Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:3523600000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1921
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1205943694.2902
Населення:▼ 25160671 ( 1.12.2011)
Густота населення:21.4 осіб/км²
Поштовий код:26100—26154
Телефонний код:+380-5255
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:26100, Кіровоградська обл., Новоархангельський р-н, смт. Новоархангельськ, вул. Леніна, 31, 2-10-37
Веб-сторінка:http://www.kw.ukrtel.net/novoarh/
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:Баліцька Ольга Михайлівна

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:21Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:21Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1205943694.2902
Периметр:211320.937867965
Сусіди:Уманський район Катеринопільський район Тальнівський район Вільшанський район Голованівський район Добровеличківський район Маловисківський район Новомиргородський район Новоукраїнський район Шполянський район


Карта на карту

Географічні координати: 30.845 48.628

Склад (22):

Сусіди:


Новоарха́нгельський райо́н  —районуКіровоградської області України . Адміністративний центр — смтНовоархангельськ . Населення становить 25 671 осіб (на 1грудня 2011 року).
Історія[ред.₴Археологічні знахідки Про давнє заселення краю свідчать археологічні знахідки, зроблені в Новоархангельщині. Поблизу смт Новоархангельськ було знайденостоянкулюдини доби пізньогопалеоліту(40-13 тис. років тому). У с.Володимирівцідосліджено велике поселення епохитрипільської культури , що датуєтьсяIV тис. до н. е. Поблизу с.Орловевиявлено скарбибронзовихзнарядь праці та зливки бронзи, що датовані кінцемVIII  — початкомVII ст. до н. е.Біля с.Кам`янечоговиявлено залишки ранньослов`янського поселення VI–VIII ст.Сліди поселеньКиївської Русі(ІХ -ХІІст.) знайдені біля сілСвердликове ,Нерубайка ,Підвисоке .СтудентиКіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченкапід керівництвом доцента кафедри історії УкраїниНінель Михайлівни Бокійуже тривалий час досліджують досить велике середньовічне містозолотоординського періодуна берегах річкиСинюхабіля с.Торговиці . Воно існувало в першій половиніXIV ст.Підставу для такого датування дали знахідки монет ханівУзбека , Наурузата інших. Знайдені тут фрагменти антропологічних матеріалів дослідила науковець з Інституту археології НАН УкраїниЛюдмила Литвинова . Вона дійшла висновку, що на початку XIV ст. на Синюсі мешкало корінне населення європеоїдної расиз домішкамимонголоїдної .В одному ізшурфівархеологи розкопали залишки спалених будівель і виявили шар попелу. Це свідчить про те, що місто було спалене. Дослідження Н. М. Бокій підтвердили, щоВелике князівство Литовськестало причиною загибелі міста. Ординське військо було розгромлене вбитві біля Синіх Вод(Синюхи), що й спричинило вигнання чужинців з українських земель. [ред.₴ XIV - XX століттяПерша згадка про населені пункти району стосуються Торговиці. У 1362 році в урочищі Сині Води об`єднане військо, що складалося, в основному, з українських та білоруських воїнів під керівництвом великого князя литовського Ольгерда розгромило під Торговицею монголо-татарські війська, після чого загнало татар за Дон і Перекоп.У період Визвольної війни українського народу проти польської шляхти (1648–1654) Богданом Хмельницьким був створений Торговицький полк, який пізніше приєднався до запорозького війська для боротьби проти татар, Цей період історії пов`язаний з перебуванням у Торговиці уславленого козацького ватажка Івана Сірка. Він неодноразово бував на берегах Синюхи протягом десяти років. На увічнення історичної події у 1991 році у селі відкрито пам`ятний знак на честь Івана Сірка.Згідно з Прутським договором кордон України з Польщею проходив річками Синюха, Велика Вись, Тясмин і далі до Чорного моря.За наказом Київського губернатора Бібікова полковнику Миргородського козачого полку Капністу дано розпорядження побудувати напроти польського містечка Торговиці військовий шанець і поселення. Полковник Капніст за домовленістю з Торговицьким графом Потоцьким посилає в Подолію осадчого козака Давида Звенигородського з метою привезення звідти 20 українських сімей для заснування поселення.Давид Звенигородський приводить переселенців — українців в травні 1742 року на береги Синюхи. Таким чином, Новоархангельськ заснований в 1742 році.На початку 50-х років ХVШ ст. Новоархангельський городок ввійшов до складу поселень Нової Сербії. Експедиція академіка Гільденштедта, яка за дорученням царського уряду проводила опис українських земель в 1774 року відзначала Новоархангельськ, як значний торгівельний центр, де тоді налічувалось 300 дворів купців і ремісників. Починаючи з 1765 року тут щорічно відбувалися три ярмарки.
КартаНової Сербії З березня 1764 року поселення дістало назву Новоархангельськ.Подія міжнародного масштабу відбулася в Торговиці 1792 року. Тут вперше 14 травня був опублікований Акт, розроблений у Петербурзі під наглядом Катерини II. Цей документ увійшов у історію під назвоюТорговицька конфедерація . Акт — це реакційний союз польських магнатів, спрямований проти реформ державного люду у Польщі. Конфедерати були ворогами українського народу, їхні дії викликали масовий опір селянських мас, які страждали від нестерпного гніту польських феодалів. А виникнення Торговиці пов`язане зовсім не з політичними суперечками чи війнами. Сама назва підказує походження населеного пункту. І, певно ж, історія Торговиці сягає глибин віків, виникла вона задовго до того, як потрапила у письмову згадку. Коли подивитися на географічну карту України, в очі впадає положення Торговиці на ній. І сьогодні транспортне сполучення між Києвом і містами півдня проходить від Умані через Торговицю.З розвитком торгівлі виникали сухопутні шляхи. Одним з найголовніших із них був Чорний. Він виходив з глибини Польщі, пролягав через Львів, Умань, Торговицю, Бобринець і закінчувався в Криму. Торговиця була однією з найголовніших торгових баз на цьому шляху. До того ж вона розташовувалася на кордоні між Польщею і землями Запорозької Січі. Тому за наказом Богдана Хмель-ницького у Торговиці було відкрито ило, тобто митницю. Першим митником гетьман призначив дозорця на прізвищеАстаматій .З відкриттям митниці Торговиця дуже швидко розвивалася і за часів Хмельниччини стала містечком з багатьма прикордонними і державними службами. Пізніше, у результаті чергових польсько-російських договорів, Торговиця відійшла до польських володінь. Російський уряд на лівому березі Синюхи, навпроти Торговиці заснував нове поселення під назвою Архангелгород (тепер Новоархангельськ). Обидва населені пункти стали прикордонними, а Синюха — водною смугою, що розділяла території двох держав. [ред.₴ Радянсько-німецька війна30 липня 1941 німецькі війська зайняли частину населених пунктів району. До цього часу трудівники Новоархангельщини встигли евакуювати на схід частину населення, основне майно МТС, колгоспів, інших організацій, самовіддано працювали на будівництві оборонних об`єктів на берегах річки Синюха.Основні події розгорнулися з 2 по 7 серпня 1941 року, коли 6-а і 12-а армії вели кровопролитні битви з переважаючими силами фашистів у повному оточенні. Поет Євген Долматовський в книзі «Зелена брама» характеризує обстановку, що склалася, так: «За німецькими даними наші 6-а і 12-а армії скували 22 повнокровні дивізії противника з переданими їм всілякими засобами посилення. Щит, що утворився з військ у Зеленій брамі, на якийсь час полегшив становище нашого Південного фронту, дав можливості іншим арміям закріпитися на його рубежах».На території району фашисти влаштували мережу таборів для військовополонених, з якими по-звірячому розправлялися фізично і морально, багато хто вмирав від ран і голоду. Місцеві жителі допомагали полоненим продовольством, переховували тих, кому вдалося втекти, лікували поранених, колишніх воїнів під зміненими прізвищами приймали в сім`ї.На території району з перших днів окупації створюється організація, якою керували Ю. А. Фрединський, К. А. Тимофєєв. У червні 1942 року вона нараховувала 35 чоловік. Їм вдалося організувати роботу підпільної друкарні, надрукувати й розповсюдити 10300 примірників листівок, звільнити з таборів 45 військовополонених, зібрати і передати штабу партизанського загону Уманщини дані про дислокацію ворожих військ. Пізніше з підпільних груп Новоархангельська, Калниболота, Шляхової, Ганнівки сформувався партизанський загін імені Чапаєва, командиром якого став Ю. А. Фрединський, начальником штабу М. С. Синиця. Захищаючи свободу і незалежність своєї Вітчизни, загинули смертю хоробрих партизани М. С. Синиця, І. І. Кравченко, П. М. Курта, П. П. Томак, партизанка-розвідниця А. Байраченко, десятирічний партизанський зв`язковий Вітя Гавриленко, спійманий поліцаями, під важкими побоями не сказав жодного слова про партизанів, і загинув як герой.Активно проводив бойові дії загін імені Сталіна, яким командував старший лейтенант Червоної Армії П. Й. Суський, під прізвищем Матвєєв, а після його загибелі, в січні 1944 року — М. М. Стройков. Базувався загін в районі лісу Зелена брама. Бойові операції проводив на головних магістралях пересування фашистських військ. У березні 1944 року загін увійшов до складу однієї з частин Червоної Армії.Жителі найближчих сіл і особливо Борщової, Небелівки, Копенкуватого, Підвисокого постійно надавали допомогу партизанам. Карателі повністю спалили село Борщеву, але не зломили дух його населення, село по праву стали називати партизанським. У 1943 році через район вчинило рейд партизанське з`єднання М. І. Наумова. Це ще більше активізувало боротьбу народних месників, в партизанські загони вливалися нові сили з місцевих жителів.31 місяць і 12 днів жителі району перебували під гітлерівським ярмом. За цей час окупанти розстріляли 93 людини, 1056 юнаків і дівчат погнали на каторжні роботи до Німеччини. 14 березня 1944 сто десятий гвардійська стрілецька дивізія (командир гвардії полковник Д. П. Соболєв) військ 2-го Українського фронту звільнила смт. Новоархангельськ від ворога. Німецько-фашистські варвари за час окупації району спалили багато житлових будинків, бібліотек, шкіл, пограбували колгоспи, МТС, районні установи і магазини.Вдячні жителі завжди будуть пам`ятати подвиг своїх земляків. Понад 7 тисяч жителів пішли на фронт, з них 4965 не повернулися. Пам`ять про них увічнена в 15 меморіальних комплексах. 2630 фронтовиків нагороджені бойовими орденами і медалями, а А. М. Крамаренко, І. У. Вербовський, А. Д. Сливко, П. С. Гришко удостоєні звання Героя Радянського Союзу.Жителі району дбайливо доглядають за 43 братськими могилами радянських воїнів, що віддали життя за Батьківщину. У районі лісу Зелена брама споруджений Пам`ятний знак на честь воїнів 6-й і 12-й Червоних Армій, а також пам`ятний знак на честь воїнів 10-ї дивізії НКВС, на могилі Героя Радянського Союзу М. З. Лисова, який загинув за визволення села Кам`янече, встановлено бюст, споруджені пам`ятники загиблим партизанам у смт. Новоархангельськ. [ред.₴Радянська влада Новоархангельський район утворено у січні 1921 року в межах Первомайського повіту з центром у селі Новоархангельську.