Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:6325400000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1127405010.32104
Населення:▼ 46160867 ( 1.02.2012)
Густота населення:40.8 осіб/км²
Поштовий код:63510—63552
Телефонний код:+380-5746
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:63503, Харківська обл., м. Чугуїв, вул. К. Лібкнехта, 29, 4-09-09
Веб-сторінка:http://www.kharkivoda.gov.ua/show.php?page=chuguivska
Мер міста:
Голова держадміністрації:Лобойченко Володимир Васильович[1]
Голова ради:Майстренко Михайло Анатолійович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:6Списокна карту
Сільських рад:13Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:6Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:13Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1127405010.32104
Периметр:312268.10316858
Сусіди:Харківський район Зміївський район Печенізький район Шевченківський район Балаклійський район Великобурлуцький район Вовчанський район



Чугу́ївський райо́н  —району центральній частиніХарківської області , в долині річкиСіверський Донець . Ця місцевість є зоною поступового переходу відлісостепудостепу . Адміністративний центр — містоЧугуїв . Засновано район у 1923 році. Населення становить 46 867 (на 1 лютого 2012 року).
Історія Чугуївщина — це овіяна легендами земля, яка протягом багатьох століть була ареною визначних історичних подій. Саме тут слов`янські племена боронили свою землю від кочівників, саме тут водив свої полки князь Ігор, саме тут колись гуляла слава козацька.Землі Чугуївського району були густо заселеними ще багато тисячоліть тому. Про це свідчать археологічні знахідки як в самому місті Чугуєві, так і в околицях: 3 поселення бронзового століття, скіфські, сарматські, аланські, слов`янські пам`ятники. Є припущення, що на пагорбах, де тепер стоїть Чугуїв, у ХІ-ХІІ століттях було половецьке місто Шарукань, про яке згадувалося в «Слове о полку Игореве» і яке носило ім`я хана Шарукана, верховного половецького вождя. На початку ХІІ століття Володимир Мономах підкорив собі Шарукань, та місто проіснувало до початку ХІІІ століття як слов`яно-аланське поселення, й потім було знищено атаро-монгольським нашестям. Життя на цій землі припинилося до часу відомого як заснування Чугуївського городища.Чугуїв — одне із найстаріших міст Слобожанщини, засноване у 1638 році загоном козаків на чолі з Яковом Остряницею, які прийшли на ці землі після кровопролитної битви з поляками під Лубнами.Чугуївський район створений в 1923 році, в 1925 в зв`язку з проведенням реформи він організаційно увійшов в Харківський округ, а в 1932 — в Харківську область.В різні часи до складу району входили Печенізький, частини Шевченківського, Великобурлуцького та Салтівського районів.Сама назва міста Чугуїв татарського походження: за однією версією — походить від слова «чуга» — назви чоловічого татарського одягу. За другою, яка належить історику Д. І. Багалею, другу І. Ю. Рєпіна, від слова «чугуне» — межа, прикордонна земля. Окремі землі були роздані стрільцям і козакам, які заснували Малинівку, Кочеток, Покровку, Кам`яну Яругу. Чугуївці займались землеробством, бортництвом, розводили сади.У XVIII ст. фортеця втратила своє оборонне призначення. Московський цар Петро І оселив тут калмиків та башкирів. Пам`ять про це — в назвах селищ району (Башкирівка, Калмицьке).Чугуївський полк, який відзначився в Семирічній війні 1756 — 1763 років в основі своїй сформовано з козаків, калмиків та башкирів.У 1809 році Чугуївський козачий полк став уланським полком регулярної армії. Він брав участь у Бородинській битві, першим вступив до Парижу у війні 1812 року. З 1817 по 1857 роки землі Чугуївського району були центром Слобідсько-Українських військових поселень.Імена багатьох видатних діячів науки та культури пов`язані з Чугуївським районом. Тут народилися та жили: історик-архівіст В. А. Барвінський, музиканти, композитори та фольклористи О. І. Лизогуб, О. І. Рубець — син чугуївського генерала, український музикант, збирач народних пісень, прототип образу запорожця в картині І. Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», один з найвидатніших лікарів Росії першої половини ХІХ сторіччя Є. О. Мухін, який був активним пропагандистом віспощеплення.Тісно пов`язані з Чугуївщиною життя та творчість українського поета Степана Васильовича Олександрова, похованого у 1846 році в с. Гракове. Значно відоміша творчість Володимира Степановича Олександрова), сина С. В. Олександрова, який писав п`єси, вірші, оповідання і казки.В семи кілометрах від центру Чугуївського району, серед дібров та садів, на березі Сіверського Дінця розкинулося селище Кочеток — ровесник Чугуєва. У дореволюційний час Кочеток славився своїми чудодійними джерелами, чудовою природою. На базі мінеральних джерел було утворено бальнеологічний курорт, відкрито (одну з перших в Україні) водолікувальню. Влітку сюди приїздила на лікування та відпочинок заможна публіка — багаті чиновники, купці, офіцери, великі вчені, відомі письменники з Харкова, Москви, Петербурга та інших міст. У багатьох з них в селищі були свої дачі. Мала тут свій будинок відома в наукових колах Москви та Петербургу родина Гротів. Я. К. Грот — відомий російський словист. В сел. Кочеток жив та помер його син М. Я. Грот — відомий психолог.Бував у родині Гротів і офіцер Чугуївського уланського полку Яків Петрович де Бальмен — художник, який отримав освіту в Ніжинській гімназії та проходив військову службу в Чугуєві. На Полтавщині, де був маєток Бальменів, він зустрівся з Т. Г. Шевченком. Вони стали друзями. Доля Бальмена склалася трагічно — за своє вільнодумство він був засланий на Кавказ в діючу армію, де загинув від куль горців у 1845 році. Йому було 32 роки. Смерть друга болем відгукнулася в душі Тараса Григоровича. Свої почуття він висловив в поемі «Кавказ».Далеко за межами Кочетка відоме джерело цілющої води. Багато людей, хто з вірою її приймає, позбавляються своїх хвороб. В стародавні часи поруч з джерелом було побудовано скит, дерев`яну церкву та дзвіницю, а згодом — перлину архітектури другої половини ХІХ століття храм Володимирської ікони Божої матері. Ця ікона раніше належала Володимиро-Богородській пустині, збудованій на початку XVIII століття недалеко від Чугуєва, на березі Сіверського Дінця. В народі її називали «Иконой явленной». Всесвітньо відомий художник І. Ю. Рєпін (народився в Чугуєві в 1844 році) в своїй книзі «Далекое близкое» згадує, як вони з матінкою два рази на рік — восени та навесні — ходили в Кочеток до джерела, куди стікалися з хоругвами та іконами чисельні паломники. На той час процесію очолював протодиякон Покровського собору в Чугуєві Іван Уланов.Навесні ікону несли хресним ходом в Чугуїв, а восени назад. Хресний хід залишив глибокий відбиток в душі Рєпіна ще у дитинстві. Пізніше, будучи вже маститим художником, він неодноразово звертався до цієї теми. Так з`явилося його полотнище «Хресний хід в дубовому лісі». В ньому можна впізнати протодиякона Івана Уланова, місцевість та нині діючу церкву, вікові дуби, з яких до нашого часу зберігся лише один. Іван Уланов назавжди залишився в пам`яті І. Ю. Рєпіна. Художник написав його портрет. На Всесвітній виставці в Парижі полотнище «Протодиякон» було удостоєно Великої золотої медалі.В районі ще багато міст, пов`язаних з ім`ям І. Ю. Рєпіна. Так, в Малинівці, за Дінцем, в місцевій церкві (на жаль, вона не збереглась) І. Ю. Рєпін виконав перше велике замовлення — копію з картини Штейнбена «Голгофа», яка для І. Ю. Рєпіна назавжди стала пам`ятною.В Мохначах, у 18 верстах від Чугуєва, І. Ю. Рєпін написав ряд акварелі, виконав багато малюнків.Чугуїв став рідним містом для багатьох видатних військових різних часів. Так, у Чугуївському юнкерському училищі вчився генерал В. М. Баданов, який першим в Радянській Армії був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеню за вміле керівництво 24-м танковим корпусом у битві за Сталінград.Тут починав військову службу командиром взводу майбутній полководець, Герой Радянського Союзу генерал армії М. Ф. Ватутін.Відоме Чугуївське льотне училище свого часу закінчив один з найвідоміших асів другої світової війни тричі Герой Радянського Союзу І. М. Кожедуб, а також відомий льотчик-випробувач Герой Радянського Союзу Г. К. Мосолов (тест-пілот конструкторського бюро МіГ). Випускник училища льотчик А. Ф. Бабенко першим в світі досяг на гелікоптері Північного полюсу, а І. Г. Поправко підійняв в стратосферу реактивний літак. Закінчив Чугуївське училище (1957 р.) і льотчик-космонавт О. О. Леонов (перша людина у світі, яка вийшла з космічного корабля у відкритий космос), який є почесним громадянином міста. Льотчиками-космонавтами стали вихованці училища двічі Герої Радянського Союзу генерал-майор авіації О. Ф. Філіпченко, полковник В. О. Ляхов, Герої Радянського Союзу полковники Г. Т. Добровольський, В. Г. Лазарев, О. О. Волков. [ред.₴Радянсько-німецька війна Німецько-фашистська окупація Чугуївського району тривала майже два роки (з 30 жовтня 1941 року по 13 серпня 1943 року).З перших її днів до лютого 1943 року в Чугуївському, Печенізькому, частково в Вовчанському і тодішніх Вільховатському і Старосалтівському районах активно діяв партизанській загін І. Г. Білоконя. З листопада 1941 року по червень 1942 року партизани Чугуївщини провели понад 20 боїв, 58 розвідувальних рейдів, вчинили 8 диверсій, знищили кількасот солдатів і офіцерів противника. Командир партизанського загону І. Г. Білоконь за успішне проведення бойових операцій нагороджений орденом «Червоного прапору».У серпні 1943 року в ході Курської битви Чугуївський район визволено від німецько-фашистських загарбників військами Воронезького фронту. В бойових діях брали участь 26-та танкова бригада 2-го танкового корпусу підполковника П. В. Пискарьова і 1-а гвардійська мотострілецька бригада 1-го гвардійського Донського танкового корпусу Героя Радянського Союзу В. Д. Филипова. Найбільший успіх мала 41-а гвардійська дивізія, 126 полк якої наступав впродовж шосе на с. Кам`яна Яруга, ліворуч нього діяв 124-й полк, 122-й полк вів жорстоку битву на підступах до селища Новопокровка. 13 серпня 1943 року закінчилося остаточне визволення Чугуївського району від німецької окупації.Шість тисяч жителів Чугуївщини пішли захищати Батьківщину у роки Великої Вітчизняної війни. Більше чотирьох тисяч з них загинули на полях битв.