Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:7425155100
Змін всього:
Дата заснування/створення:перша писемна згадка — 1174 р
Рік віднесення до категорії міст: ХVII ст, містечка з ХVIII до поч. ХХ ст., села до 1965 року
Поділ міста:
Площа:61219019.8997671
Населення:▼3274 (01.01.2011)1
Густота населення:442,4 осіб/км²
Поштовий код:17300
Телефонний код:+380
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:Лисогір, Вервихіст

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:61219019.8997671
Периметр:43945.977766543
Сусіди:Срібнянська селищна радаЮрківцівська сільська радаВаськовецька сільська радаБерезівська сільська радаСокиринська сільська радаОлексинська сільська радаГриціївська сільська радаГурбинська сільська радаПодільська сільська рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіСрібне (значення) . Срі́бне  —селище міського типу , центрСрібнянського району Чернігівської областіУкраїни. Розташований на річкахЛисогоріі Срібнянці, за 45 км від залізнич. ст. Прилуки. 4 тис. ж. (1996). Селищній раді підпорядкованоАртеменківі с.Никонівка .Існує кілька версій походження топоніму «Срібне»: від металевого покриття церкви чи будинку феодала (срібний блиск), від річки Сріблянка.
Історія З1649центр Срібнянської сотні Прилуцького полку, містечко. Входило до Глинського пов. (1782-96), до Прилуцького пов. (1797—1923); райцентр Прилуцького округу (1923-30). [ред.₴Археологічні знахідки На території Городища виявлено велику кількість ліпної кераміки, частина якої лощена. Представлена фрагментами горщиків, корчаг, мисок, обломків амфор, фрагменти чорнолакового посуду. Городище було розташоване на північному пограніччі скіфських лісостепових племен Дніпровського Лівобережжя. Виразний і багатий керамічний матеріал з них (перш за все велика кількість імпортного посуду) дозволяє говорити про те, що в цьому регіоні були жваві торгівельні зв`язки з Північним причорномор`ям, а городище Срібне було своєрідним перевалочним центром торгівлі з племенами лісової зони, і перш за все з племенами мілоградськой культури Подесенья.[2] [ред.₴Середньовіччя Перша згадка про Срібне в літописах датована1174роком під назвою городок Серебряний[3]. Вона свідчить про те, що князь Ігор Святославович , наздогнавши 20 липня під Срібним половців , розбив їх і відняв награбоване.В часи Русі Срібне входило до складу Переяслівського князівства.З другої половини ХІІстоліття міста Прилуцького регіну надовго зникають з літописів і про їх долю доXVIстоліття можна лише здогадуватися. Ймовірно, їх зруйнувалитатари , нагрянувши наРусьв1240  р.Можливо, відродилося в 14 ст. і знову зруйноване кримським ханом Менглі-Гиреєм1482 . [ред.₴ Річ Посполита Докладніше:Срібнянське братство 1592згадується «Серебряне городище», поблизу якого на початку 17 ст. побудована фортеця. УXVIст. Срібне входило до так званої «Вишневеччини» . Двоюрідний племінникПетра Могили , що перейшов із православ`я до католицизму,Ярема Вишневецький , засновує церковне братствoв Срібному зі школою, шпиталем і місцем для зборів. Подія відбулася до1640року) в день закінчення будівництва церкви так званим «уписом» в книгу живота(на престольне Євангеліє) в Хресто-Воздвиженській церкві: «повелінням його князівської милості Яреми Вишневецького». Споруда церкви в ім`я чесного Хреста Господня здійснилися за ініціативою отця Георгія Созанського, що був на той час місцевим священиком.Населення Срібного брало активну участь в козацьких повстаннях 30-х рр. 17 ст. та у визвольній війні українського народу. [ред.₴ ГетьманщинаЗ повстаннямБогдана Хмельницькогобуло утворено Срібнянську сотню. Її очолив Павло Федоренко і впродовж 6 років брав участь у всіх походах і битвах Хмельницького.В часи українсько-московської війни1658 — 1659  рр. містечко Срібне зазнало рунації. Літопис так описує ті події.Виговський«заслал ординанц свой до Прилукского полковника Дорошенка, абы с полком своим станул в городи Сребном». Але князьПожарськийз царськими військами «без великого труда город Сребное достал, жителей тамошних единых вырубал, а других в полон забрал со всеми их набытками; а козаков полку Прилукского, там бывших, погромил и распудил, так же и сам полковник их Дорошенко, як заец по блотах тамошних гонений, за ледво бегством спасался от беды своея тогдашнея». Проте частина Прилуцького полку все-таки з`єдналася з військами Виговського і взяла участь у битві під Конотопом.Згідно зі словами літописця Самійла Величка1659року Срібне мало статус міста. В Переписній книзі Малороссії1666року є«роспись города Срыбного, а Серебреного по прозванию тож» . Срібне чи Серебрене мало статус як іПрилука ,Пирятин ,Миргород ,Лубни ,Хорол . Очевидно, місто пескотилося до статуса містечка внаслідок московської «зачистки».Протягом наступних років Срібне відбудоване і населене заново.1666перепис зареєстрував тут лише 114 госп. міщан (козаки не показані). У числі їх було 36 госп. міщан «первой стати» (найбагатші), один двір мельника і один — «мельничного целовальника», також віднесених до міщан «первой стати», 9 госп. міщан «средней стати» (у тому числі 3 двори різників) та 67 госп. міщан «меншой стати». З цього видно, що ремісничий прошарок у С. практично був відсутній. Це також було наслідком зруйнування міста 1659. У наступні роки стан з ремісничим населенням у місті змінився на краще.У 17 ст. в Срібному базари збиралися по понеділках і п`ятницях, а ярмарок — «в день Николы осеннего».[3] 1708 — 1709гг. Шведське військо Карла ХII перед Полтавською битвою стояла на зимових квартирах в Срібному та окрузі. 1718 - 25 дворів козаків, 322 двори селян. Розташування м-ка в центрі торговельних шляхів і наявність можливостей для збуту товарів сприяло розвитку ремісництва. З 1720-х рр. відомі печатки з гербом міста — зображенням серця, увінчаного кавалерським хрестом з променями. 1731 , попри те, що в основному люд займався хліборобством, у Срібному було вже п`ять цехів: ткацький, кравецький, ковальський, шаповальський і різницький. Ремісники продавали свої вироби на ярмарках. Головними предметами торгівлі були шапки й тютюн. Особлив о славився сорт тютюну «срібнянка». В цьому році в м-ку діяли 2 церкви — «міська» тобто центральна і «підгірська»; крім того, в с.Подолі , який був фільварком м-ка і окремо від Срібного у 18 ст. не показувався, була ще "подільська " ц-ва.1741колишній срібнянський сотник Антон Троцина у своєму заповіті наказує: «…на всі три церкви Сребрянські по 40 золот. дати…». Таким чином, у той час у С. наліч. З ц-ви: Преображенська , Воздвиженська й подільська Миколаївська.За даними відомості1737в С. значилося 37 госп. козаків (8 виборних і 29 підпомічників), 538 госп. посполитих і 7 госп. підсусідків. А за даними ревізії1740в С. — 201 двір (204 хати) селян, 18 дворів (18 хат) «майстерових», 11 бдв. хат підсусідків, 21 двір (27 хат) козаків; діяли 3 козацькі школи, 2 шпиталі, 6 шинків.У Срібному як і в усій Україні, поступово посилювалася експлуатація селян, зростали їх повинності. Внаслідок цього чимало селян залишило рідні місця, тікаючи на Запоріжжя. Із Срібнянської сотні за період 1736-40 втекло 57 чол. При роздачі грузинам у 1740-х pp. селян в Україні, в Срібному було роздано до 200 дворів князям Орбеліані . Своїх селян отримали Жеваховв і Туманові. Після цього в м-ку залишилося близько 150 вільних селянських дворів. Пізніше (1752) їх випросила у гетьмана К. Розумовського сестра його Агафія, яка була одружена з б.т. Власом Климовичем (Будлянським).В1752році Срібне було передане сестрі Розумовського — Агафії. З1780року Срібне перейшло до її родичів Буднянcьких.[4]У1768році засновано Прилуцьке духовне правління, при ньому було духовне намісницьке правління у Срібному. 1780в С було 32 двори (60 хат) козаків, 411 дворів (539 хат) селян та 22 двори (37 хат) підсусідків. Найбільшим землевласником у С. був камергер Михайл о Власович Будлянський. 1784 йому належали 295 дворів (380 хат) селян; грузинським князям та ін. власникам — 166 дворів селян. 1780 в Срібному (разом з Подолом), крім селян, наліч. 35 дворі в поміщиків, різночинців і духівництва, 10 дворів (27 хат) козаків виборних, 22 двори (33 хати) козаків підпомічників. Всього селян і козаків мешкало 1999 душ чол. та 1978 душ жін. статі. Діяли 4 дерев, ц-ви (четвертою стала дерев . Хресто-Воздвиженськ а ц-ва, збудована 1784 замість старої, побудованої в 1640-х роках), цегельний з-д Будлянського, 6 поставів вод. млинів, 6 цехів (кравецький, шаповальський, шевський, кушнірський, ткацький та ковальський); як і раніше, базари кожного понеділка й п`ятниці, а ярмарків стало два: перший - у Юр`їв день (23 квітня), другий — на Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня).[5] [ред.₴Губернський період З1782Срібне — центр волості Глинського повіту Чернігівського намісництва , з1802  — центр волості Прилуцького повіту Полтавської губернії .У1780р. Будлянському в Срібному належало 295 дворів. У1789р. Будлянський організував у Срібному суконну мануфактуру, яка розміщалась у двох просторих дерев’яних хатах і виробляла 660 аршин сукна за рік. На цій працювали визначені назавжди поміщицькі селяни, які і жили на фабриці. Вони не мали землі і особливої плати за цю працю не одержували, а постачалися і утримувалися економією. Це булавотчиннамануфактура, яка працювала на власній сировині.Жителі вирoщувалитютюн , особливо цінним вважався сорт «срібнянка». Тютюн вивозили доМоскви ,Петербурга , Варшави ,Рига ,Даніїтощо. 1796в Срібному мешкало 1763 душі чол. статі, з них 183 — козаки, 72 — селяни державні , 1508 — кріпаків, а всього 1 763 жителі. Наприкінці ХVІІІ ст. Будлянський намагався поширити свої володіння за рахунок земель козаків, якими вони нібито «незаконно» користувалися. Це викликало велике обурення козаків, які вчинили опір. Коли за його дорученням прикажчик Шарафей став виявляти «незаконні» козачі землі, то козаки побили його до смерті і змусили дати присягу, що він срібнянськими полями і дворами їздити більше не буде. На знак підтвердження присяги козаки змусили Шарафея їсти землю, руки і ноги їм цілувати. 1812року під час російсько-французької війни у Срібному було сформовано 2 казачих полка (з дев`яти козацьких полків, які виставила Полтавська губернія).Під час поділу Прилуцького повіту на стани в Срібному розмістилася станова квартира 2-го стану (1837—1923). 1841Хресто-Воздвиженська ц-ва була перебудована.В1842  р. Срібне було куплене поміщиком Трифоновським, який збудував тут цукровий і миловарний завод, розбив парк, звів триповерховий палац на 72 кімнати.У 50-х роках ХІХ ст. у поміщицькій економії та селянських господарствах стали сіяти цукрові буряки для цукрового заводу та тютюн на продаж. Було виведено новий сорт тютюну, який одержав назву рубанка. Тютюн сорту рубанка одержав ще назву «камергерський» (вирощувався в колишньому маєтку камергера Будлянського в містечку Срібному). 1859в Срібному (вже без Подолу) — 203 двори, 1334 мешканці; діяли: 1 церква (подільська ц-ва згадується окремо), сільське управління,сільська розправа , 3 ярмарки .Згідно з реформою1861в Срібному створене Волосне правління тимчасо­возобов`язаних селян, у віданні якого перебувало 4 сільс. громади (808 ревіз. душ). Козаки С.були підпорядковані Березівському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.У 80-х роках ХІХ ст. Трифановський продав свою економію у Срібному графу Мусін-Пушкіну (колишній генерал-губернатор Одеси). Мусін-Пушкін перебудував цукровий завод на ґуральню, на якій виробляли спирт з картоплі. З цього часу головною технічною культурою в економії стала картопля.У Срібному діяла однокласна міністерська ( 1878 ) и парафіяльна школи.[4] 1881відкрито приймальну палату, пізніше — лікарську дільницю з лікарнею на 10 ліжок. 1886  — 24 двори козаків, 4 двори селян казенних, 201 двір селян-власників, які входили до 2-х сільс. громад (Трифановського, Рашкевича), 10 дворів міщан та ін., 254 хати, 1343 ж. (без Подолу); діяли: дерев. Хресто-Воздвиженська ц-ва, лікарня, двокласне міністерське сільське училище (1879), церковно­парафіяльна школа, Станова квартира, Волосне правління, поштова станція з прийомом і видачею грошової та ін. кореспонденції, посилок, земський лікар і аптека, заїжджий двір, 2 шинки, 5 крамниць, базар двічі на иждень, ярмарки тричі на рік (25 березня, 23 квітня, 8 вересня), кузня, 25 вітряків, 4 олійниці, ґуральня.У 90-х рр. срібнянська ґуральня була найбільшою в повіті; добавився четвертий ярмарок — на 4-й неділі Великого посту. Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. земле­власниками в Срібному були поміщики: Михайло та Максим Данчичі, Ольга Мусін-Пушкіна, Віктор Новицький.На1903  р. в містечку числилось коло півтори тисячі мешканців, Хрестовоздвиженська церква, поштова станція. кілька лавок, базар двічі на тиждень, три ярмарка і понад 25 вітряних млинів. При містечку знаходиться маєток графині О. А. Мусіної-Пушкіної «Срібне» площею понад 2400 десятин. В господарстві три сівозміни: десятипольна і дві шестипольні з посівами кормових трав; насіння червоної конюшини щорічно продаються. В маєтку є конний завод робочих порід: чисті ардени, матки — полукровки та місцеві породи. З1878  р. працює спиртзавод, що виготовляє спирту на суму понад 40 тис. руб.Географічно разом з селомПодоломі селамиЗагайки ,Побочіївкаі Довга-Вулиця Срібне складає одне поселення, що має спільні вигони і землі.У ХІХ столітті річка Лисогор була найбільш народонаселенішою серед річокПолтавської губернії , за відношенням кількості жителів до довжини річки.Важким тягарем на селян лягли державні податки та викупні платежі. Викупних платежів та різних податків населення Срібного в1900р. виплатило 4 819 крб. Восени1905р. незадоволення селян вилилося у відкритий виступ проти царських властей. 8 вересня 1905 р. на осінньому ярмарку селяни вчинили розправу над представниками місцевої влади: приставом і стражниками. Організатором виступу був Садовий Іван Трохимович, солдат одного з полків лейб-гвардії у Петербурзі, який приїхав у відпустку. Активними учасниками виступу були його брати Михайло та Оксентій, батько, а також О. І. Тишкевич, П. Д. Роєнко, І. К. Стась, І. Г. Висіканець та ін. Налякані цим виступом місцеві власті викликали з м. Прилук каральний загін чеченців, який жорстоко розправився з селянами. Заарештованих учасників виступу били канчуками та шомполами. Активні учасники виступу були засуджені до штрафних батальйонів та засланні на Північ та до Сибіру.На ярмарку восени1906р. виступи проти місцевих властей знову повторилися. Селяни розійшлися лише тоді, коли була викликана кінна варта. 1910налічувалось 327 госпосподарств, з них козаків — 37, селян — 247, євреїв- 8, ін. непривілейованих — 23, приві­лейованих — 12, наліч. 2012 мешканців, у тому числі 6 теслярів, 16 кравців, 15 шевців, 1 столяр, 5 ковалів, 3 ткачі , 20 візників , 72 поденники, 40 займалися інтелігентними та 314 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося землеробством. 3923 дес. придатної землі. [ред.₴ Українська революція 1917-1921Повалення царату активізувало селян, які вимагали переділу панської землі і майна. В серпні1917р. біднота й частина середняків самовільно провели збір хліба у панській економії. В листопаді1917р. на зборах громадян селяни прийняли постанову реквізувати спирт на гуральні графині Мусін-Пушкіної. Вирішено було поділити спирт між усіма громадянами Срібного і навколишніх сіл. З повітового міста Прилуки були послані представники від земельної управи і селянської спілки з метою припинити самочинні дії. Але ніякі умовляння не допомогли. Тоді було послано загін війська для втихомирення бунтівників. Однак селяни спирт реквізували і зруйнували ґуральню разом з маєтком.Радянська влада існувала в Срібному з 15 січня до середини березня 1918 р., коли містечко було звільнене німецькими військами та загонами УНР. За гетьмана проходило переслідування селянами, які пограбували худобу й майно в панській економії.Проти німецьких зловживань на території Срібнянської волості діяв партизанський загін під командуванням жителя Срібного Федора Павловича Вигінського. Головними діями партизан було псування лінії зв’язку і операції по знищенню невеликих груп ворога. Влітку1918р. партизани напали на будинок волосного управління, знищили варту і захопили 17 гвинтівок. В листопаді партизанський загін оволодів Срібним і утримував його дві доби.Наприкінці січня 1919 р. у Срібному було встановлено більшовицький режим. Почав діяти ревком на чолі з П. А. Підружком, який здійснював розподіл поміщицької землі, худоби і майна між безземельними та малоземельними селянами, організовував боротьбу з антибільшовицькими повстанцями. 1919року під час денікінської окупації на Срібнянщині діяв петлюрівський повстанський загін під керівництвом Ф.Вигінського.[6]Наприкінці листопада 1919 р. Срібне знову стало більшовицьким. У грудні було створено волосний ревком на чолі з М. Т. Криворучком. У грудні 1919 р. виник комбід, який розгорнув активну діяльність.У січні1920р. у Срібному була створена волосна партійна організація КП(б)У, до якої входило 12 членів партії та співчуваючих. Секретарем було обрано О. І. Кизима. У березні відбулися вибори до сільської Ради, які проходили в умовах жорсткого пресингу більшовиків. До сільради було обрано 10 комуністів і 7 співчуваючих. Очолив її А. С. Войтенко. Сільрада мобілізовувала селян на виконання продрозкладки, займалася будівництвом і ремонтом житлового фонду, забезпечувала квартирами сім’ї червоноармійців. Улітку організували комнезам. У 1921 р. була заснована і комсомольська організація.Багато селян виступали проти політики більшовиків. так, 9 березня1920срібнянський загін Криворучка, який розчарувався у більшовиках, зненацька увійшов до Прилук, захопив міську переповнену «підозрілими елементами» в`язницю і випустив усіх на волю. [7] [ред.₴Радянський період (до війни) Після закінчення грома­дянської війни почали працювати: лікарня, паровий млин, олійниця (1919), 7-річна школа (1923), аптека (1924), тричі на рік (1921) збиралися ярмарки (23 березня, 21 квітня, 6 вересня).У 1923-30 pp. Срібне — центр району і сільради.У1923р. стало працювати сільське споживче товариство, яке забезпечувало селян товарами першої необхідності. Товарооборот товариства постійно зростав. У 1924 р. у Срібному відкрилася сільськогосподарська виставка, яку відвідало понад 20 тис. чоловік.У1923р. на базі початкової школи створили семирічну. У 1925–1926 навчальному році в ній навчалося 310 учнів. Значних успіхів було досягнуто у справі ліквідації неписьменності серед дорослих. З 1921 р. тут працювала школа лікнепу. Урочисто було відзначено п’ятиріччя лікнепу, на яке зібралося близько 150 чоловік. Фундаментом культури став сільбуд, де працювала бібліотека з читаль¬ним залом. Діяли також гуртки: політичний, сільськогосподарський, а також школа політграмоти.1925 — 347 дворів, 1876 ж.; 1930—404 двори, 1865 ж.На початку 1929 р. бідняків і так званих середняків почали зганяли в ТСОЗ. На його базі навесні1930комуністи сколотили артіль «Червона зірка», куди увібгали 547 господарств. У 1933 р. замість артілі «Червона зірка» створили три колгоспи: «Червона зірка», «Перше травня» у Загайках та ім. Постишева (перейменований згодом на ім. Щорса), які контролювали усе їстівне у місті. Це дало змогу комуністами організувати терор голодом, від якого загинули сотні мешканців Срібного. Аби приховати злочини, комуністи вип`ячували дуті економічні показники, зокрема те, що в розпал голодомору у1932р. була створена Срібнянська МТС. 1938р. у МТС організували жіночу тракторну бригаду, бригадиром якої була Н. С. Мазина. 15 трактористів і 2 агрономи Срібнянської МТС у 1939 р. стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, серед них – бригадири тракторних бригад І. Г. Ройко і О. Й. Калениченко. 1931семирічну школу перетворили на середню. В ній у 1936 р. навчалося 732 учні. У нових приміщеннях почали працювати будинок культури та будинок піонерів. [ред.₴ Друга світова війнаУ вересні 1941-го в Срібному розташовувалася 4-а танкова дивізія німців.Під час німецько-фашистської окупації спалено 682 жителів Срібного, вивезено до Німеччини 787 чол[8].У лютому 1943 року комендант Срібнянського району зібрав поліцаїв і дав розпорядження зібрати до Срібного з усього району комуністичних активістів та їх сім`ї в кількості 1000 люду. Поліцаї роз`їхалися по всіх усюдах на підводах і почали збирати нарід: мовляв, збирайте речі, їдете до Німеччини.23 лютого до школи нагнали багато люду і оточили поліцаями з кулеметами. Після цього почали кудись виводити людей. Їх побудували по три в ряд і повели до виритій могилі. У цій групі було приблизно 90 людей. Тут, біля могили велено було роздягтися і роззутися, після чого підводили по троє до ями і впритул розстрілювали з автоматів.Вчителі, які були у школі, щось запідозрили. Підозри посилилися, коли десь почали чутися постріли. Учитель Кислий сказав, що всіх розстріляють і тому почав організовувати спротив. В класах почали ламати груби і озброюватися цеглою. За деякий час ця цегла почала летіти в поліцаїв. Ті швидко зметикували про організатора, ввірвалися до школи, схопили учителя Кислого і повісили біля школи[9].Здогади про розстріл у в`язнів були правдивими. Партії людей групами по 25 осіб виводили до срібнянського парку. Там була вирита яма і стояли напоготові два кулемети. Людям наказували роздягнутися, лізти на купу трупів і чекати на постріли. В цей час у школі із вибитих вікон продовжувала вилітати цегла. Один поліцай пригнувся, а тим часом Ольга Лилка забувши про все стрибнула на нього, збила з ніг і скочила встигла добігти до яру, що був неподалік. Кулі сміливцю не наздогнали. Поки не було погоні, Ольга побігла до Олексине і далі в Сумську область[10].Тим часом, бачачи, що виводити людей на розстріл неможливо, комендант наказує облити школу бензином і підпалити. Так ті, хто не були розстріляні, були спалені живцем.Говорять, що крім коменданта, у Срібному було лише дев`ять поліцаїв. Очевидно, про добрій організації полонені могли вчинити реальний супротив і хоча б частиною врятуватися. Мабуть, в усьому більше винні таки місцеві люди. У спогадах Євдокії Миколаївни Мостової (до війни працювала директором Горобіївської школи) у розповіді про начальника Срібнянської поліції Трохима Івановича Савченка-Чорного є епізод про те, коли він віддав їй, щоб спалила, доноси срібнян на комуністів та активістів.«Ось дивіться, які ваші срібняни, це все доноси на комуністів й активістів. Забери і спали їх» , — крикнув сердито[11].24 лютого комендант надає розпорядження розвести трупи із парку в різні ями. До гори мерців під`їхала жінка із Гурбинець на ґринджолах (мусила виконувати вказівки окупантів). Їй наскидали трупи мов колоди і вона повезла їх до центральної дороги. Раптом один «мрець» заворушився і попросив щоб вона його скинула. Перелякана жінка допомогла чоловікові. Той мав сім поранень, але не смертельних. Ніч був без свідомості під мерцями, обморозив руки. Так «мрець» в одній білизні попрямував в бік Олексинець на Березівку, яка вже була в Сумській області. Місцевим лікарям чоловік сказав, що його пограбували бандити. Ті здогадалися, які то бандити, але лікували[12].Врятувалася ще одна жінка з немовлям, яка з початку зборів відпросилася в туалет біля школи, та й просиділа там цілий день. Дитя й не писнуло[13].677 жителів билися з німцями на фронтах, з них 125 за бойові заслуги нагороджено орденами і медалями [14]. [ред.₴Радянський період (після війни) Комуністи, після повернення до Срібного, влаштували новий голодомор у 1946-1947 роках. Людей, які жили при німецькій владі, всіляко принижували та переслідували. Відновили колгоспне рабство, примушували працювати за безцінь. [ред.₴Сучасність