Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6324200000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1184287303.60926
Населення:▼ 34160507 ( 1.02.2012)
Густота населення:29.2 осіб/км²
Поштовий код:63200—63262
Телефонний код:+380-5740
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:63200, Харківська обл., Нововодолазький р-н, смт. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7, 4-33-71
Веб-сторінка:http://www.kharkivoda.gov.ua/show.php?page=novovodolazka
Мер міста:
Голова держадміністрації:Ротач Світлана Олександрівна[1]
Голова ради:Агапов Олег Олександрович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:2Списокна карту
Сільських рад:13Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:2Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:13Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1184287303.60926
Периметр:220064.654590344
Сусіди:Харківський район Зміївський район Дергачівський район Первомайський район Кегичівський район Красноградський район Чутівський район Карлівський район Валківський район



Нововодола́зький райо́н  —району південно-західній частиніХарківської області . Центр району — селище міського типуНова Водолага . Було утворено у 1923 році. Населення району становить 34 507 осіб (на 1 лютого 2012 року).
Історія Слобода Нова Водолага була заснована близько 1675 року Харківським полковником Григорієм Донцем як фортеця. «Адалага» у перекладі з тюркської — господар чистої води. Нова Водолага розташована в долині річки Вільховатка (басейн Сіверського Дінця). З історико-філологічних джерел відомо, що іменник — назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення — назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них можна було знайти вже в XVI — XVII ст.Слобода Нова Водолага була одним із форпостів на південних кордонах Російської держави. Нова Водолага лежала на Муравському шляху і жителі слободи чимало терпіли від татарських нападів. В історичних документах є свідоцтва про те, що в 1689 році татари напали і зруйнували Нову Водолагу, погнали людей в неволю. У 1694 році Нуррадин-султан з 15-ти тисячною ордою татар та загоном яничар грабує й розоряє обидві Водолаги — Стару й Нову. В кінці 70-х років ХVІІ століття були збудовані фортеці так званої Нової лінії (1679–1680 рр.)У 1724 році у Новій Водолазі налічувалося 382 двори, а в 1730 році у слободі мешкало 4900 жителів. У 1732 році тут було дві церковно-парафіяльні школи і в 1749 році відкрили слов`яно-латинське училище.В 1775 році Нова і Стара Водолаги, Караван були приєднані до Азовської губернії.Жителі Нової Водолаги займалися вичинкою шкір, виготовленням лимарських виробів, пошивом взуття, одягу і головних уборів, винокурінням, садівництвом та гончарним промислом. Також активно розвивалося домашнє виробництво знарядь сільськогосподарської праці, столярних та бондарних виробів. За свідченнями істориків, у 1780 році в слободі було 18 кузень й 34 винокурні.На базі родовища цінної глини розвивалось гончарне виробництво. Високоякісний з художнім оздобленням посуд нововодолазьких гончарів славився далеко за межами Харківської губернії.З другої половини ХVІІІ сторічча на Слобожанщині розвивалось шовківництво, центром якого стала Нова Водолага. Тут був збудований завод, який мав приміщення для розведення шовкопрядів і устаткування для мотання шовку.В 1773 році за указом Катерини ІІ в Новій Водолазі було створене губернське управління з шовківництва, в 1800 році його ліквідували та створили інспекцію з шовківництва для Слобідсько-Української губернії. Під наглядом цієї інспекції знаходилось 23 плантації.В 1835 році через сильні морози загинули тутові дерева, шовківництво прийшло в упадок, але слобода продовжувала розвиватися.На початку ХІХ століття в кустарній промисловості Нової Водолаги значне місце займала переробка тваринних жирів.Нова Водолага також славилась чумацьким промислом. Навіть у 80-х роках ХІХ століття, коли в зв`язку з появою залізної дороги чумацтво стало приходити в упадок, місцеві мешканці не припиняли зв`язків з Кримським півостровом.В середині 20-х років ХХ століття 5,4 % жителів Нової Водолаги займались кустарним промислом, а 91,4 % — сільським господарством. [ред.₴Радянсько-німецька війна 19 жовтня 1941 року до Нової Водолаги прийшли німецько-фашистські окупанти. А ще за місяць до цього на території району було сформовано партизанський загін з 58 чоловік. Командиром загону став голова колгоспу ім. Фрунзе С. О. Либа, комісаром — секретар райкому партії Е. П. Іванов.Весною 1942 року, коли Червона Армія готувалась до наступу, загін отримав завдання пройти в глибокий тил ворога і своїми діями сприяти успіху операцій регулярних частин. 20 травня нововодолазькі партизани перейшли лінію фронту та 23 травня в Зміївських лісах з`єдналися з партизанським загоном, яким керував Герой Радянського Союзу І. І. Копьонкін. Через декілька днів об`єднаний загін з`явився у Нововодолазьких лісах, з яких і розгорнув бойові дії проти загарбників. 29 травня 1942 року серед білого дня партизани вступили в Нову Водолагу. Захватили коменданта з його охороною, яка складалась з німецьких солдат.З жовтня 1941 року до 25 лютого 1943 року (дня першого визволення Нової Водолаги радянськими військами) нововодолазькі партизани знищили 497 фашистських солдат і офіцерів, 69 поліцейських і 5 інших зрадників, визволили з фашистського концтабору 200 в`язнів, пустили під укіс два ешелони, знищили 2 гармати, 10 автомашин, підірвали 10 мостів.В боях проти німецько-фашистських загарбників відзначились партизани А. В. Коваленко, А. С. Онацький, Н. Ф. Хихля, Х. П. Гурин, А. С. Явдокименко, П. А. Сушко, В. Х. Брижань, Р. К. Славгородський, І. Є. Малущанко. Загинули смертю хоробрих командир партизанського загону С. О. Либа, комісар Е. П. Іванов, партизани Н. С. Мудрий, А. А. Пукач, С. К. Цяцька та інші.У лютому 1943 року на підступах до Нової Водолаги вели тяжкі бої з ворогом частини 6-го гвардійського кавалерійського корпусу. Проти 33-го гвардійського кавалерійського полку, який зайняв оборону біля хутора Булахи, виступили два полки німецької піхоти з 25 танками, але гвардійці стояли на смерть. Лише за два дні — 23 і 24 лютого — вони відбили 10 атак гітлерівців.Смертю хоробрих загинув політрук А. П. Воронцов. Посмертно йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Радянські воїни, які загинули в цих боях, захоронені в братській могилі біля хутору Булахи.6 березня 1943 року радянським військам довелося відступити з Нової Водолаги. У підвалі зруйнованої лікарні залишилося більше 70 тяжкопоранених бійців, яких неможливо було транспортувати. З пораненими залишились медичні працівники, які доклали героїчних зусиль, щоб врятувати воїнів. Медики заявили німцям, що вони лікують тифозних хворих.Нову Водолагу остаточно звільнили від загарбників 14 вересня 1943 року. Всього за роки окупації німецькими окупантами було знищено 580 жителів району, вивезено до Німеччини — 5737 чоловік. Воювали на фронтах близько 7 тисяч чоловік, з яких загинуло близько 3 тисяч.