Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5122510100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1754
Рік віднесення до категорії міст:з 1979 року
Поділ міста:
Площа:11293739.8708644
Населення:▼8932 (01.01.2011)1
Густота населення:848.2 осіб/км²
Поштовий код:66000—003
Телефонний код:+380-4867
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Кодима

Адреса:66000, Одеська обл., Кодимський р-н, м. Кодима, вул. Леніна, 110
Веб-сторінка:http://kodyma-city.narod.ru
Мер міста:Склярук Володимир Олексійович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:11293739.8708644
Периметр:15560.4758372501
Сусіди:Івашківська сільська радаСербівська сільська радаЛисогірська сільська радаКодимська міська рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіКодима .
Церква Ко́дима  —місторайонного підпорядкування, районний центрКодимського району Одеської області .
Історія Історія Кодими цікава в першу чергу тим, що її власна назва пов`язана із однойменною назвою річки, на якій вона розташована, і яка мала кілька назв, починаючи з описівГеродота .Саме слово «кодима» було відомо щеполовцямі означало схід, а через те, що воно стосувалося назви річки, яка мала свою дорогу, то це звучало, як «річка, що тече на схід».Є понад 80 пам`яток археології району, 10 кодимських, які переконливо засвідчують, що місцевість в кордонах населеного пункту заселялась в далекі часи, коли на ній були і поселення, і стоянки. Таких поселень три, а стоянок сім. Час їх різний (35-12 тисяч років тому). Були поселення пізньої бронзиЧерняхівської культури .Певне, що в пізніші часи, зокрема у VIII—XII століттях, коли господарем цієї території булаКиївська Русьі у подальші, коли тут володарювалиЛитва ,Польща ,Туреччина , теж жили пращури кодимчан.Войовничі кочові племена, піддані Туреччині неодноразово проводили у цьому краю грабіжницькі напади, і поселення, яке було прикордонним між двома імперіями Польщею та Османською імперією, зазнавало руйнувань.В кінці17 століттяКодима була відома як хутір, господарями якого були поляки.У1754році князь Йосип Любомирський(див.Любомирські ) дав розпорядження, щоб хутір, який відноситься до церковного приходу села Писарівки, перенесли в інше місце, а на його місці було побудоване поселення. З цього року і веде своє літочислення Кодима. Проте господарями до магната Любомирського у цім краю були великі землевласникиКонецпольськіта Варвара Замойська і при них була «стара Кодима».Перша дерев`яна церква в Кодимі була збудована в1780році і була зруйнована після різних перебудов у 30-ті роки двадцятого віку більшовиками. У1850році у Кодимі було побудовано костел, в якому післяВеликої Вітчизняної війнистала діяти православна церква.З давнього часу Кодима славилась садами і пасіками. Саме її звали «медовим хутором», коли вона починалася. За легендою (є і така версія) сучасна назва міста пов`язана із поселенням запорізького козака Кодимки (швидше за все це було його прізвисько, яке він отримав від того, що оселився на річці Кодимі, яка бере свій початок саме у долині, над якою і зросло місто).Ще із 60-х років XIX сторіччя при Христо-Воздвиженському храмі була школа грамоти, яка у1888році стала церковноприходською школою.Коли господарем цього краю сталаРосія , місцевість в районі Кодими інтенсивно стала заселятися із центральних і навіть північних областей (Чернігівщина: село Будеї) переселенцями України.І Кодима, яка спочатку своєї історії була «на чумацькій дорозі», а пізніше на торговельному шляху із Поділля в Новоросію, Крим і Молдавію вже у кінці 17 століття мала понад 600 жителів, серед яких уже були ремісники, торгівельники, купці, дворяни. Менше, ніж через сторіччя в Кодимі проживало вже понад 2 тисячі жителів.
« Всі вони по народності малороси, які займалися переважно землеробством, а другим за значенням у них заняттям була торгівля…  »Це не було дивним, бо у цей період майже половину його населення становили євреї , і Кодима поряд із іншими містечкамиПоділлябула відомим районом їх розселення.
ВокзалЩе більше зросла роль Кодими, коли у1870році вона стала залізничною станцією і могла транспортувати у великій кількості хліб і худобу із навколишніх сілМолдовита Вінниччини.У1893році Кодима стала містечком у Балтському повітіПодільської губерніїі кількість жителів зросла ще на півтисячі (2500).В період громадянської війни внаслідок свого географічного положення Кодима постійно перебувала під владою майже всіх тих основних політичних сил, які діяли в Україні, а в лютому1918році в місті проголошено Радянську владу, яка через два роки остаточно закріпилася на 70 наступних років.В період НЕПу Кодима стала економічно міцніти. Працювало багато дрібних напівкустарних підприємств, діяло чимало промартілей. Особливий внесок в її пожвавлене економічне життя вносила єврейська община, старожили якої свідчать, що кодимське «містечко» (район Кодими) в ті часи мало навіть назву «мала Одеса».Кінець 20-х, початок 30-х років Кодима пройшла період становлення і перемоги колективного ладу, яке болісно відбилося на долі багатьох кодимчан, які були депортовані до Сибіру та у райони Півночі колишнього Союзу.У 1930 році Кодима, яка попереднє п`ятиріччя находилася в Крутянському районі, який був підпорядкований Молдавській автономії, сама стала районним центром. Із автономії вона вийшла в серпні 1940 року і вже була райцентром у складі Одеської області. За два роки до цього, у 1938 році, вона була віднесена до розряду селищ міського типу.Новий статус Кодими визначив покращення її економічного стану. Певних успіхів у передвоєнний час досяг місцевий колгосп «Комунар», який став крупним багатогалузевим господарством, як засвідчили ряд довоєнних районних сільськогосподарських виставок. Мало успіхи селище в промисловому і культурному розвитку: були збудовані цегельно-черепичний, вапняковий заводи, фабрика з виробництва повидла (нині консервний завод). Перед війною працювала районна стаціонарна лікарня, діяли районний Будинок культури ім. Т. Г. Шевченка, Будинок колективіста.Рівно через місяць після початку війни 1941—1945 років Кодима була окупованафашистами , які господарювали у ній до 22 березня 1944 року.Наказом губернаторства «Транснистрія» від 6 вересня 1941 р. було оголошено, що «до проведення аграрної реформи колгоспи і радгоспи залишаться у колишньому функціонуванні», і Кодима у вирішенні сільськогосподарських проблем діяла, як і при попередній владі.В період окупації Кодима пережила два масові розстріли євреїв (30 серпня 1941 та 12 січня 1942 років),погромиєврейського населення. Масового партизансько-підпільного руху місто не знало і відношення до нього місто стало мати лише на початку 1944 року, коли в район міста та «лісових сіл» (Будеї, Пиріжна) штабом партизанського руху десантувалося кілька воєнізованих груп, які по суті не були партизанськими, а підрозділамиЧервоної Арміїі військНКВС .22 березня 1944 року після запеклих боїв війська 2-го Українського фронту під командуванням командувача генерала армії Івана Конєвазвільнили місто від окупантів. У період боїв заДністері його форсування КП фронту розміщався в населеному пункті Кодима, а потім коли форсувалиПрут , для керівництва операціями штаб фронту перемістився в Молдову.Із фронтів Великої Вітчизняної війни із 2295 кодимчан, учасників бойових дій до рідного міста не повернулося 317 кодимчан.Післявоєнні десятиріччя — це становлення і зростання промисловості міста, в першу чергу, збільшення потужностей консервного заводу, продукція якого стала знаною в цілому ряді районів колишнього Союзу, особливо в Сибіру, на Крайній Півночі. Вагомий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва довгі роки вносив місцевий колгосп «Комунар».У1979році Кодима стала містом районного підпорядкування.