Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6321000000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:880055149.887987
Населення:▼ 17160521 ( 1.02.2012)
Густота населення:20 осіб/км²
Поштовий код:63800—63842
Телефонний код:+380-5759
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:63801, Харківська обл., Борівський р-н, смт. Борова, вул. Леніна, 1, 6-11-37
Веб-сторінка:http://rdaborova.at.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Сенчук Володимир Миколайович[1]
Голова ради:Жук Євген Дмитрович

АТУ

Районів:6Списокна карту
Міських рад:3Списокна карту
Селищних рад:11Списокна карту
Сільських рад:92Списокна карту
Міст:3Списокна карту
Селищ міського типу:11Списокна карту
Селищ:5Списокна карту
Сіл:86Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:880055149.887987
Периметр:151140.518991244
Сусіди:Куп'янський район Кремінський район Ізюмський район Краснолиманський район Сватівський район Шевченківський район



Бо́рівський райо́н  —району східній частиніХарківської областіз адміністративним центром у смтБорова . Утворено район 1923 року. Населення склає 17 521 осіб (на 1 лютого 2012 року).
Історія Перші літописні згадки про Борівську землю датуються1698роком у розповіді про Гороховатську чоловічу пустинь — невеликий монастир на правому березі Оскола. Хоча перші поселення на території Борівського району, як вважають історики, з`явились ще раніше. Тому своє літочислення Борівщина веде з1664року.Культурно-історичним пам`ятником нової доби в Борівському районі є Свято-Миколаївський релігійний комплекс, збудований у с.Чернещина , з урахуванням культурних і релігійних традицій нашого народу.На початку ХХ століття, на той час слобода Борова поступово становилась торговим центром для навколишніх хуторів і слобідок. Жителі в основному займалися землеробством, тваринництвом.Головною культурою в землеробстві вважалосьжито , яким засівалось 3 озимих полів. З успіхом вирощувалася яра пшениця сорту арнаутка, головний збут якої через портиАзовського моряішов наТаганрог , щоб потім потрапити в країни Західної Європи .По Куп`янському повіту, куди входила Борівська слобода, врожайність з десятини на той час становила — жито озиме 46-63 пуди; пшениця озима 55-73 пуди, що на 15-20 % нижче середнього поХарківській губернії . Причиною були несприятливі погодні умови, частіградобої .Крім пшениці іячменюсіялиовес ,просо ,гречку , дещо меншегороху ,картоплі ,буряка . Борівський край спеціалізувався на вирощуваннільняногонасіння зразкової якості, яке через Азовські порти також відправлялось за кордон.У тридцятих рокахХХ століттяпочався масовий вступ селян у колективні господарства. У січні1934року в Боровій було створено машинно-тракторну станцію, а невдовзі споруджено Будинок культури, приміщення для лікувальних закладів, лазню, перукарню.У1938році територією району була прокладена залізнична магістральКуп`янськ — Донбас .Район має славне трудове і бойове минуле. Він є малою Батьківщиною багатьох відомих людей України. Серед них —Герої Радянського Союзу : Біжко Володимир Егорович;Запорожченко Григорій Андрійович;Колесник Василь Степанович;Сентюрін Володимир Іванович;Шутько Егор Йосипович. Трьомаорденами Червоної Зіркибув відзначений наш земляк Котко М. Т.,орденом Червоного Прапора , двома орденами Червоної Зірки,орденом Вітчизняної війнита двома медалями «За відвагу»відмічений командир кавалерійського взводу Г. О. Соляник.Орденом СлавиШ ступеня та трьома медалями «За відвагу» П. Северин.У роки окупації (вона тривала 7 місяців) на території Борівського району діяв партизанський загін під керівництвом П. А. Журавльова та Борівське підпілля.Крім партизанів і підпільників, слід назвати окремих патріотів. Наприклад, Сусанну Олександрівну Головіну. Будучи лікарем Борівської лікарні, вона врятувала десятки молодих людей від німецької неволі, видаючи їм довідки про вигадані хвороби. Щоб запобігти масовим вивезенням юнаків та дівчат доНімеччини , вона не побоялася об`явити районтифозним .У рокиДругої світової війнина її фронтах воювало 4207 борівчан, 3780 із них не повернулись додому. Близько 40 чоловік боролися в підпіллі. 78 мирних жителів загинули при бомбардуванні, 53 замучені на допитах. Борівський район був визволений військами 1-ї та 8-ї гвардійських армій генерал-полковників В. І. Кузнецова та В. І. Чушкова.Війна завдала народному господарству району значних збитків. Тваринницькі ферми були зруйновані, частина техніки вивезена в тил.Попри це, вже протягом першого місяця після визволення, Борівський район зібрав і передав Першій Гвардійській армії 250 тонн картоплі, 200 тонн овочів, 200 тонн м`яса. Весною1943 , за 12 днів, з допомогою населення, було збудовано міст через Оскіл.Після війни чимало борівчан прославили себе трудовими здобутками.Героєм Українистав голова СТОВ «Новий шлях» — А. Т. Криворучко. Трьомаорденами Трудового Червоного Прапоранагороджений голова колгоспу «Червоний маяк» — Глухачов М. Г., двомаорденами Леніна  — механізатор Ляпко В. І., орденом Леніна та двома орденами Трудового Червоного Прапора — доярка Масич Т. Е., орденом «Знак Пошани»та двома орденами Трудового червоного Прапора — механізатор Бараннік П. В.