Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5320884201
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1649840.0988237
Населення:602
Густота населення:181,22 осіб/км²
Поштовий код:37433
Телефонний код:+380 5359
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:106868
До районного центру:7843
До найближчого міста:

Площа:1649840.0988237
Периметр:13045.6262978048
Сусіди:село Саївкасело Грушківкасело Сербинівкасело Степанівкасело Хомівщина



Серби́нівка  — село вГребінківському районі Полтавської області .Сільський голова — Чигир Лідія Микитівна. Є середня школа, будинок культури, Аптека, поштове відділення, Сербинівська амбулаторія та Грушківський ФАП, 2 магазини, "Стара Крамниця", кафе "Меркурій" , ветеринарна аптека.До 1992 року село мало назву Перше Травня, відновлено колишнє найменування Сербинівка.[1] Сербинівка(колишні назви: Семенів, Семени, Сербинівка, Воскресенське, Перше Травня) – село Гребінківського району, центр сільської Ради народних депутатів, якій підпорядковані села Грушківка (колишня Мечеть) та Саївка (колишній Ісаєнків хутір).Розташовано на річці Сухій Оржиці, за 14 км від райцентру та 7 км від залізничної станції Мар`янівка .730 жителів (1990). Виникло в середині 20-х років 20 століття внаслідок об`єднання двох поселень. Землі одного з них, засновані в 1-й половині 18 століття, належали поміщикам Свічкам, а тимчасово користувався ними поміщик сербського походження Семен Ілліч Милорадович, якого місцеві жителі називали «сербин». Звідси й пішла назва хутора – Семенів, Семени, Сербинівка. На початку 40-х років 19 століття хутір перейшов у володіння поміщиків Раковичів і став називатися Воскресенське, хоча у документах ще довго зустрічається назва Сербинівка. Стараннями Семена Милорадовича у 1779 році була збудована кладовищенська дерев`яна Різдвяна церква (закрита 1820). Другий хутір – Чепурківка заснована у 2 половині 18 століття збирачем старожитностей Андріаном Івановичем Чепою (зібрані ним матеріали використовували Д.М.Бантиш-Каменський при написанні «Історії Малоросії» та інші історики).1800-1805 дружина А.І.Чепи з його участю заснувала школу для селянських дітей. Пізніше, після смерті А.І.Чепи, маєтком володіли його спадкоємці – Вольховські, Сєрова, Шмінке. У 80-х роках 19 століття маєток був зданий в оренду, а потім куплений Пирятинським земством. Понад 100 років на хуторі містилась сільська лікарня. З вересня 1781 хутори Сербинівка і Чепурківка входили до складу Пирятинського повіту Київського намісництва, з 1796 – до Малоросійської (до 1797- Чернігівська), з1802 – до Полтавської губернії. За переписом 1859 року хутір Воскресенський (Сербинівський) налічував 42 двори, 320 жителів;хутір Чепурківка– 26 дворів, 171 житель. У 1900 році нахуторі ВоскресенськомуГородищенської волості – 58 дворів, 431 житель; на хуторі Чепурківка тієї ж волості – 33 двори, 216 жителів; у 1910 на хуторі Чепурківка біло 49 дворів, 249 жителів. Радянську владу проголошено в січні 1918 року. На початку 20-х років ще існували окремі хутори Воскресенський і Чепурківка Воскресенської сільради Пирятинського повіту, з березня 1923 року віднесені до Пирятинського району Прилуцького округу. У середині 20-х років хутори були об`єднані в одне село, яке одержало назвуПерше Травня . У роки німецько-фашистської окупації (19.ІХ.1941-19.ІХ.1943) гітлерівці розстріляли трьох жителів села, вивезли на примусові роботи до Німеччини 120 чоловік. У селі – відділення зв’язку, середня школа, лікарня, дитсадок, Будинок культури на 400 місць, бібліотека (11,3 тисяч одиниць збірників). Уродженцем села є Ф.П.Головатий (1890-1951) – Герой Соціалістичної Праці, один Ії ініціаторів всенародного патріотичного руху по збиранню коштів у фонд Радянської Армії в роки Великої Вітчизняної війни. На зібрані ним кошти було збудовано два бойових літаки. У 1955 встановлено пам’ятник на честь воїнів-односельців, що полягли (180 чоловік) на фронтах Великої Вітчизняної війни. На трьох братських могилах воїнів, загиблих 1943, встановлено надгробки (1957,1963,1983).