Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6822400000
Змін всього:
Дата заснування/створення:7 березня 1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1546913525.50691
Населення:▼ 67954
Густота населення:44,1 осіб/км²
Поштовий код:32319—32398
Телефонний код:+380-3849
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:http://kprda.gov.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Желізник Михайло Дмитрович
Голова ради:Романчук Іван Михайлович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:41Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:42Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1546913525.50691
Периметр:338110.372735254
Сусіди:Новоселицький район Борщівський район Дунаєвецький район Новоушицький район Кельменецький район Сокирянський район Хотинський район Чемеровецький район


Карта на карту

Географічні координати: 26.645 48.661

Склад (42):

Сусіди:


Кам`яне́ць-Поді́льський райо́н(у 1923–1928 —Довжецький , у 1928–1934 —Кам`янецький , у 1939–1944 —Довжоцький ) —районна півдніХмельницької області . Центр — містоКам`янець-Подільський .
Історія[ред.₴Стародавня історія Поблизу с.Лука-Врубловецька(сьогодні затопленеДністровським водосховищем ) зафіксована одна з найдавніших стоянок первісних збирачів та мисливців на території України, якій близько 300 тис. років.У IV–V тис. до н. е. племена, які населяли терени сучасної Кам`янеччини, увійшли в добунеоліту  — вони почали займатися землеробством, освоїли ремесла. ПоблизуЖванцявченими досліджено селище тих часів. Його мешканці використовували знаряддя праці з кременю, кістки і дерева. З глини сірого кольору ліпили посуд, переважно кульовидної форми.У ІV-ІІІ тис. до н. е. територію Кам`янеччини густою мережею вкрили поселення плементрипільської культури , які прибули в наш край із Подунав`я вже маючи розвинутий землеробсько-скотарський уклад. Вчені дослідили ранньотрипільське поселення біля с.Лука-Врубловецька , обстежили деякі інші селища того часу на теренах Кам`янеччини.На зміну трипільським племенам у II тис. до н. е. прийшли племенадоби бронзи . Характерними археологічними знахідками для цього часу є кам`яні зернотерки, серпи та інші речі, що свідчать про землеробський побут населення. Часто зустрічаються просвердлені кам`яні сокири, рідше — зроблені з бронзи (с.Пудлівці ). З прикрас знаходять бронзові шийні гривни, браслети з кінцями, що закручені в спіралі, шпильки.На початку раннього залізного віку (VIII ст. до н. е.) через територію Кам`янеччини відбувалися зв`язки між кочовими племенамикіммерійцівзПівнічного Причорномор`яі населенням Центральної Європи. Про це свідчать унікальні знахідки: бронзові кінські вудила кіммерійського типу, знайдені біля с. Теремці (сьогодні затопленеДністровським водосховищем ) і стилет з Руських Фільварків у Кам`янці-Подільському.На Кам`янеччині є чимало курганів. Багато з них відносяться доскіфської доби(VІІ-ІІІ ст. до н. е.). Іноді вони сягають 75 м у діаметрі та 3-6 м у висоту. Проте більшість курганів невеликі, до того ж у минулому пошкоджені при різних роботах та пограбовані скарбошукачами.Ускіфську добуна Кам`янеччині, як і на інших землях лісостепового межиріччя Дністра і Дніпра, жили племена, котрі «батько історії»Геродотназивавскіфами-орачами . Вчені вважають, що це було місцеве землеробське праслов`янське населення, їх сусідами у Придністров`ї булифракійці , з якими підтримувалися переважно мирні стосунки.У III ст. до н. е. уПівнічному Причорномор`їпоселилися племенасарматів . Через деякий часримлянистали називати Сарматією всю Східну Європу . Терени Кам`янеччини перебували в сфері впливусарматів-язигів , які в кінці І ст. н. е. переселилися в Середнє Подунав`я.Основним населенням нашого краю на початку нашої ери залишалисяслов`яни , а над Дністром мешкали ще йфракійці(їх поселення досліджені археологами біля сілГринчукіВелика Слобідка ).В кінці І — II ст. н. е. до нашого краю прибувають групислов`ян-переселенцівз Подніпров`я. В кінці II — на початку III ст. н. е. на Кам`янеччині поширюються пам`яткичерняхівської культури , на формування і розвиток якої великий вплив мали досягнення античної цивілізації.У II–III ст. германські племенаготіввирушили з південного узбережжя Балтійського моря на південний схід. У готських легендах розповідається про те, як вони потрапили до країни Оіюм. Учені вважають, що на мові готів це слово означало «країна долин», тобтоПоділля . Місцеві жителі вступили в боротьбу з непроханими гостями і ті були змушені продовжити свою мандрівку на південь. Припускають, що саме на Кам`янеччині — міжЖванцеміВеликою Слобідкою  — готи переправилися черезДністер . В останній було виявлено житло, яке могло бути збудовано готами.Слов`янське населення Кам`янеччини в першій половині та середині І тис. н. е. займалося землеробством (вирощували жито, пшеницю, просо, горох та інші культури), скотарством і ремеслами. Найважливішим видом ремесла було видобування й обробка чорних металів. Залишки залізоробного виробництва виявлені на поселеннях в Бакоті,Луці-Врубловецькій ,Бразі . Наймасовішою ремісничою продукцією був глиняний посуд. Гончарні печі-горни черняхівської культури відкриті в Бакоті таЛуці-Врубловецькій .Визначною пам`яткою першої половини I тисячоліття н. е. є так званіТраянові вали  — земляні насипи, що простягалися колись на десятки кілометрів у межиріччях приток Дністра. Ще й сьогодні можна побачити рештки цих споруд між селамиБоришківцііКалинята поблизуКульчіївців . Проте велетенські вали не змогли спинити навалу племенгунівнаприкінці IV — на початку V ст. З тими часами пов`язують виникнення унікального мікротопоніма — одне з урочищ на території сучасного міста Кам`янця-Подільського мало назву Гунські криниці. [ред.₴Київська Русь На Кам`янеччині слов`янські селищачерняхівської культуриіснували протягом всього V ст. ( Бакота , Теремці, Сокіл, Устя та ін.). Проте, як вважають вчені, ще в IV ст. починають формуватися великі слов`янські міжплемінні об`єднанняантівісклавинів .Археологи допускають, що основним населенням Кам`янеччини у VI–VII ст. булисклавини . їм належать пам`яткипразько-корчакської археологічної культури .Згодом виникають нові племінні об`єднання слов`ян. Допускають, що у VІІІ-ІХ ст. на території краю мешкали племенативерців(основний ареал їхнього розселення — межиріччя Дністра та Пруту) тасхідних (білих) хорватів . У X ст. територія сучасної Кам`янеччини увійшла до складуКиївської Русі . З цього часу починається інтенсивний розвиток сільського господарства і ремесел (обробка чорних металів, виготовлення речей з бронзи, міді, срібла, золота та різних сплавів, гончарство). Свідченням високої майстерності ремісників в обробці каменю є знахідка невеликої кам`яної іконки Дмитра Солунського (ХII-ХIII ст.).КолиКиївська Русьвступає в період феодальної роздробленості в Прикарпатті та Подністров`ї виникаєГалицьке князівство , яке набуло особливої могутності за князюванняЯрослава Осмомисла(1153–1187). Родючі ґрунти, м`який клімат, відносна безпека від кочівників зробили князівство одним з найбагатших на Русі. Однією із найважливіших земель Галицького князівства булоПониззя .ЦентрПониззя  —місто Ушицявперше згадується в літописах у 1144 р. Тоді її захопили вороги галицького князя — кияни. А коли 1159 року претендент на галицький престол князь Іван Берладник , який вирушив наГаличпри підтримці 6000 половців, спробував захопитиУшицюі йому це не вдалося, то його похід відразу провалився.В 1199 р. волинський князьРоман Мстиславичоб`єднав у одних рукахВолиньіГаличину . Після його смерті об`єднане князівство розпалося.Галичемна деякий час навіть заволоділи угорські феодали. Незалежність Галицького князівства була відновлена княземМстиславом Удатним . На схилі віку князь Мстислав поселився в одному з містПониззя(вчені не виключають можливості, що цим містом могла статиБакота  — новий центр краю).В 30-х роках XIII ст. синРомана МстиславичакнязьДанило Галицькийзнову об`єднує Волинь і Галичину. Вже наприкінці 1240 — на початку 1241 року його землям довелося зазнати нищівного удару монголо-татарської ордихана Батия . Скориставшись послабленням князівської влади,Галичинузахопили бояри.Данило Романовичзмушений був у 1241 р. послати військовий загін на чолі із своїм «печатником» (канцлером) Кирилом в місто Бакоту, щоб той міг взяти під контроль всеПониззя . Кирило деякий час виконував роль князівського намісника на Пониззі. Пізніше він стане митрополитом Київським і всієї Русі. Після своєї смерті проголошений святим Української православної церкви.Коли в 1255 році татарський воєначальникКуремсавторгся вГалицько-Волинське князівство , на його бік перейшов намісник Бакоти боярин Милій.Данило Галицькийпослав на Пониззя свогосина Льва , який привів бунтівного боярина до покори. Але Милій при першій же нагоді знову зрадив князя. Вчені допускають, що у 1259 р. було зруйновано укріпленняБакотиі територія сучасної Кам`янеччини з того часу потрапила під безпосередню владумонголо-татар . [ред.₴Литовська доба 1362 року, скориставшись занепадом Золотої Орди, литовський князь Ольгерд завдав татарам нищівної поразки біля Синіх Вод і відвоював у них Подільську землю. Цей благодатний край він надав своїм племінникам — князям Коріатовичам. Спираючись на підтримку подолян, вони почали «оборонять Подольску землю от татар, а баскакам дань платить перестали». Літопис розповідає, що Коріатовичі відбудували місто Бакоту та заснували Кам`янець, який незабаром став новим центром краю. В січні 1374 р. Юрій та Олександр Коріатовичі надали міщанам Кам`янця 200 ланів землі (близько 3500 га) між річками Мукшею і Баговицею.Подільська земля за Коріатовичів користувалася великою автономією. Восени 1388 р. Костянтин і Федір Коріатовичі вирішили нагородити за вірну службу пана Не-миру, надавши йому на «дідичному праві» місто Бакоту разом із прилеглими селами — Студеницею, Проворотьєм (Подільське), Подтеремцями (Теремці) та ін. Дідичі-землевласники мали широкі можливості дарування, продажу, обміну, наслідування. За це вони були зобов`язані виплачувати по два гроші з заселеного лану, брати участь у походах і підтримувати в доброму стані замкові будівлі.Навесні 1393 р. великий литовський князь Вітовт вирішив покінчити з проявами самостійної політики Федора Коріатовича та виступив походом на Поділля. Його військо підкорило подільські замки, проте на рубежі XIV–XV ст. край, внаслідок політичних домовленостей, ще декілька разів переходив з рук в руки. Так, з червня 1395 до серпня 1399 р. Західним Поділлям (включаючи Кам`янеччину) «на повних князівських правах» володів краківський воєвода Спитко, а в 1400–1401 pp. — литовський князь Свидригайло. Останній надав близькі до Кам`янця села місцевим католицьким монастирям — францисканському (с. Лісківці, 1400 р.) та домініканському (с. Зубрівка, 1401 p.).В 1411–1431 pp. Західне Поділля перебувало у складі Великого князівства Литовського. У 1431 р. після смерті великого литовського князя Вітовта ця територія стала об`єктом польсько-литовського конфлікту. Запекла боротьба в Бакотській окрузі привела до такого спустошення, що після перемир`я у вересні 1431 р. замок у Бакоті вирішили не відновлювати. [ред.₴Річ Посполита 1434 року юридично оформлено входження Західного Поділля до складу Польського королівства. Згодом утворено Подільське воєводство, у складі якого з`явився Кам`янецький повіт. У документах того часу вперше згадуються села краю. 1431 року — Вербка і Румкушинці (Рункошів), 1436 року — Супрунківці, 1438 року — Княгинин, 1440 року — Голосків, 1442 року — Брага та Ормяни (Великозалісся).Величезної шкоди краю завдавали часті напади неспокійних сусідів. З опису замків 1494 року відомо, що волохи пограбували село Лясковицю (Збруч). Під час великого татарського нападу в 1516 р. було дощенту спалено Чорнокозинці. А були ще татарські наїзди в роках 1502, 1503, 1507, 1511, 1513, 1518…