Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6323100000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:782207134.470271
Населення:▼ 21160629 ( 1.02.2012)
Густота населення:27.6 осіб/км²
Поштовий код:64000—64054
Телефонний код:+380-5755
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. Волошина, 50, 3-16-68
Веб-сторінка:http://www.kharkivoda.gov.ua/show.php?page=kegichevska
Мер міста:
Голова держадміністрації:Чинкова Жанна Миколаївна[1]
Голова ради:Черніков Валентин Федорович[2]

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:2Списокна карту
Сільських рад:14Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:2Списокна карту
Селищ:1Списокна карту
Сіл:13Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:782207134.470271
Периметр:195827.563021381
Сусіди:Нововодолазький район Зачепилівський район Первомайський район Красноградський район Сахновщинський район



Кеги́чівський райо́н  — район у південно-західній частиніХарківської області .
ІсторіяВелика Вітчизняна війнастала суворим випробуванням для Кегичівщини.7 жовтня 1941року гітлерівці окупували весь район. Майже два роки район перебував під владою німецьких військ.У роки тимчасової окупації району на Кегичівщині діяли диверсійні групи під керівництвом І. Рекунова, К. Баклагіна, а майже в кожному селі — невеликі мобільні групи патріотів. До поверненняЧервоної Арміїтрудівники села приховали 20 розібраних тракторів, 22 комбайни, значну кількість інвентарю.У травні 1942 року Кегичівка була ненадовго звільнена, а потім знову окупована. Остаточне визволення району відбулося17 вересня 1943року. За це віддали життя 4500 бійців та офіцерів 31-ї, 233-ї та 184-ї стрілецьких дивізій, 3-ї танкової армії під командуванням маршалаП. Рибалка .Матеріальні втрати району були дуже значними. Було зруйновано і спалено цукрозавод, машинно-тракторну станцію, цегельний завод, два радгоспи, всі залізничні станції, мости та колію залізниці, зруйновано телефонну мережу, 14 шкіл, 5 лікарень, 12 колгоспних клуби, тваринницькі ферми, вивезені десятки тисяч голів худоби та птиці. Загальна сума збитків склала понад 476 мільйонів карбованців.Перемога дорого коштувала жителям району. У кожній сім`ї на полі бою чи у фашистських катівнях загинув хтось із близьких. На фронтах війни смертю героїв загинули 853 ос., померли від ран у госпіталях — 211 ос., у концтаборах — 24 ос., пропали без вісті — 1475 ос. Загинуло 37 партизанів і підпільників, а також 71 патріот, що здійснювали опір окупантам.Відразу після звільнення району серед трудящих зародилася патріотична ініціатива — зібрати кошти на побудову бойових літаків. Люди почали зносити все, що якимось дивом вціліло в них на цей час, — гроші, сімейні реліквії, облігації, продукти харчування. В грошовій оцінці було зібрано мільйон карбованців, за рахунок якого потім побудували ескадрилью пікіруючих бомбардувальників «Пе-2», що одержала почесну назву «Кегичівський колгоспник». Шлях ескадрильї проліг черезБілорусь ,Польщу , а потім і доНімеччини .