Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:3524000000
Змін всього:
Дата заснування/створення:5 квітня 1921 року
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1666959303.02092
Населення:▼ 43160816 ( 1.12.2011)
Густота населення:26.3 осіб/км²
Поштовий код:27100—27167
Телефонний код:+380-5251
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:27100, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, м. Новоукраїнка, вул. Леніна, 61, 2-13-53
Веб-сторінка:http://www.kw.ukrtel.net/novoukr/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Балан Володимир Петрович
Голова ради:Савенко Валерій Анатолійович

АТУ

Районів:4Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:5Списокна карту
Сільських рад:59Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:5Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:59Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1666959303.02092
Периметр:307038.800123815
Сусіди:Кіровоградський район Братський район Арбузинський район Компаніївський район Бобринецький район Добровеличківський район Маловисківський район Новоархангельський район


Карта на карту

Географічні координати: 31.643 48.304

Склад (22):

Сусіди:


Новоукраї́нський райо́н  —район , розташований у південній частиніКіровоградської області . Населення становить 43 816 осіб (на 1 грудня 2011 року). Адміністративний центр — містоНовоукраїнка .
Історія[ред.₴Доісторичний період Найвизначнішою археологічною пам`яткою, знайденою на цій території, є знаменитий Глодоський скарб — поховання дуже багатого і знатного вождя кінця VII ст. або початку VIII ст. н. е. з великою кількістю золотих і срібних виробів. Обрядова специфіка дає можливість припущення слов`янської приналежності похованого. [ред.₴Російський період У добу Козаччини терен, зайнятий тепер Новоукраїнським районом, входив до вольностей (превільованих земель) Війська Запорозького. Внаслідок невдалої війни з Туреччиною1710 – 1713  рр. він потрапив під владу Османської імперії, але після поразки турків у війні1735 – 1739  рр. ввійшов до складу Бугогардської паланки Нової Січі.У1753  р. (за сенатським указом від 18.08. 1753  р.) ця територія була віддана Новослобідському козачому поселенню, з якого14 травня 1754року був сформований Новослобідський козачий полк. Від цієї дати починається стабільне заселення майбутньої Новоукраїнщини. Сотенною слободою полку бувСухий Ташлик(Глодоси), у складі полку перебували також поселення Павлівськ (Новоукраїнка),Чорний Ташлик(тепер у складі Новоукраїнки),Рівне .У1764  р. Новослобідський козачий полкбув переформований у Єлисаветградський пікінерний полк , а його територія ввійшла до складу Єлисаветградської провінції Новоросійської губернії, створеної за указом від 30.03. 1764  р. Командував полкомМикола Адабаш , що відобразилося у назві місцевості, де тепер розташована однойменна залізнична станція.У1769  р. в Єлисаветградській провінціїбув поселенийМолдавський гусарський полк , сформований з турецьких підданих православного віросповідання, які перейшли на сторону Росії під час російсько-турецької війни, розпочатої1768року. Полк складався із шістнадцяти поселенських рот. Штаб полку та штаб його 1-ї роти знаходились у Павлівському шанці (укріпленому поселенні), у Чорноташлицькому шанці розміщалася 4-та рота, у Сухоташлицькому — 12-та рота. Командував полком Василь Звєрєв, назва села Звєрєвка в Новоукраїнському районі нагадує про свого колишнього власника.У1773  р. Павлівськ (з1764  р. — Ново-Павлівськ) офіційно отримав статус посаду, тобто неадміністративного міста, хоча фактично був містом з початку свого існування — заснувався як фортеця, що й відрізняло в давнину міські поселення від сільських.У1775 – 1776  рр. провінції Новоросійської губернії були поділені на повіти, більша частина рот Молдавського гусарського полку ввійшла до складу Катерининського (з 1781 р. — Ольвіопольського) повіту Єлисаветградської провінції.У кінці1782  р. провінції були скасовані, а 30 березня 1783 р. Новоросійська губернія об`єдналася з Азовською і стала називатися Катеринославським намісництвом, адміністративно-територіальний поділ якого остаточно визначився 22 січня 1784 р. 4 вересня 1784  р. адміністративним центром Ольвіопольського повіту став Новомиргород, а повіт був перейменований на Новомиргородський. 27 січня 1795  р. Новомиргородський повіт увійшов до складу новоствореного Вознесенського намісництва, яке проіснувало до12 грудня 1796  р. З Вознесенського і Катеринославського намісництв знову була сформована Новоросійська губернія, кордони і поділ якої були остаточно визначені указом від 29 серпня 1797 р., за яким територія Новомиргородського повіту була розподілена між Єлисаветградським і Ольвіопольським повітами. 8 жовтня 1802  р. Новоросійська губернія розділилася на три губернії, територія майбутньої Новоукраїнщини опинилася у Миколаївській губернії, яка15 травня 1803  р. у зв`язку з переведенням адміністративного центру до Херсону була перейменована на Херсонську.Після указу16 квітня 1817  р. про реформування Бузького козацького війська у Бузьку уланську дивізію в усіх, крім Тираспольського, повітах Херсонської губернії почався процес створення військових поселень.У1821  р. в Єлисаветградському повіті була розміщена 3-тя Українська уланська дивізія, сформована з полків Українського козацького війська, прославленого в боях Вітчизняної війни1812року та закордонних походах1813 – 1814  рр. У Новопавлівську (Новоукраїнці) стояв 1-й ескадрон, а в Рівному — 2-й ескадрон 1-го Українського уланського полку (з1830  р. — Українського уланського полку, без номера), у Сухому Ташлику (Глодосах) — 3-й ескадрон 2-го Українського уланського полку (з1830  р. — Новоархангельського уланського полку) цієї дивізії. Павлівський посад був полковим поселенням — тут знаходився штаб 1-го Українського уланського полку (колишнього 1-го Українського козацького полку), у зв`язку з чим у 1830 р. місто перейменували на Новоукраїнку. Військові поселення 2-го резервного кавалерійського корпусу, до складу якого входила 3-тя Українська уланська дивізія, були поділені на вісім округів. Новоукраїнка була центром 5-го кавалерійського округу, в якому рахувалося й Рівне, Глодоси підпорядковувалися 6-му кавалерійському округу з центром у Новоархангельську. Ескадронні поселення одночасно були волосними центрами своїх округів. У 5-му окрузі центром 1-ї волості була Новоукраїнка, 2-ї — Рівне, 3-ї — Новоукраїнськ (Злинка). У Глодосах був центр 3-ї волості 6-го округу.Запровадження військових поселень і передача території у військове відомство привело до скасування Єлисаветградського повіту, що сталося6 грудня 1828  р. Землі, не зайняті військовими, відійшли до новоствореного Бобринецького повіту.За указом 4 червня 1857р. військові поселення почали скасовуватися, згодом відновився Єлисаветградський повіт, правління якого було переведене з Бобринця до Єлисаветграда у1865  р. Села, в яких стояли кавалеристи, були переведені у стан державних, ескадронні — стали волосними центрами повіту. Новоукраїнка з1858  р. знову стала називатися посадом Павлівськом (з доданням у дужках уточнення — Новоукраїнка), поселення Глодоси29 січня 1863  р. отримало статус містечка, відновилося містечко у Рівному, а в Семенастому воно було запроваджене та існувало без змін з1831  р. [ред.₴Радянський період В подальшому і до радянських часів новоукраїнський терен перебував у складі Єлисаветградського повіту Херсонської губернії.У травні1919  р. Херсонська губернія розділилася на дві — Одеську та Херсонську, що було затверджено Всеукрревкомом28 січня 1920  р.13 березня 1920  р. Херсонську губернію перейменували на Миколаївську, в складі якої й перебував Єлисаветградський повіт. На VI Єлисаветградському з`їзді Рад, який відбувся 4 — 12 лютого1921  р., була прийнята постанова про створення районів, для чого вибрана спеціальна адміністративно-територіальна комісія. Постановою міжвідомчої губернської територіальної комісії від5 квітня 1921  р. Єлисаветградський повіт був поділений на 9 районів, один з яких називався Новоукраїнським.24 червня 1921  р. районів стало вісім (Єлисаветградський район укрупнився за рахунок ліквідованого Володимирського), а22 лютого 1922  р. — п`ять, але Новоукраїнський район не скасовувався.24 травня 1922  р. поширений пленум Єлисаветградського повітового виконкому прийняв постанову про ліквідацію районів і районних адміністративних установ. У липні1922  р. з ліквідацією районів у Єлисаветградському повіті відбулося укрупнення волостей — замість 40 стало 24. У жовтні1922  р. Миколаївська губернія злилася з Одеською.Постановою ВУЦВК від7 березня 1923  р., затвердженою 2-ю сесією ВУЦВК12 квітня 1923  р., повіти були скасовані, а губернії поділені на округи та райони. Так, у складі Єлисаветградського округу Одеської губернії виник Новоукраїнський та Рівнянський райони.8 липня 1924  р. Єлисаветград був перейменований на Зінов`євськ з відповідним перейменуванням округу. 3 червня 1925  р. постановою ВУЦВК губернії були ліквідовані, а округи укрупнені.У1930  р. постановами ВУЦВК та РНК УРСР від13 червнята12 вересняокруги були ліквідовані та встановалена двоступенева система управління (район — центр).У лютому1931  р. був ліквідований Рівнянський район, а його територія приєднана до Новоукраїнського. 9 лютого 1932  р. в ряді перших п`яти областей була утворена Одеська область з Новоукраїнським та Рівнянським районами у своєму складі.У липні1933  р. частина території Рівнянського району була виділена для формування Компаніївського району. 27 грудня 1934  р. Зінов`євськ був перейменований на Кірове.У1937  р. Новоукраїнський район складався з однієї селищної (Новоукраїнської) та 16 сільських рад, Рівнянський район — з 14 сільських рад.У1938  р. Новоукраїнка отримала статус міста, втрачений нею в зв`язку з радянськими адміністративними реформами. 10 січня 1939  р. указом Президії ВР СРСР була утворена Кіровоградська область, а Кірове перейменоване на Кіровоград. У склад області ввійшли Новоукраїнський та Рівнянський райони. Під час німецької окупації (01.08.1941 — 17.08.1944) Новоукраїнський район був у складі Новомиргородського дебіту, а Рівнянський район — у складі Бобринецького дебіту, які входили до Миколаївського генерального округу (генералбезірку), підпорядкованого Райхскомісаріату України. Після війни Новоукраїнський район складався з 14 сільрад, в яких налічувалося 64 населених пункти, Рівненський район — з 14 сільрад і 61 населеного пункту. 12 листопада 1959  р. Новоукраїнський та Рівнянський райони були укрупнені за рахунок ліквідованих Витязівського та Піщанобродського районів.У1962  р. Новоукраїнський район налічував 2 міста (Новоукраїнка та Помічна, яка тоді була в Новоукраїнському районі) та 98 сільських поселень, підпорядкованих 14 сільським радам, Рівнянський район складався з 9 сільських рад, які об`єднували 41 населений пункт.30 грудня 1962  р. Рівнянський район був ліквідований, а його територія відійшла до знов укрупненого Новоукраїнського району. 4 січня 1965  р. в Кіровоградській області відбулось розукрупнення районів (з 12 створено 18), але Рівнянський район вже не відновився. Цього року Новоукраїнський район складався з однієї міської та 17 сільських рад і мав 94 населених пункти. У 1972 р. в районі було 1 міська, 19 сільських рад і 94 населених пункти, у 1977 р. — 1 міська рада, 16 сільських рад і 86 населених пунктів, у 1979 р. — 1 міська рада, 16 сільських рад і 86 населених пунктів у1986  р. — 1 міська рада, 16 сільських рад і 83 населених пунктів, у1991  р. сільських рад збільшилося до 21.Новоукраїнський район — один з найстаріших і найстабільніших районів області. Заснований5 квітня 1921року, на відміну від більшості районів, утворених7 березня 1923року, він тільки раз, на строк менше року, припиняв своє існування.