Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5921555800
Змін всього:
Дата заснування/створення:наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:108487001.553739
Населення:
Густота населення:
Поштовий код:41470
Телефонний код:+380 5444
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:річка Лапуга

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:108487001.553739
Периметр:62091.5378516377
Сусіди:Черневська сільська радаРев'якинська сільська радаШалигинська селищна радаСоснівська сільська радаПеремозька сільська радаСварківська сільська радаХодинська сільська радаВеселівська сільська радаБаницька сільська радаСтариківська сільська рада



Шали́гине  —селище міського типувГлухівському районі Сумської області . Розташоване на річціЛапузіза 20 км на південний схід від районного центру містаГлуховата за 10 км від автодороги Глухів —Курськ E38. Населення станом на2001рік становило 3203 особи. Орган місцевого самоврядування — Шалигинська селищна рада .
Історія Селище Шалигине, засноване в кінціXVI  — на початкуXVII  століть.Назва села походитьвід імені одного з перших поселенців — Шалигіна, який отримав тут наділ за військову службу. У першій половині XVII століття село було одним з прикордонних пунктів і входило доРосійської держави . В1757  році Шалигине стало власністю князя Барятинського.З1708року селище входило в Крупецьку волость Путивльського повіту Київської губернії, з1727  — Севську провінцію Білгородської губернії, з1779  — Курське намісництво і з1796  — до Курської губернії[1].У1855  році в селищі почав діяти цукровий завод князя Барятинського, який пізніше було взято в аренду цукропромисловцемМ. А. Терещенком , та цегляний завод. У1899році на місці старого цукрового заводу був побудований новий, в1918році при якому відкрили лікарню, яку в1922перетворили в сільську[2].У80-хрокахXIX століттяселище сталоволосним центром , пізніше, з середини20-хроківXX століття , було перетворене в центр Шалигінського району .У січні1918року в Шалигиному була встановлена ​​ Радянська влада . На початок квітня того ж року селище захопили австро-німецькі війська, але у жовтні Путивльський партизанський загін звільнив Шалигине. В кінці вересня1919року вжебілогвардійцізахопили Шалигине, проте у першій половині листопада того ж року частини 41-ї радянської дивізії селище знову було визволине.[1]Восени1929у Шалигиному почаласяколективізація , в 1929–1932 роках у населеному пункті створили вісімколгоспів , у1935було створеноМТС .[1]На початку жовтня1941рокунімецько-фашистськізагарбники війшли в Шалигине. У лютому1942Шалигинський партизанський загін, що складався з 119 осіб, увійшов до складупартизанськогоз`єднання під командуваннямС. А. Ковпаката з травня того ж року базувався в Хінельських лісах, що у Шалигинському районі. Влітку1942був створений другий Шалигинський партизанський загін, що діяв на території Шалигинського та інших районів.3 вересня 1943року частинами60-ї арміїселище було звільнене.[1] 1956року Шалигине було віднесено до категоріїселищ міського типу , а в1959році при укрупненні районів увійшло до складу Глухівського району.[1]
Глухів
Червоне
Шалигине
Пустогород
Слоут
Полошки
Уланове
Шевченкове
Баничі [ред.₴Населення[ред.₴Шалигине1819року в селі налічувалося 115 дворів та 857 жителів[1].У1862році у власницькому селі налічувалось 142 двори, мешкала 1081 особа (530 чоловічої статі та 551 — жіночої), була православна церква та бурякоцукровий завод[3].Станом на1880рік у колишньому власницькому селіШалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії , мешкало 1548 осіб, налічувалось 223 дворових господарств, існувала православна церква, школа, 2 лавки[4]. [ред.₴Ковйонки1862року у власницькому селі налічувалось 203 двори, мешкало 1158 осіб (582 чоловічої статі та 576 — жіночої), була православна церква[3].У1880році у колишньому власницькому селіШалигінської волості Путивльського повіту Курської губернії , мешкало 1 017 осіб, налічувалось 123 дворових господарств, існувала православна церква[4]. [ред.₴Після об`єднання Згідно Всесоюзному перепису населення1959року населення селища становило 6652 особи (2863 чоловічої статі та 3789 — жіночої)[5].Станом на1989рік населення зменшилось до 3457 осіб (1524 чоловічої статі та 1933 — жіночої)[6].
Динаміка населення 1819186218801913[1]19591980[7]198419892001Шал.—8572 239 (Шал.—1081; Ковй.—1158)2 565 (Шал.—1548; Ковй.—1017)Шал.—2 3406 6524 5704 0003 4573 203