Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:1225982503
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:3482063.14358464
Населення:563
Густота населення:
Поштовий код:51323
Телефонний код:+380 5635
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:408719
До районного центру:6243
До найближчого міста:

Площа:3482063.14358464
Периметр:12525.4651870658
Сусіди:село Зарічнесело Водянесело Дубовесело Призовесело Новов'язівськесело Широка Балка



Водяне́  — село вУкраїні , Юр`ївському районі Дніпропетровської області.
Історія Десь у 16 столітті, на родючих берегах річки, з`явився перший зимівник козаків, які займалися землеробством, скотарством, риболовством і бджільництвом. Пізніше почали поселятися вільні козаки, утворився хутір, який став називатися селом. Остаточне заселення почалося в кінці 18 століття, коли набрало повного розмаху закріплення селян лівобережної України. Вільні поселення мали землю, господарство, млини. В селі існувала земельна община, бо говорять, що село ніколи не було панським. Були бідні й багатші, були й такі, які зовсім не мали тяглової сили й свої наділи землі віддавали на обробіток.Всі мешканці села були віруючими. Ще за часів гетьмана Мазепи в селі було збудовано церкву і школу. Близько 1898 року в селі була збудована дерев`яна церква, яка перед війною 1914 року згоріла, потім побудували кам`яну (недалеко від місця, де зараз знаходиться школа), але в 30 –ті роки її зруйнували.Село було поділене на отруби. На пагорбі - Завгородні, на балці – Балкові, в кінці – Шевелівське.Село славилося своїми звичаями та обрядами, які глибоко шанувалися у кожній родині. Свідки розповідали, що приблизно з 1909 року життя в селі почало гіршати. У 1914 році чоловіків було відправлено на війну. Весь тягар ліг на плечі жінок і дітей.Зазнало село й горя під час голодомору 1932 – 1933 років.З перших днів Великої Вітчизняної війни жителі села пішли на фронт. Вивозили до Німеччини молодих дівчат на каторжні роботи. 77 водянців не повернулися до рідних домівок. В селі господарювали німці та їх наглядач Харитон Жуль( Розповідають, що він багатьох дівчаток врятував від каторжних робіт. Після війни був Харитон Жуль засуджений, пізніше повернувся до рідного села, працював сторожем, жив по вулиці Дзержинського, де зараз живе ковбаса Надія. У 1978 році забрали його діти до міста, там і помер.) За непокору карали нагаями. Село звільнили від німецьких загарбників 18 вересня 1943 року. Багато осель під час звільнення було спалено німцями.Після війни почалася відбудова. Довгий час був колгосп «Комунар», який об`єднав села Водяне, Зарічне, Дубове. Першим головою колгоспу був 25 – тисячник Устименко Іван Павлович. За ним колгоспом керували: Притула Корній Герасимович, Лантух Саміло Самілович, 1961 рік – Вороб`єва Валентина Антонівна, 1962 – 1974 – Гладун Олексій Леонтійович, 1974 – 1976 - Дмитриченко Леонід Іванович. 3 березня 1976 року «Комунар» об`єднали з «Прогресом», головою працював Книш Павло Іванович. (землі було 6,4 тис. га). З 1 квітня 2000 року народилося ТОВ «ЛАН», директор Маловік Сергій Володимирович.