Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5922686801
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:4711872.58882945
Населення:,. І2 , 3.,( ),,,.
Густота населення:
Поштовий код:41340
Телефонний код:+380 5453
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:203559
До районного центру:7275
До найближчого міста:

Площа:4711872.58882945
Периметр:14363.2014070126
Сусіди:село Червоний Лансело Лукновесело Реутинцісело Обтовесело Губарівщинасело Погорілівка



О́бтове—селов Україні,Кролевецькому районі Сумської області . Площа - 458,3 га. Населення становить 1504 осіб. Орган місцевого самоврядування - Обтівська сільська рада, якій також належать селаГубарівщинатаПогорілівка
Історія Понад 400 років тому серед лісів та озер на лівому березі р.Ретьутворилось невелике поселення. Його мешканці займались мисливством, рибальством, обробітком землі і торгівлею. Скуповували зерно у навколишніх селах і оптом продавали його, сплавляючи баржами в інші місця по річках Мазурка іРеть . Відтак назва села походить від оптової торгівлі.На думкуО. Лазаревського , Обтове було засновано на початку XVII ст. Село знаходилось у володінні польського пана Франциска Вішли, про що свідчать документи Чернігівської єпархії. У 1689 р. село було передано у володіння українському сотникуПетру Михайловичу Забілі . В той час Обтове належало до Коропської сотніНіжинського полку . У 1708 році село спалено Мазепою , але знову відродилось, й у 1717 році в селі мешкало 174 сім’ї селян-кріпаків. За часів панування Забіли у селі збудовано 7 водяних млинів, 2 суконні валяльні. Своїй дочці Харитині Забіла взяв у прийми полковника Іваненка, якому й передав свої володіння.Населення збільшувалось, село розбудовувалось. За панування Іваненка збудовані 2 цукроварні, 3 горілчані заводи. Розвивалось бондарство, кушнірство (вичинка шкіри), на полях вирощували зернові, технічні культури, розводили корів холмогорської породи.
Невимовно гарною була церква, побудована в першій половині ХVII ст., вона була прикрашена іконами, малюнками, золотом. А з дзвіниці відкривався чудовий краєвид на навколишні села, Десну-красуню. Такою її зобразив на картині Микола Мачульський.У першій половині XVII ст. в с. Обтове відкрито церкву. У 1781 р. священик знайшов під престолом храму антиміс, освячений митрополитомПетром Могилою . Відомо щоПетро Могилапомер у 1674 р., то цілком ймовірно, що храм Різдва Богородиці існував у селі і раніше, навіть тоді коли селом володів польський шляхтич Вишель.Деякий час в кінці 1820-х - початку 1830-х рр. село належало графині Делонвіль, яка придбала його у місцевих поміщиків Забілл.Історія села невіддільна від розвитку освіти. А починається історія розвитку школи у 1854 році. Заснована предводителем дворянства школа грамоти більше нагадувала селянську комору, і навчались у ній діти багатіїв, крамарів, панських управителів. Через 10 років церковно-приходська школа перейшла вже в інше приміщення. І коли в 1884 році відкрилась земська однокласна школа, її першою вчителькою стала Марфа Іваницька, яка пропрацювала в Обтовому 70 років. За самовіддану працю М.К.Іваницькій у 1948 році було присвоєно звання заслуженого вчителя УРСР і вручено орден Леніна. Вдячні нащадки в 2003 році встановили на стіні школи меморіальну дошку.У 1900 р. в Обтові проживав нащадок Харитини Іваненкової - пан Іваненко, про якого народ зберіг добру славу. Поміщик власної сім’ї не мав, але будучи людиною віруючою, в 1901 р. за власний кошт збудував красиву церкву з вісьмома куполами і вісьмома дзвонами (7 маленьких і один великий, відлитий за спеціальним замовленням, масою 140 пудів (2240 кг.)).Після революції 1917 р. поміщицьку землю розділено між селянами, але мирній праці завадила громадянська війна.У 1927 р. ВКП(б) прийняла рішення про колективізацію селянських господарств. Відтак у 1929 р. ініціативна група стала зачатком створення колгоспу. У 1930 р. в Обтові створено першу сільськогосподарську артіль "13-річчя Жовтня". У 1932 р. утворено колгосп "1 травня". У 1933 р. радянська влада вирішила зруйнувати церкву. Спочатку було знято дзвони і хрести і вивезено їх у невідомому напрямку. У 1934 -1936 рр. церкву зруйновано повністю. У 1936 р. 360 дворів селян об’єдналися в колгосп "Червоний жовтень".
Пам’ятник загиблим воїнам у роки Великої Вітчизняної війни.2 вересня 1941 р. село окуповане німцями. Частину колгоспного майна евакуйована, а частину загарбано німцями. Рівно через 2 роки, 2 вересня 1943 р. село звільнено від окупантів.Уродженці села Обтове прославились і в роки війни, і в мирний час. Гордістю села є людина-легенда - льотчик Григорій Храпай. За період війни було здійснено 327 таранів, але 23 червня 1941 року він це зробив вперше. Так ціною свого життя наш земляк виконав бойове завдання.У 1951 р. колгоспи с. Обтове об’єднано в один "Зоря комунізму". У 1968 р. цей колгосп об’єднався з колгоспом "Газета "Правда"" з сусіднього с.Погорілівкав один - ім. Калініна (з 2000 р. ТОВ "Десна").