Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:5625800000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1939
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:747170076.167606
Населення:▼ 37160607 ( 1.12.2011)
Густота населення:50.4 осіб/км²
Поштовий код:35500—35564
Телефонний код:+380-3633
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:35500, Рівненська область, Радивилівський р-н, м. Радивилів, вул. І.Франка, 11, 4-33-28
Веб-сторінка:http://www.rv.gov.ua/sitenew/radyvylivsk
Мер міста:
Голова держадміністрації:Станкевич Віталій Геннадійович
Голова ради:Бернацький Олег Васильович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:20Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:20Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:747170076.167606
Периметр:157998.465970332
Сусіди:Бродівський район Радехівський район Дубенський район Горохівський район Демидівський район Кременецький район Зборівський район Млинівський район



Радиви́лівський райо́н(у1939 – 1993роках —Червоноармійський ) — адміністративно-територіальна одиницяРівненської області України . Районний центр —місто Радивилів .
Історія[ред.₴Утворення району Радивилівський район існує з грудня1939року. До того територія нинішнього району входила доКременецькогоіДубенського повітів Волинської губернії . З Червоноармійського на Радивилівський перейменований у1993  р.У1939році край увійшов до складуУкраїнської РСР . Цьому передувалиНародні Збори Західної України , які відбулися уЛьво­ві 26 — 28 жовтня . Серед депутатів цих збо­рів були й пред­­ставники Радивилівщи­ни — Феодо­сій Додь, Ганна Ток­ми­на, Іван Іва­сюк, Павло Хей­ло, Ваврін Савчук та ін­ші. Вони ра­зом з іншими прийняли дек­­­­ларації про вста­нов­лення радян­ської влади наЗахідній Україніі прий­няття її до складуСРСРз включенням доУРСР , про конфіскаціюпоміщицькихземель і передачу їх без викупу в користування селянам, пронаці­она­лі­зацію банківі великоїпро­мисловості . 15 листопадаІІІ сесіяВерховної Ради УРСРухвалила закон про прий­няттяЗахідної Українидо складуУкраїнської РСР . Адміністративно-тери­то­рі­альним поділом у грудні бу­ло утвореноРівненську (Ровенську) область , 30 ра­йонних і однуміську раду(вРівному ). Радзивилів перей­мену­ва­ли на Червоноармійськ, і він отримав статус міста районного підпо­ряд­куван­ня. Був створений і Ко­зинський район з ра­йон­ним центром селомКо­зин .15 грудняпройшли вибори до місцевих рад депутатів трудящих. З26 лютого 1940року в Чер­воноармійську почала дія­ти міська рада. Головою райвиконкому став За­вад­ський, секретарем Тимо­феєв, але вирішальний вплив на прийняття не тільки ідеологічних, а й гос­подарських рішень мав райком партії і його сек­ретар Наметчанюк. УКо­зинісекретарем райкому був Лісовий. Тут кон­фіс­кованомлин , маслозавод, панську і церковну землю.У лютому1940року в області організували 856сільських рад . У Чер­воно­армійському і Козин­ському районах серед їх керів­ників були В. Ваврищук ( Копані ), С. Миколюк ( Ко­ритне ), Д. Воронко ( Перенятин ), В. Бречко ( Пустоіванне ), К. Ступак ( Друж­ба ), С. Коритнюк ( Теслугів ), Л. Нагребецький ( Хотин ), Й. Станіславчук ( Савчуки ), М. Пасєка ( Курсики ), К. Ханенко ( Солонів ), С. Бі­гун­ський ( Пляшева ), П. Ва­лен­тюк ( Срібне ), І. Гойда (Великі Жабокрики —Довгалівка )… У березні відбулися ви­бори доВерховної Ради СРСР , від Рівненщини визначили повпредами секретаря обкому партіїБегмуі колишню батрачку Єфимчук-Дячук. ДоВер­ховної Ради УРСРз участю й жителів наших районів було обрано 10 депутатів (С. Козічук, К. Хомич, П. Ча­бан та ін.).УЧервоноармійськупо­чали діятисередня школа , школа робітничої та сільської молоді зукраїнською мовоюнав­чання (до1941  р. в Черв­о­ноармій­сь­ко­му районі було 28 шкіл, у тому числі 2 се­редні — в рай­центрі іКрупці ), в но­ве русло спря­­­мо­ву­ва­ласяхудожня самодіяльність , яка по­винна бу­ла славити партію, визвольну місіюЧервоної армії , радянську владу. У такому ж напрямі зобов`язана була роз­гортати діяльність масовабібліотекав райцентрі.« Мені важко працювати зав. клубом,  — трохи згодом розповідав у черво­ноар­мійській районній газеті „Соціалістичний шлях“ за20 червня 1941року Янковський з с. Янівки (Іванівки ), —тому що я малограмотний, а допо­моги в роботі ні від кого в селі не маю. Голова сільради та вчителі заяв­ляють, що їм ніколи зай­матися культурно-масовою роботою. Коли я почав готувати п`єсу „Ой у полі нивка“, в мене забрали клубне приміщення ». За комуністичне ви­хо­вання населення бе­руться партійні і ком­сомольські осе­редки. Їх актив теж навчають, семінари райком про­во­дить по кілька днів, а то й цілий тиждень. УКрупцігуртокліквідації непись­менностів1941році від­відувало 196 слухачів, із них 186 жінок. Орга­нізо­вуютьсясуботникиз упо­рядкування сіл і міста, а також автотрасиКиїв — Львівна територіях Черво­ноармійського і Козинсь­кого районів. Великого значення надається ор­ганізації сільсько­госпо­дар­ських робіт, серед інших культур починають ма­сово вирощуватикаучу­коноснурослину кок-сагиз .Неоднозначно сприй­мається населенням нама­гання влади орга­нізо­ву­ватиколгоспи , проводити передплату «позики тре­тьої п`ятирічки», оскільки ре­альність її повернення була малоймовірною. До початкувійни(червень1941року) з`явилися кол­госпи імені Кірова, Ста­ліна, Леніна, Хрущова, Тель­мана, Кагановича, «Чер­вона зірка», «Перше трав­ня», імені 17 Вересня та інші. Серед активістів но­во­го режиму були колишні члениКПЗУ , молоді люди зі схо­дуУкраїни : Лень, Кап­лун, Сербенюк, Кухарук, Бондаренко, Вишневська, Ка­люжний, Грабовський, Крам…Уже в передвоєнні ро­ки радянська влада про­вела в Черво­ноар­мій­сь­кому і Козинському ра­йо­нах численніарештисе­ред колишніх членів на­ціоналістичних і на­ці­о­на­ль­но-патріотичних ор­га­ні­зацій, представниківпо­ль­ськогоічеськогона­се­лен­ня, яке запідозрили в не­лояльності до ста­лі­ніз­му. Їм визначилизасланняі тривалі строки ув`язнення. [ред.₴ Німецько-радянська війнаЗ перших днів нападугітлерівської НімеччининаСРСРмісцеве керівництво займалося мобілізацієювійськовозобов`язаних , ви­ве­зеннямархівівуглиб країни (черезТернопіль ), але, по суті, нічого не встигло зробити —27 — 28 червняобидва райони були окупованіфа­шис­та­ми . Їм протистояв тут 8-й ме­ханізований корпус ге­нерала Д.Ря­би­шева. Зна­чні танкові сутички від­бувалися в трикутникуЧер­воноармійськ — Дубно — Пляшева . В них за­гинули й радянськігенералиП. Сущий і Т. Мі­шанін — в районіКозинаіСитного . Загарбники забирали в селянхудобу ,хліб ,молоко ,м`ясо . Ба­га­тьох молодих людей було виве­зено на підневільні ро­бо­ти вНімеччину , як пра­вило, на заводивійсь­кової промисловості .У1942році поблизу Чер­воно­армійська (хутір Поро­ховня) іГранівки(Гли­нянка) гітлерівці стратили близько 6 тисяч чоловік мир­ного населення, в ос­новному місцевих євреїв . Свавіллю окупантів переш­коджалипідпільникизбіль­шовицькихзагонів і воякиУкраїнської пов­стан­ської армії , яка на те­ри­торії нашого краю мала особ­ливий вплив і корис­тувалася підтримкою на­селення. З огляду на ак­ти­візацію діяльностіУПАнім­ці палили обійстя, роз­стрілювали заручників. Наприклад,28 серпняі7 вересня 1943року вони спа­лили хутір Гаї біля Крупця і чимало будівель у цьому селі, вбили 28 мирних людей, а16 грудняпідірвали церкву, ко­лишній палац і 2-по­вер­хову недобудовану школу. Червона арміявиз­во­лила Черво­ноар­мійський і Козинський райони19 — 20 березня 1944року. Однак фронт між Черво­ноар­мій­ськом іБродамистояв ще близько чотирьох місяців, збільшуючи число жертв. У братських могилах на території нинішнього Ра­ди­вилівського району, увін­чаних пам`ятниками і пам`ятними знаками, по­ховано понад 2 тисячі воїнів-червоноармійців різ­них національностей. [ред.₴Післявоєнний період Післявоєнний період краю позначений громадянським про­тис­то­янням.УПАпро­дов­жу­ва­ла свою нерівну бо­ротьбу за не­залежністьУкраїни , ко­му­ністичні органи поси­лю­вали тиск на на­се­лен­ня. Необгрунтованих реп­ресій зазнали сотні тутеш­ніх сімей: вони були ви­селені на спец­­по­се­лен­ня в гли­бинуРосіїіКазахстан , опи­­нилися вконц­та­борахЗа­­поляр`я,Дале­кого Сходу , на катор­жанськихшахтахіруд­ни­ках , а майно було кон­фісковане. В число «неб­лагонадійних» пот­рап­ляли навіть діти.Разом з тим здійс­ню­валася відбудова зруй­нованого війноюна­род­но­го господарства . Від­нов­люються або наново ор­ганізовуютьсяколгоспи . У грудні1948року така сільгоспартіль була зап­ро­ваджена навіть у Чер­во­ноармійську. Найважливіші фак­ти50-х  —80-хроків — розбудоваЧерво­ноар­мій­сь­ка(він став єдиним райцентром двох об`єднаних районів — Чер­воноамійського і Ко­зин­ського), активний роз­ви­токпромисловостіісіль­­ського господарства , під­несення на новий рі­вень медичного обс­лу­гову­вання,освітиі куль­тури. Численні факти цього періоду відображені у випущених свого часу книгах, у під­шивках районної газети «Прапор перемоги».У1976  р. здано в ек­сплуатацію районнийбудинок культури , у1977 -му місто починає забу­довуватися 5-поверховими житловими будинками. За­початковуєтьсягазифікаціярайону. В короткий строк вивершується табір від­починку школярів «Ве­сел­ка». Серед найбільш важ­ливих промислових об’­єктів, які були споруджені, варто згадати фурнітурний і ово­чесушильно-кон­сер­вний заводи, ком­бікор­мовий завод комбінату хлібо­про­дуктів, рай­сіль­госп­хімію, цехи швейної фабрики, завод радіоелектронної апаратури, хлібозавод. У соціальний сфері відчутні зміни в життя району внес­ло спорудження корпусів райлікарні, дільничнихлі­кареньіфельдшерсько-аку­шерських пунктів ,шкілуЧервоноармійську ,Ко­зині ,Крупці ,Довгалівці ,Ситному ,Теслугові ,Під­замчому ,дитсадків ,бу­динків культуриіклубів( Зарічне ,Ситне ,Крупець ,Теслугів ), райкооп­уні­вер­магу.Розвивалисяколгоспияк багатогалузеві виробництва, вико­рис­то­вуючи свої прибутки для задоволення соціальних потреб людей. [ред.₴Період незалежної України1 грудня 1991року жителі району, як і весьукраїнський народ , наре­ферендуміпід­три­малиАкт проголошення незалежності України . Одночасно проводилося опитування щодо по­вернення місту йо­го істо­ричної назви Ра­дивилів та пере­йме­ну­вання Черво­ноармійського ра­йону на Радивилівський. Лише3 березня 1993  р.Верховна Рада Україниприйняла Пос­та­нову, якою місто Червоноармійськ пе­рейменовано на Ради­ви­лів, а Черво­ноар­мійсь­кий район на Радивилівський.