Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:4623000000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1939
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:681211428.887277
Населення:▼ 63160276 ( 1.02.2012)
Густота населення:93.8 осіб/км²
Поштовий код:81600—81659
Телефонний код:+380-3241
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, м. Миколаїв, вул. В. Великого, 6, 5-16-46
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:Кіндрацький Василь Михайлович
Голова ради:Созоник Василь Зеновійович

АТУ

Районів:4Списокна карту
Міських рад:6Списокна карту
Селищних рад:3Списокна карту
Сільських рад:122Списокна карту
Міст:5Списокна карту
Селищ міського типу:3Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:122Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:681211428.887277
Периметр:220010.043559168
Сусіди:Дрогобицький район Пустомитівський район Перемишлянський район Самбірський район Жидачівський район Стрийський район Городоцький район


Карта на карту

Географічні координати: 23.971 49.501

Склад (28):

Сусіди:


Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіМиколаївський район . Миколаївський райо́н—район Львівської областівУкраїніз районним центром у місті Миколаїв .
Історія Найдавніші поселення людини віком в 30-20 тис. років представлені мисливським літнім таборомДроговижта зимовим поселенням в скельній порожнині Прийма І. Завдяки сприятливим природним умовам на території Миколаївщини, людина проживала тут і в наступний за палеолітом час в добу мезоліту, що датується ІХ-ІУ тис. до нашої ери. Вже відомо 9 поселень цього типу в районі сучасних сілВерин ,Крупсько ,ПрийматаРаделичі .На території району відомо 15 поселень епохи енеоліту (ІІІ тис. до н.е.) в районі сілБільче , Верин,Гірське ,Криниця , Крупсько, Прийма, Раделичі,РудникитаТростянець . До І тисячоліття нашої ери на території району відноситься 9 поселень поблизу сіл Верин,Заклад , Крупсько, Рудники таТужанівціі два скарби римських монет у с. Стільсько та м. Миколаєва.У1241році монгольські війська пройшли територією району , знищивши майже всі населенні пункти. В ході цього погрому і загинуло поселення міського типу , яке було на схилахСтружної гори(пізніше — Дроговиж). Миколаївська земля відродилась у складі Перемишльського князівства.В лютому1387року поляки окупували територію району. Почалась роздача земель польським феодалам і їх прибічникам ( Волковичам, Ходоровським). В1403- 1408роках привілеї на міське право діставВербіж , куди закликали селитись польських і німецьких колоністів.У історичних документах XV століття відомості про містечко Горожанна Велика , Вербіж,Берездівці , Більче,Колодруби ,Дроговиж , Гонятичі ,Розвадів , Ілів ,Устя ,Демня , Криниця,Красів, Ляшки Горішні , Ляшки Долішні , Верин, Поляна ,Добряни ,Ричагів .У XVI-XVII ст. з`являються згадки в документах про села Горуцька , Держів,Пісочна ,Новосілки-Опарські .Як видно із наведених фактів територія Миколаївщини в XVI-XVII ст. була густо заселеною. Тут виникають нові містечка. У1570році польський корольСигізмунд II Августдав грамоту шляхтичеві Миколі Тарлу на заснування міста поблизу Дроговижа. На честь фундатора місто одержало назву Миколаїв.У1569році шляхтич Мицсй Чернєєвський заснував без дозволу короля містечно Розділ.У той час головним заняттям населення були землеробство, тваринництво,ремссло і торгівля. Згідно з королівським привілеєм у Миколаєві 2 рази на рік проводились ярмарки, а раз на тиждень — по вівторках — базари. Миколаївські ремісники об`єднувались в цехи. В кінці XVI ст. були цехи гончарів, шевців, пекарів, різників.Населення краю, незважаючи на соціальний і національний гніт, постійно піднімалось на боротьбу проти поневолювачів. У1599році почалось повстання жителів Миколаєва. За переказами, міщани, щоб не викликати підозріння у влади , зібралися на раду за містом, на узліссі. Трохи пізніше, там виникло поселення під назвою Радів. Повстанці напали на міську ратушу, захопили міських старшин та шляхтича і відрубали їм голови. З цього часу на краю Миколаєва сто`їгь могила з пам`ятним хрестом, в якій похований шляхтич Адам Рзецький.Протягом ХУ-ХУШ століть величезної шкоди населенню нашого краю завдали грабіжницькі нападки кримських татар. У1498році загонами кримського хана були спалені села Розвадів, Дроговиж, Верин, Устя та інші.Великої шкоди населення Миколаєва і навколишніх сіл зазнало1620році Польське військо було розгромлено під Цеценою в Молдавії. Татарські загони скориставшись беззахисністю українських земель, жахливо пограбували Галичину.У1772році територія району увійшла до складуАвстрійської імперії .Австрійські власті проводили політику онімечування українського населення. Уряд заохочував переселення німецьких колоністів на українські землі. Так на землях с. Добряни було засновано німецьку колоніюДорнфельд( тепер село Тернопілля), а в с. Красів — колоніюРейхенбах .Зміна одної влади іншою дещо змінила життя народу (припинились шляхетські міжусобиці, почав наводитись порядок).У1773році Дроговизьке староство, в яке входили Миколаїв і 9 навколішніх сіл, було внесене в розпис державних маєтків і оцінене в 153180 золотих римських. У1820році це староство купив польський граф Станіслав Скарбек за 178630 золотих римських. Він став фактичним господарем Миколаєва. Тепер жителі міста мусили платити як державні податки, так і платежі на користь графа за те, що користувалися землею, пасовищами, пасіками. Жителі передмістя мали виконувати панщину.Скарбек був одним з найбагатших людей в Австрійській імперії. Він був засновником притулку для сиріт і пристарілих, виділяв значні кошти на його утримання.Майже половина земель, значна частина лісів, пасовищ і сінокосів належала земельним магнатам, які на території Миколаївшини були в основному поляками. Селянство нашого краю не хотіло миритися з тяжким становищем і піднималося на боротьбу проти соціального і національного гніту. В 1846 році вибухнуло повстання. У той час село Велика Горожанна стало одним із центрів підготовки польського повстання проти Австрії. Скасування панщини у 1848 році не задовільнило селянства, яке сподівалося одержати землю, ліси, луки і пасовища. До нашого часу в більшості сіл Миколаївського району збереглися пам`ятні хрести, встановлені громадами на скасування панщини в Галичині.До початку війни у1914році австрійці проводять будівництво укріплень по лінії Розділ-Верин-Миколаїв-Дроговиж. Будівництво фортеці в околицях Миколаєва, яка мала прикривати дороги на Карпати, було припинено після дізнання про це Російською розвідкою.В останніх числах серпня 1914 року на території Миколаївщини розпочались запеклі бої. Спроби австрійців утримати Миколаїв у своїх руках закінчились поразкою. У запеклих боях на австрійсько-російському фронті брав участь легіонУкраїнських Січових Стрільців .У с. Пісочна знаходився кіш УСС. До нашого часу в околицях с. Розвадів збереглися «касарні», тобто казарми, в яких проживали стрільці. Багато стрільців було розміщено в селах Верин, Надітичі, Рудники. В с. Велика Горожанна розміщалась пресова квартира УСС. Багато сіл були повністю спалені. Воюючі сторони не жаліли навіть церков.Після розвалу Австро-Угорської імперії на початку листопада1918року в Галичині проголошено Західно-Українську Народну Республіку. У той час частина Миколаївщини увійшла до складу Жидачівського політичного повіту. Але польська буржуазія і поміщики прагнули приєднати Галичину до відновленої польської держави. Для захисту українських земель створюютьсяУкраїнська Галицька Армія(УГА). Миколаїв захищала Львівська бригада УГА, якою командував А. Бізанц (уроженець Миколаївщини з Дорнфельда-Тернопілля). 18.05. 1919 р. Миколаїв та Розділ були зайняті польськими військами.В серпні1920року частини Першої кінної армії вступили на землі Миколаївщини. Червоноармійці вибили поляків з залізничної станції Миколаїв-Дроговиж і захопили великі трофеї.У березні1921року підписаноРизький мир , західно-українські землі перейшли під владу Польщі. На Миколаївщині розвивалася дрібна промисловість, виробництво вапна, кахлів, цегли, гончарного посуду. Велике підприємство Розвадівський вапняно-кахельний завод належав багатому єврейському капіталісту Шмораку. Більшість населення було зайнято в сільському господарстві і дуже страждало від безземелля. Кращі землі продавались або передавались безкоштовно переселенцям з Польщі.З початком ІІ-ої світової війни посилилась підготовка до повстання проти польської влади. В середині вересня повстанці здійснили напад на громадську канцелярію в Надітичах і розбро`їли 40 польських поліцаїв. Одночасно було роззброєно поліцію в Роздолі., Миколаєві на мостах через Дністер. Польські карателі з Жидачова розпочали наступ. Українські повстанці приготувались до оборони у с. Надітичі. Лише польське поповнення зі Стрия заставило повстанців відступити за Дністер. Карателі жорстоко катували українців у Надітичах, Роздолі, Крупську та Верині, палили селянські господарства.До кінця вересня пройшло розмежування між Німеччиною таСРСР . Створювались робітничо-селянські комітети, які брали в свої руки владу і контролювали всі сфери життя. Було націоналізовано вапняно-кахельний завод, ремісничі майстерні, млини, магазини, пекарні. У січні1940року було створено Миколаївський район у складіДрогобицької області . З лютого 1940 року почав працювати виконком районної Ради депутатів трудящих.Весною 1940 року між Дроговижем, Розвадовом і Миколаєвом почалося будівництво цементного заводу. Цьому сприяли багатющі поклади вапняку і глини.З кінця червня 1941 року по кінець липня 1944 року Миколаївщина знаходилась під фашистською окупацією. У серпні 1944 року відновлено Миколаївський район у складіДрогобицької області . З грудня 1962 року Миколаїв увійшов в склад Жидачівського району.З6 грудня 1966року утворено Миколаївський район у складі Львівської області з центром у м. Миколаєві. 80-ті роки XX ст. показали, що командно-адміністративна система повністю вичерпала свої можливості. В Україні розпочинається процес національного відродження. У липні 1989 року в Миколаєві утворено районну організацію Народного Руху України за перебудову.