Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7425181001
Змін всього:
Дата заснування/створення:1450
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:2020311.66888075
Населення:410
Густота населення:11,88 осіб/км²
Поштовий код:17320
Телефонний код:+380 4639
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:151473
До районного центру:864
До найближчого міста:

Площа:2020311.66888075
Периметр:7457.79315812661
Сусіди:селище міського типу Срібнесело Никонівкасело Галкасело Харитонівкасело Лозовесело Гриціївкасело Березівкасело Колядинсело Побочіївкасело Олексинці



Олекси́нці  —селов Україні,Срібнянському районі Чернігівської області . Населення 410 осіб.Орган місцевого самоврядування — Олексинська сільська рада, якій підпорядковані селаВасюків ,Горького .
Історія Біля села виявлені поселення раннього залізного віку (1 тис. до н. е.). [ред.₴Адміністративна історія Село вперше згадується у1666році. Входило до складуСрібнянськоїПрилуцького полку Гетьманщини, а з1761  — до Друго-Варвинської сотні Прилуцького полку. Після скасування автономії Війська Запорізького Російською імперією село у 1782 році ввійшло до складу Глинського повіту. У 1796 році село було віднесено до Прилуцького повіту.У складі УНР також перебувала у Прилуцькому повіті.Після проголошення радянської влади село увійшло до складу Срібнянського району Прилуцького округу. [ред.₴ Гетьманщина 1666 -38 госп. селян, з них 18 госп. «орали на 4-х волах» та 20 госп. — «на 2-х волах»; козаки не показані. Вільне військове село, «до ратуші Срібнянської прислушаюче». 1730надане на ранг Генеральному Обозному Якову Лизогубу. 1740  — 18 дворів (20 хат) селян, 26 дворів (27 хат) козаків. Після смерті Якова Лизогуба село залишалося вільним, 1752 Гетьман УкраїниКирило Розумовськийприділив його Генеральному Осавулу Якову Якубовичу.Після його смерті ( 1758 ) удова1763розділила спадщину між дітьми — Олексинці дісталися майбутньому прилуцькому полковнику Олександру Якубовичу, якими він володів до своєї смерті (близько 1810). 1780налічувалося 48 дворів (69 хат) селян, 2 двори (6 хат) підсусідків, 36 дворів (60 хат) козаків. [ред.₴Період Російської імперії1797наліч. 437 душ чол. статі податкового населення; діяв храм Різдва Христового (з дерева, перша ц-ва збудована до1666 ). 1859  — 165 дворів, 1229 ж.У1861 -64 рр. селяни підпо­рядковані Березівському Волосному правлінню тимчасовозобов`язаних селян, а козаки села — Березівському Волосному правлінню відомства Палати державного майна.Після реорганізації волостей, Олексинці1867увійшли до нової Срібнянської волості 2-го стану. 1886в селі було 99 дворів козаків, 92 двори селян-власників, 4 двори міщан та ін., 202 хати, 1114 ж.; діяли: нова дерев, ц-ва (1853), земське початкове однокласне училище (засн. 1863, у віданні земства з 1874), заїжджий двір, 2 шинки, крамниця, кузня, 19 вітряків, 5 олійниць, ґуральня .У 70-80 рр. 19 ст. землевласником в О. був поручик П. М. Гудим-Левкович.На1903в селі було понад півтори тисячі мешканців, коло 20 вітряних млинів, кілька олійниць. При селі знаходиться маєток графині А. П. Гудим-Левковича «Олексинці» площею понад 820 десятин. В господарстві застосовують шести-, семи-, дев"ятипольні сівозміни. В маєтку розводять свиней — метисної місцевої та йоркширської породи. В маєтку працює олійний завод, що щорічно переробляє понад 70 пудів олійного насіння. При Олексинцях з 1884 р. працює млин Кривицького зі щорічним намолом зерна на 3 тис. руб. 1910налічувалось 220 госп., з них козаків — 122, селян — 87, євреїв — 1, ін. непривілейованих — 4, привілейованих-6, наліч. 1436 ж., у тому числі 6 теслярів, 8 кравців, 9 шевців, 1 столяр, 1 чинбар, 91 ткач, 46 поденників , 17 займалися інтелігентними та 98 — ін.неземлеробськими заняттями, все ін. доросле населення займалося земле­робством. 2150 дес. придатної землі. Діяли: дерев. Христоріздвяна ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове однокласне училище, яке містилося в будинках, побудованих1879і 1911-12 рр., у ньому навчалося 85 хлопч. і 43 дівчини (1912); крім того, працювали школа грамоти (1912), млин з просорушкою та шерстівкою з гасовим двигуном.Землевласниками були поміщики: І. П. Барановський, С. Л. Рекало, М. П. Власова. [ред.₴Радянський період У 1923 році Олексинці стали центром сільради. 1925 року в селі було 275 дворів і 1422 мешканці, а 1930–273 двори і 1404 мешканці, 1996 року — 181 двір і 459 мешканців.[1]Наприкінці 1920-х — на початку 1930-х років в Олексинцях Срібнянського району поширювалися листівки українського підпілля із закликом:
Організовуйте осередки,щоб заснувать на Україні організацію СВУ РВ і негайно заснувать [...] організація вдарить по колективізації та провалить її, бо це нещастя. [2] Населення села постраждало під час Голодомору 1932—1933 років .Восени 1941 село було зайняте німецькими військами. Староста села захищав мешканців від зловживань окупантів. Так, зокрема, олексинчани, які були у списках на арешт 1943 року були попопереджені та мали змогу сховатися [Джерело?] .У 1943 році село було звільнене від німецьких військ, і в селі була проведена мобілізація до Червоної армії [Джерело?] . На фронтах Другої світової війни загинули більше сотні мешканців села [Джерело?] . [ред.₴Незалежна Україна Після проголошення незалежності України через економічну кризу початку 1990-х років економічне становище у селі погіршилось, а жителі почали виїжджати з села [Джерело?]