Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:1222688801
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:10864028.9637791
Населення:2 304
Густота населення:
Поштовий код:52911
Телефонний код:+380 5630
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:477860
До районного центру:11433
До найближчого міста:

Площа:10864028.9637791
Периметр:19848.142651632
Сусіди:село Новогригорівкасело Слов'янкасело Водолазькесело Наталівкасело Андронівкасело Юр'ївка



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіСлов`янка . Слов`я́нка— село уМежівському районі Дніпропетровської області .
Історія У 17 столітті в період існуванняЗапорозької Січіна території сучасної Слов`янки була козацька сторожова охорона, яка контролювала Муравський шлях з Криму до Росії. Охоронний загін очолював сотник Гончар, який загинув 1660 року в сутичці з татарами. Балка, у якій його поховали стала називатись Балкою Гончара. Про неї є згадки у документах 1707 року поміж інших населених пунктів Запорозької Січі[1]. Весною 1774 року тут оселилось декілька учасників повстання Пугачова , які переховувались тут від царського уряду.1775 року у цій місцевості проїздом побував губернаторАзовської губерніїВасиль Чертков. Він наказав почати заселення цієї місцевості, сподіваючись згодом заснувати тут місто Слов`янськ. Тому нове поселення 1777 року назвали Слов`янкою[2].За переписом 1782 року, у Слов`янці проживало 560 душ. Населення займалось рільництвом і тваринництвом. Розташування Слов`янки на річці біля шляхів сполучення та наявність родючих земель сприяли розвитку слободи. 1859 року тут налічувась 3 049 мешканців, населення відносилось до категорії державних селян.Станом на1886рік у селі, центріСлов`янської волості Павлоградського повіту Катеринославської губернії , мешкало 3 845 осіб у 597 дворах, існували православна церква, школа, поштова станція, 5 лавок, лісовий склад, винний склад, ренський погріб, 2 постоялих двори, відбувалось 3 щорічнихярмарки [3].1897 року чисельність населення збільшилась до 5 709 осіб, а кількість дворів — до 927[4].За звітними даними 1916 року у Слов`янці працювали двокласна і дві церковнопарафіальні школи, земська лікарня (відкрита 1909 року). Розвинулись господарство, торгівля і дрібна промисловість — діяли один паровий і 49 вітряних млинів, 4 олійниці, 7 кузень, два цегельні заводи, 5 зернових громадських контор, 5 приватних мануфактурних крамниць, лісний склад, 3 шинки. Чисельність населення становила — 8 430 мешканців[5].Після повалення російської монархії 1917 року та з початкомгромадянської війниу Слов`янці неодноразово змінювалась влада, село захоплювали різні війська: німецькі,Червона Армія , війська УНР,Добровольча армія . В грудні 1919 року остаточно встановлено радянську владу. Військовими діями та діяльністю військ господарству села було завдано значних руйнувань.Протягом 1920-х років господраство Слов`янки поступово відбудовувалось. 1924 року працювали два парових млини, олійниця, 4 майстерні з ремонту сільськогосподарських машин. Були відкриті три школи і лікарня. Проживав 7 631 мешканець. В ході колективізації створено 5колгоспів .Під часнімецько-радянської війниСлов`янка була окупована німецько-фашистськими військами. Звільнена від окупації 14 вересня 1943 року.Протягом1950-хроків усі колгоспи села поступово об`єдналися в один — «Радянська Україна».