Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:3221200000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1196724364.51875
Населення:▲ 68160593 ( 1.02.2012)
Густота населення:57.2 осіб/км²
Поштовий код:07410—07455
Телефонний код:+380-4594
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, 15, (04594) 5-40-88, (044) 226-30-35
Веб-сторінка:http://brovary-region.gov.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Іваненко Петро Петрович
Голова ради:Деменко Анатолій Володимирович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:3Списокна карту
Сільських рад:24Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:3Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:23Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1196724364.51875
Периметр:250886.109598275
Сусіди:Шевченківський м.Київ район міста Оболонський м.Київ район міста Подільський м.Київ район міста Вишгородський район Бобровицький район Деснянський м.Київ район міста Дніпровський м.Київ район міста Печерський м.Київ район міста Дарницький м.Київ район міста Козелецький район Баришівський район Бориспільський район


Карта на карту

Географічні координати: 30.945 50.613

Склад (27):

Сусіди:


Броварськи́й райо́н  —районуКиївській області України . Районний центр — містоБровари . Межує з Бориспільським, Баришівським та Вишгородським районами Київської області. На північному-сході — з Чернігівською областю. Район утворений1923року,1930року функції районного центру перейшли до Димерки, яка сталаВеликою Димеркою . У1937  р.Броваризнову стали центром Броварського району. Загальна довжина доріг району — більше 1700 км.
Історія Броварщина, історичні землі якої містяться в чарівному куточку України, між річкамиДесною ,ДніпроміТрубіжем , здавна була заселена людьми. Край займає визначне географічне положення на Лівобережжі, навпротиКиєва , що й визначало за всіх часів його мінливу долю.Ще в середині першого тисячоліття нашої ери римські джерела називали історичні землі у трикутнику Київ-Чернігів-Переяслав початками Русі, всього східно слов`янського етносу. Понад тисячу років у непорушних пралісах Броварщини жило одне з найбільших давньослов`янських племен —сіверці , яке з часом утворило Чернігівське, Переяславське і Новгород-Сіверське князівства.Із Х ст. розпочалося посилення впливу київської княжої влади на сіверський люд Броварщини. За князяВолодимира Великогопо Десні, Остру, Трубежу будуються гради, де селяться «на прокорм» запрошені з інших країн «знатні мужі».За подальшого часу (XI — XII ст.) відбувалося масове заселення краю монахами київських і переяславських монастирів. То була вже тотальна церковна колонізація язичницьких земель, бо сліди давніх поселень монахів трапляються майже в кожному броварському селі. Для хворих і немічних монахів броварська земля була землею обітованою, «Богом даною», Богданівкою билинного часу. І хоча не раз сюди заходили печеніги, половці, та на землях між Десною і Трубежем розросталися осідки мужніх броварів. Майже всі сучасні села постали із давньоруських поселень-градів —Княжичі ,Бровари ,Літки ,Русанів ,Світильня ,Гоголів ,Заворичі ,Семиполки ,Рожни ,Рожівка ,Літочки ,Свиноїди ,Требухів ,Погреби ,Калита ,Богданівка ,Димерка ,Зазим`я ,Руднята ін.Після нетривалого правління різних татарських васалів край перейшов у володіння князя Романа Брянського. А вже з1362  р. київський князьВолодимир Ольгердовичпередав землі між Десною, Остром і Трубежем під владу князя Юрія Половця. Князь збудував свою резиденцію-двір на пагорбах поблизу Рожнів і прибрав ім`я князя Половця-Рожиновського. До того часу належать і перші писемні згадки про Рожни, Світильне, Літки. Від1393  р. ці землі отримав князьДмитро Сокира  — соратник литовського князяВітовта .У польських люстраціях 1616, 1620 та 1635 рр. зафіксовано всі назви сучасних населених пунктів. На початкуXVIIст. розпочалося ополячення краю та водночас відновлювалися колишні монастирські володіння. У відповідь місцеві люди йшли боронити свої споконвічні права до повстанських загонівКосинського ,Наливайка ,Тараса Трясила , брали участь у козацьких походах гетьманаПетра Сагайдачногоразом із місцевими провідниками Іваном Сулимою , Носачем, Аксаком, Рожиновським. Кульмінацією цих подій стало повстання 1638 р. під проводомЯкова Остряниці .Наступне десятиріччя було періодом відносного спокою. Розросталися тоді козацькі сотні поселеньБровари ,Гоголів , Світильне ,Заворичі ,Калита ,Семиполки .Із початкомХмельниччиниу Гоголеві, Броварах, Заворичах створювалися козацькі сотні, що в складі Київського полку брали участь у битві з литовським військом під Лоєвом. Після укладення Переяславської угоди броварські землі щедро роздавали російським воєводам і генералам: Трубецьким, Вольським, Девієрам, Кантакузеним, Лонухіпим, Херасковим.Російські землевласники з часом втратили свої володіння, що перекуповували родинами української старшиниДараганів - Галаганів , Танських, Солонин. Центром регіону було сотенне містечкоГоголів Київського полку , що зросло на ярмарковій торгівлі. Містечками стали ярмарковіБровари ,Літки . Козацькі села мали власне урядування Розвивалися також монастирські вотчини.У1786р, було запроваджено кріпацтво, і броварські землі перейшли до «казни» та до рук петербурзьких вельмож Хованських-Алфер`євих, Трепових. Панщина, відробітки казенних селян спричинилися до занепаду національного господарського життя.Водночас серед нашого народу жила непокора колонізаторам, віра у волю і незалежність. Перша половина XIX ст. пов`язана з іменемТараса Шевченка , який уособлював незгасну віру в прийдешню волю. Великий поет бував у багатьох броварських селах. Його поеми «Катерина», «Сотник», «Княжна» мають броварську основу.Скасування кріпацтва1861  р. зумовило бурхливий розвиток господарського життя. За наступного десятиріччя населення сіл зросло у кілька разів. Утверджувалися капіталістичні відносини, формувалися невеликі містечка — Гоголів, Бровари, Літки, Семиполки. Край належав до Остерського повіту Чернігівської губернії у складі Броварської, Гоголівської і Семиполківської волостей. Через наші землі пролягала залізниця (збудована 1867 р.) і Санкт-Петербурзьке шосе (1861).В усі часи за різних обставин відбувалась еміграція населення з Броварщини до інших областей, країн, іноді в значних масштабах. У XVII ст. — до районуПирятинай Чугуєва , наприкінці XVIII ст. — наДон , пізніше до Таврії, у середині XIX ст. — наКубань , а згодом — уЗаволжя ,Сибір , наДалекий Схід .За періоду Української гетьманської держави броварські землі адміністративно належали до Київського полку, після остаточного поневолення УкраїниРосійською імперією  — до Київського намісництва, у 1807 — 1917 рр. — до Остерського повіту Чернігівської губернії. За постановою урядуУкраїнської Народної Республіки 1918  р. із введенням нового адміністративного поділу задніпровські землі на 20 верств від Києва ввійшли до складу Київщини. На кілька років Бровари були включені до міської смуги Києва. Уже в УРСР, після створення району 1923 р., функції його центру перейшли до Димерки, яка стала Великою Димеркою. У1937  р. Бровари знову стали центром Броварського району.Становлення району збіглося зновою економічною політикоюрадянської влади. Відроджувалися господарства, зруйновані лихоліттям Першої світової та громадянської воєн. У селах району створювалися міцні господарства з власною переробкою продукції. Водночас із економічним піднесенням відроджувалось і духовне життя, відбувалася українізація освіти, культури. Великого розмаху набуло становлення семикласної системи навчання.У 30-х роках розпочалася суцільна колективізація району, що тривала до 1934 р. У багатьох випадках вона набирала ознак примусової. Так звані перегини у політиці регулювання земельних відносин на селі призвели до страшного лиха для українців — голодомору 1933 р. І тоді, і пізніше, за років передвоєнних масових репресій, загинули сотні наших земляків. Неподалік Броварів, уБиківні , міститься найбільше в Україні поховання репресованих громадян, знищених енкаведистами.Із початкомНімецько-радянської війниу 1941 році Броварщина опинилась в епіцентрі подій. Із перших днів липня до 14 вересня 1941 р. у Броварах розміщувався штаб Південно-Західного фронту (командуючий — генерал армії М. П. Кирпонос), штаб Українського прикордонного округу, інші військові управління. Німецькі війська окупували район19 вересня 1941  р. Рівно через два роки —19 вересня 1943  р. — почалось його визволення частинами 38-ї армії Степового фронту.За офіційними даними, під час війни загинуло 7145 жителів району, кожен другий чоловік призовного віку. Тисячі жителів вивозили на примусові роботи до Німеччини, а під час відступу у вересні 1943 р. окупанти спалили 12 тис. селянських дворів.За ратні подвиги дев`ятеро броварчан вшановано найвищим званням сталінського війська —Героя Радянського Союзу .