Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6321800000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1113364092.76778
Населення:▼ 18160585 ( 1.02.2012)
Густота населення:16.7 осіб/км²
Поштовий код:62700—62743
Телефонний код:+380-5750
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:62700, Харківська область, Дворічанський р-н, смт. Дворічна, вул. Радянська, 8, 7-62-93
Веб-сторінка:http://www.kharkivoda.gov.ua/show.php?page=dvorichanska
Мер міста:
Голова держадміністрації:Радьков Сергій Миколайович[1]
Голова ради:Зрожевський Микола Михайлович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:14Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:13Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1113364092.76778
Периметр:174421.891598364
Сусіди:Куп'янський район Троїцький район Сватівський район Великобурлуцький район



Дворіча́нський райо́н  —адміністративно-територіальна одиницяу північно-східній частиніХарківсьої області . Був створений1923року та проіснував до 1962 року. З 1963 по 1965 рік він входив до складуКуп`янськогоіВеликобурлуцькогорайонів Харківської області. Район було відновлено8 грудня 1965року. Населення становить 18 585 осіб (на 1 лютого 2012 року).
Історія Однією з характерних рис Дворічанського району є те, що протягом свого існування він знаходився на географічній і історичній межі держав і народів, про що свідчать окремі стоянки кам`яного віку та археологічні знахідки. В ІV-І тис. до нашої ери на цій землі сходилися кордони племен ямно-гребенчатої, середньостоговскої і трипільської культур. З другої половини ІІІ тисячоріччя до нашої ери й до ХV сторіччя нашої ери представники Донецької групи ямної культури граничили й асимілювалися з племенами катакомбної культури. У V сторіччі до нашої ери землі на заході від річки Оскіл належали праславянам — осколотам. Тут проживали скіфи, сармати, болгари, угри, хазари, русичі, половці. Після навали монголо-татар у ХІІІ сторіччі цей край тривалий час залишався малозаселеним, тому його називали Диким Полем.Дворічна виникла на території Дикого Поля між річками Оскіл і Дворічна в 1660 році з метою захисту населення від набігів монголо-татар. У перші десятиліття свого існування поселення виконувало роль одного з прикордонних форпостів (наприкінці ХVІІ століття воно мало назву Полкова Дворічна), а після ліквідації Полкового устрою Дворічна стала військовою слободою.Основним заняттям дворічан здавна було землеробство, тваринництво, бджільництво й рибальство. Серед місцевих промислів виділявся винокурний промисел, селітроваріння, а також виробництво дьогтю.В ті часи в Дворічній діяли п`ять ярмарків на рік, на які приїжджали купці з Харкова, Бєлгорода, Валуйок, Ізюму і Донецьких степів.Наприкінці ХІХ і початку ХХ сторіччя капіталістичні відносини почали проникати в сільськогосподарське виробництво району. Заможні місцеві селяни побудували в Дворічній два цегельних заводи, паровий і водяний млини, олійницю.Духовне життя краю з кінця ХVІІІ сторіччя розвивалося при наявності значного прошарку росіян. Постійний зв`язок з російськими столицями надовго визначив специфіку Дворічанщини — складової частини Харківщини, як регіону інтенсивного україно-російського впливу.У 1923 році на території Дворічанської волості були утворені Дворічанський і Вільшанський райони, що входили до складу Куп`янського повіту.Німецька окупація району в роки Великої Вітчизняної війни почалася 24 червня 1942 року й продовжувалася майже 8 місяців. Район звільнений 2 лютого 1943 року 6 гвардійським кавалерійським корпусом генерала-лейтенанта С. В. Соколова.У роки Великої Вітчизняної війни тільки з 23 червня по 31 грудня 1941 року до складу діючої армії з району було призвано 5742 місцевих жителя. А після звільнення Дворічної у 1943 році до лав Радянської Армії було призвано ще 3000 чоловік. Біля двохсот дворічан брали участь у партизанському русі.Людські втрати за роки Великої Вітчизняної війни склали: загиблих на фронті — 2828 чоловік;розстріляно під час окупації — 218 мирних громадян. Високого звання Героя Радянського Союзу були удостоєні три дворічанина: капітан В. К. Лялін, штурман ескадрильї 8-го окремого авіаполку далекої розвідки 8 повітряної армії (уродженець смт Дворічна); старший сержант О. Ф. Ковальов, командир гармати 1083-го полку 1-го Білоруського фронту (уродженець с. Токарівка);полковник М. П. Титов, командир 12-го гвардійського полку 5-й гвардійської дивізії 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту (уродженець с. Колодязне). У післявоєнний період з 1946 по 1958 рік у районі відновили виготовлення будівельних матеріалів та переробку сільськогосподарської продукції. Так, Дворічанський цегельний завод щорічно виготовляв 1,6 млн. штук цегли, кільця для колодязів й мостів, черепицю. В районі також почалось розвиватися виробництво швейних виробів.В 1966–1970 р. в районі посиленими темпами велися будівельні роботи в колективних господарствах. За цей період було побудовано 60 тваринницьких приміщень, 10 механізованих майстерень, 11 кормоцехів, введено в дію 15 шкіл, 10 сільських клубів, 16 магазинів, хлібозавод, 3 цегельних заводи, автостанція.