Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:7420355300
Змін всього:1 Переглянути
Дата заснування/створення:1625 (перша згадка)
Рік віднесення до категорії міст:з 2008 (раніше з 1625 по 1923) року
Поділ міста:
Площа:73641553.7932687
Населення:▼2758 (01.01.2011)1
Густота населення:
Поштовий код:16512—16513
Телефонний код:+380-4635
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Сейм

Адреса:16512, Чернігівська обл., Бахмацький р-н, м. Батурин, вул. Центральна 30
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:73641553.7932687
Периметр:45964.105682206
Сусіди:Халимонівська сільська радаБатуринська селищна радаГородищенська сільська радаОбмачівська сільська радаМатіївська сільська радаПальчиківська сільська радаМитченківська сільська радаБахмацька сільська рада



Бату́рин  — містоБахмацького району Чернігівської області( Україна ), нарічці Сейм(басейнДніпра ), за 23 км на пн. сх. від залізничної станції Бахмач. Статус міста надано2008року.Через Батурин проходять такі автотраси: автошляхE101,М02,Р61Населення — 2483 мешканців ( 2012 ).У місті знаходяться коноплезавод, молокозавод, середня школа,спеціальна школа-інтернат , Будинок культури, дві бібліотеки.
Історія
Батурин. ГравюраXVIII століття .
Батуринська цитадель. Реконструкція 2009 рік.
Срібна монета 10 гривень 2005 р. "Батурин" із серії "Гетьманські столиці"
Хрест на пам`ять проБатуринську трагедію .Засноване на початкуXVII століття .Вперше згадується в документах, датованих1625роком.31648року Батурин, здобутий повсталими селянами і козаками, ставсотенниммістечкомЧернігівського полку , а з1649  —Ніжинського полку . 1663  — тут підписаноБатуринські статті . 1669 — 1708  —резиденція гетьманів Лівобережної України( Дем`яна Многогрішного , Івана Самойловича , Івана Мазепи ). 2 листопада 1708  р. московські війська під командуваннямОлександра Меншикова захопили Батурин, вщент зруйнували оборонний замокі саме місто. ІсторикСергій Павленкоу монографії «Загибель Батурина» зазначає, що жертвами погрому Батурина стали 6-7,5 тисяч мирних громадян і 5-6,5 тисяч військовиків —сердюківі козаків (разом 11-14 тисяч загиблих).Керівників оборони Батурина (у тому числі полковникаДмитра Чечеля ) вивезли доГлухова , де катували і стратили. Решту оборонців, за твердженням автора «Історії русів» , розіп`яли на хрестах, встановлених на плотах, і пустили за течією рікиСейм . 1708року у Батурині було близько 20 тисяч мешканців.1726року, через 18 років після знищення, це місто було безлюдним, а мешканці, що вціліли, жили по околицях (428 дворів): Насколько Батуринъ былъ разоренъ, объ этомъ свидѣтельствуетъ его опись, сдѣланная въ началѣ 1726 г., передъ отдачею Батуринской волости Меншикову. Опись была сдѣлана черезъ 17 лѣтъ послѣ разоренія, а между тѣмъ въ ней читаемъ: «Нынѣ, по разореніи, городъ Батуринъ ввесъ пустъ, и около его болварки и стѣни всѣ поразвалились, и ввесь заросъ, и въ обоихъ замкахъ нѣкакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе: Живоначалнія Тройцы да Николая Чудотворца, недостроена вполовину; и въ нихъ нѣкакого церковного вбору (убора) — дверей и окончинъ — нѣтъ, и въ мѣстахъ своды обвалились; да бывшихъ гетмановъ и измѣнника Мазепы бывалъ войсковой каменной малой домъ, три полати, ввесь поразвалялся; да измѣнника Мазепы бывшого господаря Самойла Целюрика каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити». Разоренный городъ надолго остался пустыремъ. Разбѣжавшіеся батуринцы, вернувшись на родное пепелище, стали селиться около города, на предмѣстьяхъ, которыя не были окончательно разорены, какъ говоритъ та же опись… . Всего жителей въ батуринскихъ предмѣстьяхъ посполитаго званія числилось — 428 двора. [2]Після цього гетьманську резиденцію перенесено до Глухова (ближче до кордону зРосією ).З1760року Батурин став власністюгетьмана Кирила Розумовського , який мав намір повернути сюди гетьманську столицю.Після ліквідаціїполковогоподілуУкраїниувійшов до складуЧернігівського намісництва , потім —Малоросійської губернії , а з1802року —Чернігівської губернії .До нашого часу збереглися:будинок генерального судді Василя Кочубеяпалац гетьмана Кирила Розумовського( 1803 ,архітектор Чарлз Камерон ), реставрований у1811 — 1813  рр. за проектом А. Б. Бєлозуда, інші пам`ятки. У1960році Батурин отримав статус селища міського типу (містечка). 23 вересня 2008року смт Батурин віднесено до категорії міст районного значення.[3]