Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5921285801
Змін всього:
Дата заснування/створення:1699
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:5022753.12864235
Населення:1135
Густота населення:
Поштовий код:42846
Телефонний код:+380 5457
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:312992
До районного центру:17674
До найближчого міста:

Площа:5022753.12864235
Периметр:14914.1995743295
Сусіди:село Веселесело Катеринівкасело Яблучнесело Майськесело Рябина


Карта на карту

Географічні координати: 35.242 50.300

Склад (0):

    Сусіди:


    Я́блучне—селов Україні,Великописарівському районі Сумської області . Площа - 56,4 км². Населення становить 1135 осіб. Орган місцевого самоврядування —Яблучненська сільська рада , якій також належать селаВеселетаМайське .Село розташоване за 30 км. від районного центруВеликої Писарівки . По території сільської ради протікають річки: Веселка, Рябинка
    Історія Перша відома з документів згадка про Яблучне припадає на 1699 рік. Яблучне під цим роком згадується не як село, а тільки хутір, який отримав свою назву.У1705 роціхутір одержує велике поповнення населення за рахунок переселенців з якогось іншого місця. У 1705 році в Яблучному було побудовано першу церкву. Жителі села брали участь в бойових діях проти швецької армії Карла ХІІ . У період Вітчизняної війни1812 рокубагато Яблучан не повернулося додому віддавши своє життя на полях жорстоких битв.Селяни Яблучного частково, в перший період, уникнули кріпатської кабали. Вони належали до категорії так званих державних селян і вважалися особисто незалежними. Але життя їх було важким. Селян обкладали важкими грошовими податками і різними повинностями. Культура хліборобства перебувала в примітивному стані, з правічними сохами з дерев`яними боронами. До цього приєдналися часті неврожаї. Тільки з1799 рокупо1756 рікневрожаї повторювались 21 раз. Все це неминуче спричинило зубожіння селян, до катастрофічного занепаду їх господарств не з добра в1780 роцібільше 60 яблучан, забравши свої сім`ї, на підводах, запряжених волами, втекли із слободи на «запорізькі дороги».Серед яблучан були заможні господарі, які мали багато худоби, сільськогосподарський реманент, брали в оренду землю і користувались найманою силою. Ці господарі ставили млини, будували олійниці, а пізніше вХХ столітті , відправляли чумацькі валки за сіллю вКрим .Стан писемності населення красномовно характеризується хоча б тим, що навіть у післяреформений період волосний старшина Яблучного замість власного підпису ставив на паперах саму печатку.Економічний та культурний розвиток покращився у зв’язку з будівництвом залізниці Люботин-Ворожба-Суми, рух на якій офіційно відкритий8 січня 1878 року . Біля Яблучного зявилась залізнична станція Спіцин.У 1899 році у Яблучному було вже більше двох з половиною тисяч чоловік. У селі відбувалися щотижневі базари й кілька ярмарків на рік. У заможних селян з’явилися молотарки й інші сільськогосподарські машини, почав працювати паровий млин. На межі ХХ сторіччя земство побудувало нову типову двокомплектну школу. Тоді ж було відкрито земську дільничну лікарню.У 1923 році створюється в селі Яблучне комуна імені Боровського. Комуна мала на той час 340 га землі, з тягла – 4 пари волів, 8 коней, 1 жеребця-рисака, паровий млин. У 1928 році комуна одержала 2 трактори Фортзон-Путіловець, спорудили інкубаторську станцію. У 1930 році земельна площа комуни імені Боровського збільшилась до 580 га, відкрилась загальноосвітня початкова школа, взимку працювала політшкола. Навесні 1930 року розпочався в селі примусовий вступ до колгоспів, а восени цього ж року організаційно оформили такі артілі: ім. Молотова, «Червоний боєць», ім. 8 Березня, «Червона зоря», «Соціалістична перебудова», «Ленінський шлях», «Перемога», ім. Ворошилова.В 1952 році почався процес обєднання колгоспів. П’ять артілей об’єдналися в одну артіль ім. Хрущова. Головою обрали М`язя О. О. За роки його головування було споруджено електричну станцію (1954 рік), відкрито нові магазини, цегляний завод. В лісі знаходилися будинки для відпочинку колгоспників. Працював в колгоспі інкубатор, був сітроцех, маслозавод. В селі працювала власна хлібопекарня та теплиця. Було відкрито музичну школу, випускалася газета «Вперед». В 1974 році школярі розпочали навчання в новій двоповерховій школі.