Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:7122255100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1568
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:70212912.5088831
Населення:6 092 (2007) 1
Густота населення:
Поштовий код:20500
Телефонний код:+380 4742
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:річка Гнилий Тікич

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:70212912.5088831
Периметр:49341.8267802998
Сусіди:Вербовецька сільська радаНовоселицька сільська радаГуляйпільська сільська радаВільховецька сільська радаСтебнівська сільська радаРадчиська сільська радаШостаківська сільська радаБродецька сільська радаЄрківська селищна радаКатеринопільська селищна рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіКатеринопіль . Катерино́піль(до1795року —Калниболото або Кал ь ниболото ) —селище міського типувУкраїні , районний центрКатеринопільського району Черкаської області , центр селищної ради. Розташований в долинірічки Гнилий Тікичза 124кмвід обласного центру —міста Черкасита за 7 км відзалізничної станціїЗвенигородка.Населення— 6 092 чоловік.На території селища виявлено залишки поселеньтрипільської культури .
Історія На території селища виявлено залишки поселень 2-4 ст. до н. е. Перша письмова згадка про Калниболото належить до середини XVI ст. На той час селище входило до складу Брацлавського воєводства й одержало від польського ко­роля Сигізмунда II Августа привілей, згідно з яким жителям поселення дозволялося займатися ремеслами, торгівлею, маги самоврядування. З переказів старожилів та козацьких літописів, це був хутір Берибіси, заснований козаком-характерником, який сам собі присвоїв таке прізвисько, від якою й пішла назва хутора. А нижче по річці Тікич ще один хутір став позиватися Берибіси (Гуляй Поле). Втікачі від панською гніту збільшували чисельність поселень, незважа­ючи на загрозу піддатися нападу татар з Дикого степу, що вже починався за річкою Велика Вись. Назва Калниболото з`явилося з наданням польським королем Магдебурзько­го права (привілею) з одночасним перейменуванням назви поселення Неберибіси. Є думка, що надання привілею од­ночасно із замком Звенигора та перейменування поселен­ня Неберибіси пов`язані з особистістю козака Калниболотка, який був не лише відважним воїном, а й організатором та господарем, і, певно, політиком, щоб заслужити подан­ня поселенню такого права і назви. [ред.₴17 століття За часіввизвольної війни українського народу 1648-1654 роківКалниболото — сотенне містечкоКорсунського полку [5]. В цей час тут проживало 317козаківі 62міщанина . Основним заняттям козаків булоземлеробство .ПісляАндрусівського перемир`я 1667 рокуКалниболото знову відійшло під владуПольщі . Польськашляхта , проводячи політику, спрямовану на колонізацію й покатоличення населення. Населення чинило опір цій політиці, всіма засобами боролося за збереження своєї рідної мови, культури, віри. [ред.₴18 століття Після організації1734року на берегах річки ПідпільноїНової Січі , до неї потяглися калниболотські втікачі. Тут виник Калниболотський курінь. Соціальне, національне і релігійне гноблення з боку польської шляхти викликало невдоволення жителів, піднімало їх на боротьбу проти своїх гнобителів. У гайдамацькому русі, що охопив Правобережжя, активну участь брали й калниболотські селяни.1751рокугайдамакивзяли Калниболото й, поповнивши свій загінселянамиі козаками, вчинили розправу над місцевими шляхтичами. В реєстрі претензій до гайдамаків, переданих Польськими комісарами російському урядові, зазначається, що в Калниболоті гайдамаками завдано шкоди на 10 612злотих [6]. 1768року єзуїти , підтримані шляхтою, напали на Калниболото й вчинили розправу над селянами, схопили православного попа Василя Шумовецького, завезли його до3венигородкиі там закатували[7]. Це викликало велике обурення жителів містечка, і коли спалахнулаКоліївщина , в Калниболоті організувався загін повстанців під проводом Лопати. Поблизу Калниболота діяв у цей час і гайдамацький загін на чолі а козаком Калниболотського куреня Макаром. Під тиском регулярних військових частин загін відступив у запорізькі степи. Коли бугогардівський полковник зажадав, щоб Калниболотський курінь взяв участь у переслідуванні ватажка Макара, козаки відмовили це робити[8]. Не припинили жителі Калниболота боротьби проти шляхти й єзуїтів і після жорстокої розправи над учасниками повстанського руху, підтримували зв`язок з калниболотськими козаками, які знаходилися в Новій Січі, та населеннямЛівобережжя .У1775році Калниболото переходить до володінь Ф. Солтика, який посилює визиск селян, збільшує побори з населення.Щоб прихилити мешканців Калниболота на свій бік, польський король Станіслав Авґуст Понятовський 1792року вдруге надав містечку привілей, згідно з яким воно одержало право вільної торгівлі, а також геральдичний знак містечка: зображення головизубрана світлому блакитному тлі. 1793рокуправобережні землі Україниу наслідокДругого розділу Речі Посполитоївідійшли під владуРосійської імперії . Містечко Калниболото ввійшло доБрацлавського намісництва . 31795року воно стало повітовим містомВознесенсього намісництва , а з1797року —Київської губернії . 1795 року Калниболото перейменоване на Катеринопіль.1797 року тут налічувалося 458 дворів і проживало 2174 чоловіка. Основним заняттям мешканців Катериноля булоземлеробство ,ремісництво ,торгівля . Містечко маловинонурню , 3кузні , 3корчми , 10 торговельних лавок. Тут працювало 36ремісників .1798 року повітовий центр переводиться до 3венигородки, а Катеринопіль перетворюється в центрволості . Катеринопільські селяни потрапляють у залежність до О. Потоцької, яка визискувала їх не менше за своїх попередників. На Вільховецькому цукрозаводі, де закріпачені селяни відробляли оброк робочий день тривав по 14-16годинпри жорстокій паличній дисципліні. [ред.₴19 століття Після переходу містечка в1853році в розпорядження Київської палати державних маєтностей катеринопільські селяни стають державними. В містечку розміщувалася квартира помічника начальника Черкаського округу, до відання якого належали селяни, волосна управа, очолювана старшиною, що вирішував всі адміністративні справи.Церковно-парафіяльне однокласне училище в Катеринополі відкрито 1843 року. Навчалося у ньому 100 хлопців і 30 дівчат. Далеко за межами містечка славилися катеринопільські рукодільниці, які 1857 року на виставці вКиєвіза високохудожні роботи були нагороджені грамотами і грошовими преміями.В містечку 1859 року проживало 3477 чоловік, у тому числідворян— 309, однодвірців —174, міщан — 107, військових — 178, державних селян — 1798[9]. Головним заняттям населення було землеробство. Селяни сіялипшеницю ,жито ,конопліта інші культури. Агротехніка вирощування культур була надзвичайно відсталою. Земля не удобрювалася, оброблялася несвоєчасно. Врожаї збиралися низькі, особливо на піщаних землях. Великої шкоди сільському господарству завдаваласарана , що налітала з херсонських степів. У 1855, 1856, 1858 роках сарана повністю знищила посіви, а також трави,очерет , листя дерев. Поверхня землі лишилася чорною. Важко переносили це лихо селяни. Не маючи змоги прожити з свого господарства, вони йшли на заробітки вПодільську ,Херсонську губерніїабо наймалися до заможніх селян, зазнаючи всюди нещадної експлуатації. Так, за повний день роботи на молотьбі селянин заробляв 20копійок .Велика роль у господарстві містечка належалачумацькому промислу . Багато катеринопільських селян з валками підвід відправлялися наДонта вКрим , звідки привозилисіль ,рибуй продавали на ярмарку та в сусідніх селах. Чимало катеринопільців жили зчинбарства ,кушнірства , кравецтва ,ковальства ,бондарства ,столярства . Особливо на високому рівні стояло виробництво гончарних виробів домашнього й декоративногопосуду . В багатьох селянських родинахгончарствомзаймалися з діда-прадіда, передаючи із роду в рід свою майстерність.у Катеринополі періодично відбувалися ярмарки. На них збиралося до десяти тисяч чоловік. Тут продавалисясільськогосподарськапродукція та вироби ремісників. Значне місце на цих ярмарках займав продаж великої рогатої худоби іконей , яких пригонили з херсонських степів. Промисловість , що інтенсивно почала розвиватися в другій половині ХІХ століття, будівництвозалізниць , все це вимагало палива. 1857 року поблизу Катеринополя знайдено покладибурого вугілля [10]. 1861 року тут Закладеношахту , на якій видобувалося для цукрових заводів 700-800 тисячпудів вугіллянарік . Для вуглепромисловців шахта давала великийприбуток , який одержувався насамперед за рахунок найжорстокішої експлуатаціїробітників . Робочий день на шахті тривав 12-13 годин на добу, техніка безпеки була відсутня, внаслідок частих обвалів гинуло багато робітників.Післяреформи 1861 рокуселяни одержали 4966десятинземлі, в тому числі непридатної ( яри ,піски ,болота , дороги й межі) — 399 десятин. Сума щорічних викупних платежів за наділену землю становила 4138 карбованців 25 копійок, які селяни мали вносити до1913року.Розвитк ремесла й торгівлі, видобуток бурого вугілля сприяли зростанню населення Катеринополя. 1864 року тут мешкало 4487 чоловік [11]. Велике значення для економічного розвитку містечка мала залізниця, перша частина якої (Цвіткове — Шпола) була збудована в 1885 році, а друга (Шпола-Тальне) — 1889 року. [ред.₴20 століття Становище селян ще більше погіршало на початкуХХ століття . Майже в кожній родині панували злидні. І з 5194 десятин земельного фонду селянам належало 4977 десятин, церквам — 110, казні і залізниці 62 десятини. В середньому на двір приипадало по 3 десятини. Але куркулі мали по 15-20 десятин, а бідняки — по 1-2, а то й нічого. Тому вони змушені були поповнювати Шполянський, Смілянський, Новоукраїнський робітничі ринки. Багато з них наймалося до заможніх селян, зазнаючи великого визиску. Поступово Катеринопіль і сам стає великим робітничим ринком[12]. Тут з`являються приватні підприємства. Протягом 1909—1912 років побудовано млин на кутку Студінка. Рушійною силою в ньому був «дизель», що працював нанафті . Це був перший механічний млин у Катеринополі, який перемелював за добу 5-7тоннзерна. 1913 року почала працювати олійниця з гідравлічним пресом.Політичне безправ`я і тяжке матеріальне становище трудящих Катеринополя викликало їх невдоволення. 3а заклик селян до повстання 1877 року царські саттрапи засудили мешканця Катеринополя В. Тердзивола. 10 квітня 1902 року в кииївську в`язницю посаджено жителя містечка Г. В. Коханенка. 1906 року жителі Катеринополя разом із мешканцями сусідніх сіл Новоселиці та Розсохуватки розгромили Стебнянську економію. Група катеринопільців підтримала страйкарів села Радчихи під час нападу на економію поміщика Протопопа.У рокистолипінської реформище більше посилився процес класового розшарування населення. 1912 року в містечку налічувалося 1021 господарство, з яких 51 зовсім не мало землі.Не кращим було й соціально-побутове становище трудящих. 1900 року в Катеринополі працювала лікарня з 1лікаремі фельдшером; діяло 2аптеки . Розвиток містечка, ріст його населення вимагали дальшого розвитку народної освіти, але царський уряд не поспішав з виділенням коштів для цього. 1869 року в Катериноополі відкрито однокласну парафіяльну школу, в якій навчалося 80 учнів у чоловічому відділенні і 22 — у жіночому. 1905/06 навчального року школа стає двокласною, де три вчителі вчили 95 хлопців і 35 дівчат. Наступного року при ній організованобібліотеку , яка налічувала 752книгита журнали. 1911 року почало працювати чотирикласне училище на 180 місць для навчання дітей з 20 населених пунктів. Перша світова війназавдала великих збитків трудящим Катеринополя. В селян забрали на фронт до 40 % тягла. 1916 року з 5 тисяч десятин землі засіяли тільки 1935 десятин. Це було наслідком масової мобілізації на фронт усього дорослого чоловічого населення містечка. [ред.₴Громадянська війна В листонаді 1917 року в Катеринонолі був сформований загінвільного козацтва .В першій половині березня 1918 року Катерипоніль окупували австро-німецькі війська. Під час 3венигородсьного повстання в червні 1918 року партизанський загін очолив боротьбу селян Катериноноля і навколишніх сіл проти ворога. Повстанці руйнували залізничні колії, псували телеграфний і телефонний зв`язок, пошкодили залізничний міст через річку Гнилий Тікич біля станції 3венигородка. Активну участь у взятті станції і міста 3вепигородни брали й катеринонільські селяни Д. Воснний, Д. Гпіденно та інші. Але переважаючими силами ворога виступи повстанців були придушені.Після вигнання в кінці листопада 1918 року німецьких загарбників Катеринопіль було звільнено збройними силами Української Народної Республіки. 5 березня1919 року частиниЧервоної Арміїзахопили Катерипоніль.Влітку 1919 року, коли Червона Армія змушена була відступити під натиском білогвардійських військ, відійшов з боями в напрямку до Києва. Наприкінці грудня 1919 року Червона Армія знову захопила Катеринопіль. [ред.₴Перші роки Радянської влади На початку січня 1920 року на сільських зборах обрали новий склад волревкоиу і волпарткому. 25 лютого відбулися вибори до сільської Ради. Переважну більшість обранців становили селяни-бідняки. Влітку 1920 року створено сільськийкомітет незаможних селян , яий об`єднав сільську бідноту і частину середняків.З березня1923року Катеринопіль — районний центрУманського округу .Катеринопіль постраждав в роки колективізації. Під час голодних років 1932-1933 років померло від го­лоду та пропало безвісти більше триста мешканців. [ред.₴Друга світова війна Напад фашистської Німеччини наРадянський Союзперервав мирне життя. Для боротьби з німецько-фашистськими парашутистами й диверсантами в селі створено винищувальний батальйон.29 липня 1941року ворожі війська захопили Катеринопіль. Німецько-фашистські загарбники пограбували і знищили МТС, зруйнували виробничу базу колгоспів, спалили багато адміністративних і житлових будинків. 6 вереспя було розстріляно 30 чоловік, в тому числі голову сільської Ради М. С. Пономаренка, голову колгоспу Морозюка. 8 березня 1944року війська2-го Українського фронтувідвоювали Катеринопіль у ворога.930 жителів села боролися на фронтахДругої світової війни , 497 з них не повернулися до рідних осель, 25З нагороджено орденами і медалями.9 квітня 1944 року 525 дітей знову сіли за шкільні парти. Почала виходити газета «Колгоспник». [ред.₴Післявоєнні роки 1947 року створено нову артіль «Побутремонт», до якої через рік приєднується артіль «Іскра». Вона виконувала замовлення трудящих району щодо ремонтуодягу ,взуття ,годинників . При артілі працювало фотоательє.1948 року при МТС стає до ладуелектростанція , машинний парк поповнюється 26 новими машинами.1950 року МТС обслуговувала 13 колгоспів району, обробляючи 21,5 тисячгаорної землі. В 15 тракторних бригадах працювало 98 трактористів.У жовтні 1950 року загальні збори колгоспників артілей ім. Петровського, ім. Карла Маркса, ім. Сталіна ухвалили рішення об`єднатися в одну артіль «Дружба».1959 року до колгоспу "Дружба" приєдналася Шостаківська артіль ім. Фрунзе.В січні 1963 року відбулося об`єднання артілей ім. Леніна та "Дружба" в одну ім. Леніна.1965 року Катеринопіль віднесено до категорії селищ міського типу, а з грудня 1966 року селище стає районним центром.У 80-х роках колгоспи об`єднали в один.Сталися зміни в охороні здоров`я. Якщо в 1929 році пра­цювали 15 медичних працівників, то в ці роки - їх більше сотні. Робітнича молодь навчалася в заочній школі та учи­лищі.У селищі працювали дві середніх школи, будинок піоне­рів, будинок юнацької творчості, музична школа. При "Сільгосптехніці" керуючим С.С. Пономаренком організо­вано чоловічий хор (хормейстер A.M. Волинець, концерт­мейстер - B.C. Лихолат). За успішне виконання концертних програм хор нагороджено дипломом і ступеня Міністер­ства культури КРСР, а за рішенням республіканської профради хору присвоєно звання народної самодіяльної чо­ловічої хорової капели. Звання заслуженого працівника культури удостоїлася директор районної бібліотеки Вален­тино Олександрівна Зозуля.У 90-х роках присвоєно звання народної чоловічій капе­лі "Калниболотський курінь" (керівник Олександр Мико­лайович Луцишин). Повторне підтвердження цього звання капела удостоєна при керівництві Анатолія Михайловича Волинця. Постановою колегії управління культури Черкась­кої облдержадміністрації від 29.04.2003 року №5/2, вра­ховуючи високий рівень майстерності, присвоєно почесне звання "Народний аматорський ансамбль" вокальному жіно­чому ансамблю "Ностальгія" (керівник - Монахова Ніна Володимирівна) та ансамблю народної музики "Гойда" (керівник - Коваль В`ячеслав Іванович).У кінці 90-х років окрасою селища стала новозведена Свято-Михайлівська церква.