Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:2120800000
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:824978680.436945
Населення:▲ 26160362 ( 1.02.2012)
Густота населення:32.6 осіб/км²
Поштовий код:89000-89044
Телефонний код:+380-3135
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:89000, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27, 2-31-11
Веб-сторінка:http://www.carpathia.gov.ua/ua/publication/content/270.htm
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:Василь Канюк

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:19Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:19Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:824978680.436945
Периметр:159140.183557111
Сусіди:Ужгородський район Перечинський район Воловецький район Свалявський район Турківський район



Вели́коберезнянський райо́н  —району північно-східній частиніЗакарпатської області , за 30 кілометрів від обласного центру. Межує зПеречинськиміВоловецькимрайонами Закарпатської таТурківським ЛьвівськоїобластейУкраїни . Західна межа є кордоном з двома зарубіжними державами —Словацькою РеспублікоютаПольщею .До складу району входятьселище міського типурайонний центрВеликий Березнийта 32 сільські населені пункти. Площа — 810 кв. кілометрів. Населення (станом на 01.01.1999) — 29883 чол., у тому числі 22513 чол. — у сільській місцевості. У національному складі велику перевагу становлятьукраїнці  — 93 відсотки. Компактно проживають такожсловаки  — біля 1% тацигани  — 3% загальної кількості жителів району. Окрім того, проживають на Великоберезнянщиніросіяни ,угорці , євреї ,молдаванита представники інших національностей.
Історія Територія Великоберезнянського району була заселена ще у 1-ому тисячолітті до н. е., про що засвідчують дані археологічних розкопок, зокрема вироби з бронзи та могильник. Перші письмові згадки про район ( Великий Березний ) датуються1409роком. У державному податковому списку за1427рік йдеться про те, що Великий Березний належить до володінь Ужгородської домінії графівДругетів . Відповідно доурбарію 1691року теперішній район (центр і навколишні села) на правах округу входив у 4-ий дисткрит Ужгородської домінії графаБерчені , спадкоємця Другетів.Такими ж давніми якВеликий Березний(згідно з письмовими згадками) можна вважати селаЛюту ,Малий Березний ,Волосянку ,Ставне ,Стужицю ,Чорноголову . Про інші населені пункти перші письмові згадки датуються останніми століттями, коли вже налагодилося централізоване управлінське економічно-соціальне життя краю.Перекази і легенди зберегли пам`ять проопришків17-18 ст. Івана Варгу, Миколу Васильчака та Івана Бецу, які керували загонами, що нападали на панські маєтки, мстили за нестатки і убозтво селян. Під проводом Івана Беци бунтівники у1704році оволоділиУжгородським замком , а пізніше влилися у куруцьке військоФеренца ІІ Ракоці .З минулих століть передані сучасниками традиції лісорубської і деревообробної майстерності. У районному центрі ще в 17 столітті започаткувалася розгалужена і жвава торгівля. Судячи з густоти мережі сучасних торговельних закладів, ця ознака збереглася протягом віків.На розвиток ремесел у районі, зокремагончарстваі куховаріння, великий вплив мали переселені у1788роцісловаки , які заснували у окружному центрі своє поселення. З того часу на розвиток культурних традицій краю мала вплив культура сусідніх словаків.Дуже важливою подією для економічного і культурного життя району стало у1894році прокладання його територією залізниці, яка зв`язувала більші населені пункти не лише зобласним центром , а йЛьвовом .У різні історичні епохи район, як і більшість території Закарпаття, входив до складу різних держав —Австроугорщини ,Угорщини ,Чехословаччини . Мінялися режими, насаджувалися різні мовні і культурні засади, але населення не нівелювало своїх яскравих традицій і звичаїв. До наших часів дійшли перекази, легенди, пісні, які свідчать про самобутню культурулемків .Велику роль у культурному житті району зіграло товариство«Просвіта» , яке, починаючи з 20-х років, діяло дуже активно. Проводилися мітинги, політичні акції. Іван Шелепецьорганізував театральний гурток, який об`їздив з виставами усі села району. У1939 — 1949  рр. чимало членів товариства «Просвіта» поповнило ряди карпатськихсічових стрільців . У роки другої світової війни район був окупованийхортистськимивійськами Угорщини, яка була союзницеюгітлерівської Німеччинита залишила по собі фортифікаційну памятку так звануЛінію Арпада . Молодь Великоберезнянщини воювала по різних боках фронту, адже частина була призвана в угорське військо, а частина поповнила ряди арміїгенерала Свободи , який виступав на боціЧервоної армії . Тому з поля битви одні повернулися переможцями, відтак отримали статус ветеранів війни, а другі — безславними «союзниками ворога».У ті роки по всьому світу розбрелося багато вихідців з Великоберезнянського району. Деякі з них стали у чужих країнах вченими, видатними діячами. Приміром, Іван ФізерзМирчістав доктором філологічних наук, професоромГарвардського університету Сполучені Штати Америки , Степан ЛютянськийзВолосянкистав письменником уЧехії , Іван Каваль  — поетом української діаспори вНімеччиніта інші.Після возз`єднання у червні1945року Закарпаття зРадянською Україноюу Великоберезнянському районі проходили ті ж соціально-економічні та культурно-освітні процеси, що і у всій області: відкривалися промислові підприємства, освітні і культурні заклади, організовувалисяколгоспи .У радянський період у селах району були відкриті школи та дитсадки. У кожному населеному пункті діяли клуб і бібліотека. Медичну допомогу населення отримувало у центральній районній лікарні (сучасне приміщення її здане в експлуатацію у1975році), кілька сільських дільничних лікарень (Люта, Чорноголова, Волосянка, Жорнава) та фельдшерсько-акушерські пункти. Пропагувалася у районі самодіяльна художня творчість.