Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6820900000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1112470242.30564
Населення:▼ 53358
Густота населення:48.3 осіб/км²
Поштовий код:31200—31274
Телефонний код:+380-3845
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:31200, Хмельницька обл., Волочиський р-н., м. Волочиськ, пл. Центральна, 1, 4-14-45
Веб-сторінка:http://voladm.ic.km.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Богославець Володимир Іванович
Голова ради:Шиманський Леонід Іванович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:2Списокна карту
Сільських рад:40Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:2Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:40Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1112470242.30564
Периметр:214057.783034192
Сусіди:Гусятинський район Підволочиський район Хмельницький район Лановецький район Городоцький район Теофіпольський район Красилівський район


Карта на карту

Географічні координати: 26.419 49.539

Склад (43):

Сусіди:


Волочи́ський райо́н  — район на заходіХмельницької області . Центр — містоВолочиськ .Площа району становить 1,1 тис. км². Населення — 58,9 тис. мешканців ( 2004 ).Межує на півночі зТеофіпольським , на сході ізКрасилівськиміХмельницьким , на півдні зГородоцькимрайонами Хмельницької області, на заході зТернопільською областю( ЛановецькийіПідволочиськийрайони).Територією району течуть річкиБужок , Грабарка ,Збруч ,Случ , Ушуката інші. У районі бере початок річкаПівденний Буг(біля селаКушнирівкаХолодецької сільської ради). Через район проходять залізницяГречани — Тернопільі автошляхУжгород — Тернопіль — Кіровоград — Донецьк( E50 ).У районі 1 міська, 2 селищних і 40 сільських рад; 1 місто, 2 селища міського типу і 83 сіл.
Історія На території Волочиського району виявлено понад 70 археологічних пам`яток. Це поселення палеоліту, мезоліту, бронзового віку, раннього залізного віку, черняхівської культури та Київської Русі.Вперше поселення під назвою «Волочище» згадується в акті про поділ володінь князів Збаразьких від 9 липня 1463 року. Ця дата вважається сьогодні днем народження міста. Назва походить від слова «волочити», тобто тягти волоком. За часів Галицько-Волинського князівства і в наступні віки тут проходив торговельний шлях із Заходу на Схід. Щоб перебратися через річку і її заболочені береги купцям доводилося волочити свої вантажі. На цьому шляху, на обох берегах Збруча виникло два поселення з назвою Волочище. Одне з них, розташоване на лівому березі, в документах 1545 року названо Волочиськом.З 1569 року по 1793 рік Волочиськом та його околицями володіли польські землевласники. Поселення зазнавало частих набігів завойовників. Кримська орда спустошила його в кінці ХУ століття, польські жовніри майже повністю спалили його в 1580 році. Великого руйнування зазнало містечко від турецько-татарської навали в 1672—1674 роках.Економічний розвиток містечка розпочинається з ХУШ століття.В 1772 році новий власник Волочиська Фрідріх Мошинський за чотири версти на схід від містечка закладає село Фрідріхівку. З цих двох населених пунктів у 1956 році утворилось селище міського типу, а в 1970 році — місто районного підпорядкування Волочиськ.Після воз`єднання Правобережної України з Росією, Волочиськ ввійшов до складу Старокостянтинівського повіту Волинської губернії.В другій половині ХІХ століття у Волочиську виникають промислові підприємства.У 1870 році німецьке акціонерне товариство «Збруч» збудувало цукровий завод. Того ж року сюди було протягнуто залізницю від Жмеринки, що значно сприяло розширенню торгівлі.Перша однокласна школа відкрилась у Волочиську в 1801 році. В кінці ХІХ століття вже діяло 3 церковно-приходські школи.В 1860 році Волочиськ та його околиці було продано новій власниці А.Ледуховській, сім`я якої проживала тут включно до 1917 року.Революція 1905—1907 років знайшла свій відгук серед робітників і селян Волочиського повіту.В кінці грудня 1905 року застрайкували робітники швейних майстерень, в 1907 році — робітники цукрового заводу.У 1913 році налічувалось 190 приватних крамниць і кілька десятків заїжджих дворів. Працювали церковно-парафіяльна школа, однокласне та двокласне училище, в яких навчалось 261 чол. Діяли клуб, кінематографічний театр, дві приватні бібліотеки і три книжкові магазини.На початку ХХ століття у Волочиську тричі перебував останній російський цар Микола П.В період з 1917 по 1920 роки у Волочиську перебувало багато різних військових формувань, які представляли відповідну владу: військові частини Центральної Ради, більшовицькі, Директорії, війська Пілсудського, отамана Тютюнника, Петлюри.В листопаді 1920 року війська Петлюри були розбиті в Волочиську частинами 8-ої Червонокозачої дивізії під командуванням В.Примакова. Цими подіями закінчилась громадянська війна в Україні.З 1919 року встановлюється державний кордон річкою Збруч між УРСР та Польською державою. З 1924 року охорону державного кордону здійснювали бійці 22-го Волочиського прикордонного загону, який функціонував до липня 1941 року.З 1923 року по 1930 рік Волочиський район належав до Проскурівської округи. З 1932 року по 1937 рік Волочиський район був у складі Вінницької області. З 1937 року по 1954 рік Волочиський район був у складі Кам`янець-Подільської області. З 1954 року дотепер Волочиський район у складі Хмельницької області.З 1923 року Волочиськ — центр району (до середини 1940-х мав назву Фрідріхівка). А в наступному році в районі утворюється ТСОЗи і комуни.Темпи колективізації серед районів західної частини Поділля у Волочиському районі були найвищими.Станом на 10 червня 1932 року тут було усуспільнено 83,4% сільських господарств, а в 1935 році колективізація була повністю завершена.Внаслідок репресивних методів колективізації у Волочиському районі протягом 1930—1931 років були розорені не тільки заможні господарства, а й господарства значної частини середняків, яким не під силу було витримати «тверді» завдання з хлібопостачання. Сотні вмілих, старанних господарів потрапили до таборів ГУЛАГу, а їх сім`ї були вивезені до сибірських спецпоселень.В 1929 році у Війтівцях була заснована одна з перших на правобережній Україні МТС, а в жовтні 1932 року організовується Волочиська МТС.Вагомими були трудові здобутки хліборобів району в 1937 році. Тоді вони зібрали найвищий в Кам`янець-Подільській області урожай зернових — 17,6 ц/га, а цукрових буряків — 351 ц/га.За одержання найвищого в Україні урожаю солодких коренів, комісія Наркомзему СРСР вручила Волочиському району Перехідний червоний прапор Головцукру.Великих успіхів досягли промислові підприємства. Цукровий завод було реконструйовано, обладнано новими машинами і апаратурою. В 1940 році він уже випускав за добу 1400 цнт цукру. Цегельний завод збільшив виробництво продукції з 2 млн. штук цегли в 1928 році до 4 млн. у 1940 році. Крім того працювала дзеркальна фабрика, маслозавод, електростанція.В містечку працювало 8 підприємств побутового обслуговування і громадського харчування, кілька магазинів. Діяла лікарня на 40 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, жіноча і дитяча консультації, фельдшерський пункт, аптека.Дальшого розвитку набула освіта й культура. Серед дорослого населення було повністю ліквідовано неписьменність, працювали дві початкові, семирічна, а з 1934 р. — середня школи, будинок піонерів. В 1940 році діяли 3 дитячі садки.В 1932 року було відкрито сільськогосподарський технікум, який готував молодших агрономів і зоотехніків. Згодом його перевели в с. Дзеленці. До послуг жителів був будинок культури, кінотеатр і 4 клуби.В 1934 році відкрилась районна бібліотека для дорослих, а в 1937 районна дитяча бібліотека. З 1 березня 1930 року почала виходити газета «Прикордонний комунар» (сьогодні газета «Зоря»).З липня 1941 року у Волочиськ вступили німецькі війська. Було встановлено окупаційний режим, який зберігся до березня 1944 року. В серпні 1942 року на околиці м. Волочиськ було розстріляно 8634 чол. єврейської національності, в тому числі 22 радянських військовополонених.У с. Купелі було розстріляно 261 чол. єврейської національності.У період Великої Вітчизняної війни в місті діяла підпільна диверсійна група сприяння партизанському рухові. Такі групи діяли в багатьох селах. За допомогу партизанам німецькі окупанти знищили в 1941—1944 рр. 357 мирних громадян району.Всього за період війни було замордовано 9297 чол., а 3982 вивезено на примусові роботи до Німеччини.17 березня 1944 року м. Волочиськ було визволено від німецьких окупантів частинами 10-го Гвардійського Червонопрапорного орденів Суворова і Кутузова Уральсько-Львівського добровольчого танкового корпусу і 18-ї Гвардійської стрілецької дивізії.Територія району остаточно була звільнена 23 березня 1944 року. В боях за визволення Волочиська загинуло 427 солдатів і офіцерів радянської армії, а за визволення району — 1684 чол.В цілому фашисти завдали населенню району збитків на суму 107.8 млн. крб. (в масштабах довоєнних цін).2474 жителі Волочиська за подвиги у Великій Вітчизняній війні нагороджені орденами і медалями. 6390 жителів району полягли смертю хоробрих на фронтах Великої Вітчизняної війни.З перших днів визволення розпочалася відбудова. Вже в березні було відбудовано маслозавод та інкубаторну станцію. В 1947 році почав працювати цегельний завод, у 1950 році — цукровий.З середини 50-х років упродовж два десятиліття колгоспи району «Червона зірка», «Ленінський шлях», за збільшення виробництва і продажі державі сільгосппродукції, неодноразово були учасниками республіканської та Всесоюзної сільськогосподарської виставки.Великі зміни в промисловому і соціально-культурному житті міста і району відбулися в 60-і роки.В 1965 році побудовано плодоконсервний завод, у 1966 році — швейну фабрику. В 1968 році — філіал ленінградського конденсаторного заводу «Кулон» (теперішній «Номінал»), цегельний завод міжколгоспбуду, завод металовиробів «Метеор», хлібокомбінат, в 1970 році — комбінат хлібопродуктів, цегельний завод «Керамік», в 1971 році — сироробний завод, філіал Запорізького виробничого об`єднання «Мотор-Січ» машинобудівний завод. Основні види промислової продукції — пересувні електростанції, цегла, металовироби, конденсатори, консерви, цукор, а також понад 100 найменувань товарів народного споживання.Через Волочиськ проходять два газопроводи: Дашава-Київ , Київ-Західні області України. У серпні 1998 року електрифіковано залізничне сполучення міста, що було значною подією як для Волочиська, так і усіх наших земляків.