Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:3223100000
Змін всього:
Дата заснування/створення:15 грудня 1966 року
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:707616205.723535
Населення:▲ 35160599 ( 1.02.2012)
Густота населення:46 осіб/км²
Поштовий код:08700—08753
Телефонний код:+380-4572
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:08700, Київська обл., Обухівський р-н, м. Обухів, вул. Малишка, 10, 5-03-51
Веб-сторінка:http://www.kyiv-obl.gov.ua/viewradi.php3?m=28&o1=1
Мер міста:
Голова держадміністрації:Рафальський Ігор Олексійович
Голова ради:Близнюк Раїса Андріївна

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:22Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:22Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:707616205.723535
Периметр:219820.880365817
Сусіди:Голосіївський м.Київ район міста Києво-Святошинський район Кагарлицький район Білоцерківський район Дарницький м.Київ район міста Обухівська район Бориспільський район Васильківський район


Карта на карту

Географічні координати: 30.638 50.102

Склад (24):

Сусіди:


Обу́хівський райо́н  —районуКиївській області України . Район розташований у центральній частині області на правому березі Дніпра. Землі району з півночі починаються на 30-у кілометрі від м. Києва обабіч автотраси Київ—Донецьк і простягаються на південь до 60-го кілометра. Районний центр —Обухів .
Історія У течії віків на території Обухівського району проіснували всі археологічні культури, які пережила людська цивілізація в Україні. З-поміж них світову відомість здобула трипільська хліборобська культура, відкрита і досліджена вченим-археологомВ. Хвойкою , пам`ятник якому встановлено біля Трипільського обласного археологічного музею.Хвойка та його послідовники дослідили тут також підгірцівську,зарубинецьку ,черняхівськукультури, пам`ятки яких засвідчують древність буття на придніпрянській землі і те, що в усі епохи право на це буття здобувалося ним у боротьбі. Так було і за давньоруських часів, коли по річках краюСтугнітаКраснійзначними опорними пунктами були літописні городи-фортеціВитачів , Триполь , Халеп , Святополч(Новгород Святополків), Красн , Тумащ У фортифікаційних спорудах Володимирської доби важливе місце займали оборонні вали, що збереглися до наших часів, одержавши назву Змієві вали . Стугнянська група земляних укріплень простягалася трьома лініями і кількома відрогами. Починалися вони над Дніпром, біля Трипілля, і тяглися: північна лінія — лівим берегом Стугни наВасильків ; середня — правим берегом Стугни на Митницю; південна — лівобережжям р. Красної наОбухів ,Григорівку ,Германівку , Вільшанку,Лосятин ,Фастів . Вали цих укріплень були заввишки 7-8 м, глибиною до 5 м, шириною до 15 м. Залишки валів є біля Деремезни, Перегонівки, Степка, Малої Вільшанки, на полях біля Григорівки і Германівки. А хутір Шевченків донедавна так і називався — Підвалок. Легенда розповідає, що ці вали завдячують появою богатиреві Кожум`яці, який, запрігши в плуга Змія, орав ним до тих пір, поки той зовсім пристав, почав проситися, напився води з річки, застогнав і здох. Річка, з якої Змій напився, дістала назву — Стугна.Визначне місце за княжих часів у військовому, торговельному і політичному житті Київської держави посідав город-фортеця Триполь. З літописних джерел видно, що Триполь був осередком удільного Трипільського князівства  — східного форпосту на підступах доКиєва .До руїни привів давньоруську Україну давній її ворог — кочова Азія. В край прийшла татаро-монгольська орда: першими в1223році були зруйновані монголами городи Витачев і Святополч (заснований1095року);1239року зруйновано Халеп, Варин, Красн;1240року —Батийузяв Триполь. Найбільша битва з Батиєвою ордою в серпні 1240 року відбулася неподалік Копачева — над Стугною, біля гориОстриці , на якій знаходився город Тумаш. Після цієї поразки русичі вже не могли чинити опору монголам — з падінням Києва на Русі-Україні запанувала монгольська навала.У 1590-х роках розгорнувся великийкозацький рух . Найбільш драматичні й доленосні події відбувалися на цій території в вересні1651року. Після поразки козацького війська підБерестечкомпольська армія на чолі з гетьманамиМ. ПотоцькиміМ. Калиновськимвторглася на Київщину і стала табором у Германівці. Тут з нею з`єдналося військо литовського гетьмана Януша Радзивілла, що прийшло з Києва.Хмельницькийрозташував свій табір неподалік Перегонівки. Навколо цих таборів розгорілися виснажливі тритижневі бої, що велися на копачівських, маловільшанських, германівських, перегонівських полях. Є відомості про жорстокий бій полкуАнтона Ждановичаз жовнірами Мартина Калиновського біля Підгірців. Особливо відзначився в тих бойових діяхКиївський полк , до складу якого входили обухівська і трипільська сотні. Після цих боїв був укладений відомийБілоцерківський договір .За гетьманування Івана Виговського 11 вересня 1659року в містечку Германівці було скликано козацьку раду, на яку прибули два ворогуючі табори — І.Виговського та І.Сірка з Юрієм Хмельницьким. На цій чорній раді Виговського скинуто з гетьманства, що поклало початок тридцятирічній громадянській війні, відомій під назвою Руїна.Свої сліди залишила на цій землі й новітня історія бурхливими подіями громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Під час громадянської війни широких масштабів у Київській губернії набув рух повстанських селянських загонів зелених, яких очолював трипілець, отаман Данило Зелений.У 1920–1930 роках комуністичний режим використав усі засоби, щоб виграти війну проти українського селянства. Терор голодом був свідомо використаний як зброя: мільйони українців померли, внаслідок чогоСталінвиграв цю війну. У підсумку, національний та соціальний опір українців було придушено на багато років. Голодомор, як репресивна політика, має всі ознакизлочинудержави проти власного народу. Адже саме вона, комуністична держава, ухвалювала політичні рішення, реалізація яких призвела до масового народовбивства, під час якого голод 1932–1933 років забрав життя біля 19 000 мешканців Обухівського району.[1]За свідченнями очевидців, з голоду померли: на хуторіБезіменному  — 10 осіб, на хуторіБерезове  — 35 чоловік, в с.Великі Дмитровичіблизько 400 осіб, у с. Верем`я  — близько 500 осіб, уВитачеві  — 350 осіб, вГерманівці  — біля 600 осіб, уГерманівській Слободі(нині — Красна Слобідка) — близько 450 осіб, вГригорівці  — близько 250 осіб, вГусачівці  — біля 300 жителів, в с.Дерев`яна  — біля 300 мешканців, в с.Долина  — 350 осіб, вЖуківцях  — близько 500 осіб, на хуторі Капустяне −10 осіб, вКозині  — 180 осіб, вКозїївці  — біля 100 осіб, вКопачеві  — біля 10 осіб, вКрасному  — 200 осіб, на хуторіКулі  — біля 20 осіб, в с.Креничі  — 20 осіб, на хуторі Макарові — 20 осіб, в с.Мала Вільшанка  — близько 420 жителів, в с.Малі Дмитровичі  — біля 100 осіб, в с.Нові Безрадичі  — близько 100 осіб, в с.Нещерові  — близько 300 осіб, в с.Старі Безрадичі  — близько 350 осіб, вОбухові  — біля 2000 жителів, уПерегонівці  — 250 осіб, уМатяшівці  — 112 осіб, у с.Перше Травня  — біля 200 осіб, на хуторіПлюти  — біля 20 осіб, вПідгірцях  — близько 350 жителів, на хуторіРоманків  — 20 осіб, вСеменівці  — 180 осіб, на хуторіСтепок  — біля 10 осіб, на хуторіТарасівка  — близько 10 осіб, уТрипіллі  — близько 1500 осіб, вУкраїнці  — близько 100 жителів, уХалеп`ї - близько 400 осіб, вЩербанівці  — біля 200 жителів.Від 1990-х років і досьогодні жертвам голодомору на цвинтарях усіх сіл району встановлено поминальні хрести; в Обухові, Германівці, Щербанівці, Красній Слобідці, Великих Дмитровичах, Старих Безрадичах, Першому Травні, Малій Вільшанці, Трипіллі,Деремезні , Витачеві споруджено пам`ятники і пам`ятні знаки.[2]Великого удару завдали району розкуркулення і репресії1937 – 1938років, під які потрапило багато селянських сімей. 30 липня 1941року німецькі танки ввірвалися в Обухів. На Трипільському плацдармі бої точилися ще до20 серпня  — три тижні вдень і вночі. Трипілля обороняв 27-й мотострілецький полк 26-ї армії Південно-Західного фронту, яким командував М. Кирпонос. Виснажливі бої на Трипільському плацдармі змусили німців на деякий час припинити наступ на Київ.Восени1942року в Обухові створилася підпільна організація, до якої ввійшли М. Сподаренко, Є. Жевага, В. Вараков та інші. Тоді ж у Козинському лісі організувався партизанський загін.В кінці червня1943року до Обухова на бронемашинах прибув загін есесівців, почалися арешти серед населення. Заарештованих жорстоко катували. В ніч на 1 липня 1943 року покатованих жителів зі школи, яку перетворили у в`язницю, вивезли в урочище Розкопану, біля Трипілля, і там розстріляли. Тієї жахливої ночі було вбито більш як півтисячі громадян Обухівщини, більшість з яких були особами єврейської національності: багато жінок, дітей, стариків. На місці масового розстрілу зараз стоїть пам`ятник-обеліск з меморіальною дошкою. Урочище Розкопану називають у народі «Обухівський Бабин Яр».8 листопада 1943 року в Обухів увійшли частини 38-ї армії першого Українського фронту. 8 листопад частини 206-ї стрілецької дивізії 27-ї армії, які успішно форсували Дніпро, та остаточно витіснили частини вермахту з міста Обухів. Кілька днів війська фронту продовжували наступальні дії, а 12 листопада лінія фронту стабілізувалася: вона пролягла тією місцевістю, де у ХУІІІ столітті був польсько-російський кордон. Бої затягнулися на 2 місяці — з 12 листопада 1943 по 7 січня 1944 року, нагромаджуючи потенціал для подальшого розвитку наступальних операцій Радянської армії.На фронтах війни загинуло 5870 синів і дочок Обухівщини.Двом післявоєнним поколінням довелося у важких трудах відбудовувати і ставити на ноги зруйноване воєнним лихоліттям народне господарство. Великий вплив на індустріалізацію Обухівщина мало в 1970-х роках будівництво Трипільської ДРЕС і міста енергетиків Українки. Ще один індустріальний стрибок було зроблено у 1980-х роках, коли біля Обухова розгорнулося будівництво Трипільського промислового вузла. В місті виросло два житлових мікрорайони, населення зросло втроє.