Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:4823600000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1351380181.06356
Населення:▼ 20160634 ( 1.10.2011)
Густота населення:15.2 осіб/км²
Поштовий код:56000—56067
Телефонний код:+380-5164
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:56000, Миколаївська область, смт. Казанка, вул. Миру, 208, 9-13-52
Веб-сторінка:http://www.oga.mk.ua/ua/publication/content/2130.html
Мер міста:
Голова держадміністрації:Скрипник Василь Васильович
Голова ради:Кузін Василь Іванович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:17Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:1Списокна карту
Сіл:16Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1351380181.06356
Периметр:260025.036601647
Сусіди:Криворізький район Великоолександрівський район Широківський район Устинівський район Березнегуватський район Новобузький район Високопільський район Долинський район



Каза́нківський райо́нбув створений 7 березня 1923 року. В межах нинішньої території з 1965 року. Районний центр:Казанка .
Історія Перші жителі нинішньої Володимирівки з’явилися в період інтенсивного заселення Північного Причорномор’я. Засновано село Володимирівка в серпні 1810 року переселенцями з Володимирівської губернії – звідси і назва села. За свідченнями архівних документів в 1816 році за селом було закріплено 7654 десятини землі. В цей же час, відставний гвардії полковник Сафонов отримав 12606 десятин землі і в 1820 році переселив з Курської, Орловської, Сибірської губерній кріпосних селян, які стали першими жителями села Сафонове, названого прізвищем власника землі. Згодом до цієї назви приєдналась назва релігійного свята «Трійця», звідси і назва села Троїцько-Сафонове. Село Дмитро – Білівка засновано в другій половині 18 століття і до 1850 року мало назву «Степанівка». На початку 19 століття засновані села Олександрівка (до 1926 року мало назву Долгорукове), Миколо-Гулак(заселено переселенцями з Черкащини), Новофедорівка. В 40-і роки 19 ст. Засновані села Каширівка, Миколаївка, Михайлівка. Село Великоолександрівка виникло в зв’язку ‘з будівництвом залізничної магістралі в 1873 – 1875 роках. Село Новолазарівка засновано в 1885 році селянами – переселенцями з Тираспольського повіту. В цей же час виникає село Скобелеве і заселяється відставними солдатами, яких поселили на казенних землях. Названо село на честь генерала М.Д.Скобелева, який відзначився в російсько-турецькій війні 1877 – 1878 років. Наймолодшими селами району є Весела Балка, заснована в 1922 році переселенцями з Черкащини та село Червона Знам’янка, засноване в 1923 році теж переселенцями з Черкащини. З 1 січня 1829 року за царським указом Казанку переведено на становище військового поселення. Майже 30 років тут панував жорстокий аракчеєвський режим. В селі стояв один з ескадронів Бузької уланської дивізії. Подальше будівництво і заселення Казанки проходило за схемою воїнських підрозділів – сотнями. Чоловіки відбували військову повинність протягом 25 років, їхні діти зараховувались у кантоністські школи. Вся влада в селі належала військовому командуванню. Життя селян регламентувалося військовими статутами. За найменшу провину їх жорстоко карали. Після ліквідації в 1857 році-військовий поселень Казанка стала державним селом. Переважна більшість державних селян користувалася мізерними наділами, урожаї з яких не забезпечували їм навіть прохарчування. У 1860 році до Казанки дійшли чутки, нібито в Криму з’явився цар і всім роздає волю. Тисячі людей, кинувши все, подалися в Таврію. Але вже по дорозі до Кривого Рога їх зупинили. Всіх повернули назад і жорстоко покарали. Багато прибулих селян, а також місцевих жителів йшли на будівництво залізниці Харків—Миколаїв, яка проходила поблизу села. В 1867 році була споруджена залізнична станція Казанка. З відкриттям руху поїздів (1873 року) економічне життя Казанки ще більше пожвавилося. Щорічно зі станції відправлялося до Миколаєва близько 2 млн. пудів зерна. Швидко розвивалося борошномельне виробництво. В селі було 58 вітряних і один паровий млин. Кожного року відбувалось по три ярмарки, торгувало понад 50 крамниць. В 1884 році тут проживало 6144 чоловіка. Школу у селі відкрито через піввіку після його заснування, в 1849 році. Навчалися в ній переважно діти заможних селян, і то в дуже обмеженій кількості. Так, 1861 року її відвідувало всього 30 учнів, 1862 року — 36, 1863 — 54, причому серед них не було жодної дівчинки. На початку XX нц. тільки кожний десятий житель міг читати і писати. Незважаючи на швидке збільшення населення, мережа навчальних закладів розширювалася дуже повільно. 1904 року в Казанці проживало 10 400 чоловік, а в двох церковнопарафіяльних школах, земському училищі і двокласному училищі Міністерства освіти навчався 431 чоловік, тобто 30 % всіх дітей шкільного віку. В 1894 році єлисаветградські повітові збори ухвалили відкрити в Казанці бібліотеку, виділивши для цього 75 крб.. Однак цей задум так і не був здійснений. Зате в селі діяло дві православні церкви і один молитовний будинок. Протягом цілого століття в Казанці не було навіть медичного пункту. Прийомний покій відкрився тут лише 1904року. Приміщення на чотири ліжка орендувалось у місцевого куркуля. Але вже через рік цей прийомний покій припинив своє існування. В губернській газеті «Юг» зазначалося, що Єлисаветградська повітова управа відмовилася відновити контракт по найму приміщення для казанківської прий¬мальної палати, тому що його хазяїн став вимагати за оренду надбавки — 100 карбованців. Перший вогник блакитного палива спалахнув в оселях мешканців с. Володимирівка у 1987 році, в мешканців смт Казанка — у 1989 році. Там розпочалася газифікація району. Сьогодні функціонує 3 автоматичних газорозподільних станції (АГРС), газифіковано 3170 індивідуальних помешкань в шести населених пунктах району: смт Казанці, с. Миколо-Гулак, Новоданилівка, с. Володимирівка, с. Олександрівка. Управління експлуатації газового господарства обслуговує сьогодні 48 км газопроводів високого тиску, 4.0 км — середнього тиску, 110,0 км низького тиску.Газифіковано заклади освіти, культури, охорони здоров`я, бюджетні установи. На черзі — газифікація кінотеатру, дитячої музичної школи, будинку художньої творчості учнів, Олександрівської ЗОШ, населених пунктів Новофедорівської, Дмитрівської, Веселобалківської сільських рад.Основним джерелом водозабезпечення степового краю є підземні води, які експлуатуються свердловинами, шахтними колодязями. У 1996 році було введено в експлуатацію 185 км Казанківського групового водоводу, який забезпечує питною водою 18 населених пунктів району. Побудовано 310 км розвідних мереж водопроводу, які знаходяться у комунальній власності територіальних громад.Головним транспортним вузлом, в якому перетинаються транспортні комунікації, є смт Казанка. Існуюче розташування і густота автодорожньої мережі задовольняють потреби населення.Район перетинає дві залізничні магістралі довжиною в межах району 40 км. Основне навантаження несе магістральний автошлях Кривий Ріг — Миколаїв довжиною 33 км. Довжина доріг по району 948 км, з них ґрунтових — 710,3 км. Основні роботи по обслуговуванню робіт несе філія «Казанківський райавтодор» ДП «Миколаївський облавтодор».З введенням в експлуатацію у 2001 році Троїцько-Сафонівської дільничної лікарні, відновленням будівництва Казанківської ЗОШ № 1 відходять у минуле довгобуди. Люди, які присвятили своє життя наймирнішій професії на землі, вдихнули їм життя. Набирає потужності будівельна організація району — Казанківська МПМК, яка може виконувати значні обсяги будівельних робіт.Нові школи, лікарні, газифіковані будинки — це умови гідного людського існування. А якщо село ще й благоустроєне об лаштованими оселями, ошатними громадськими будівлями з сучасним дизайном, впорядкованими вулицями, які потопають в зелених насадженнях і квітах, то можна впевнено сказати, що тут живуть і працюють справжні господарі. Саме такі люди, які дбають про своє село (вулицю) живуть в селах Дмитро-Білівської, Михайлівської, Новофедорівської, Червонознам`янської, Троїцько-Сафонівської сільських рад, які неодноразово ставали переможцями районного огляду-конкурсу на кращий благоустрій населеного пункту.Характерною ознакою сьогодення є поява об`єктів «європейського зразку», в яких гармонійно поєднано використання місцевих будівельних матеріалів і сучасних оздоблювальних виробів. Один з таких об`єктів — магазин «Престиж» ПП Мерзликіної А. І. в смт Казанка по вул. Миру, 209. Прекрасно вирішений інтер`єр готелю з рестораном «Ван» ПП Мкртчана Г. В. Саме за такими об`єктами наше майбутнє.