Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:7420882402
Змін всього:
Дата заснування/створення:28 серпня 1770
Рік віднесення до категорії міст:з 16 червня 1806 року
Поділ міста:
Площа:579729.798729413
Населення:▼770461 (01.06.2012)1
Густота населення:3210 осіб/км²
Поштовий код:69000-499
Телефонний код:+380-61(2)
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:14 жовтня
Міста-побратими: Лахті,Бельфор, Бірмінгем,Лінц, Обергаузен,Ічан, Магдебург,Новокузнецьк
Водойми:Дніпро

Адреса:69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, 224-69-00
Веб-сторінка:http://www.meria.zp.ua
Мер міста:Сін Олександр Чєнсанович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:111640
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:579729.798729413
Периметр:3984.39016966115
Сусіди:село Бурківкасело Лісовесело Красносільськеселище Запоріжжя


Карта на карту

Географічні координати: 32.097 51.170

Склад (0):

    Сусіди:


    Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіЗапоріжжя (значення) . Запорі́жжя  —містовУкраїнінаЗапорожжі , адміністративний центрЗапорізької області , розташований на річціДніпро . Місто, разом з навколишніми поселеннями, утворюєЗапорізьку агломерацію . Населення — 770 тис. осіб, площа міста 240 км 2 [2].
    ІсторіяДокладніше: Історія ЗапоріжжяЗа свідченням археологів, поселення на території сучасного Запоріжжя відомі з часівСередньостогівської культури(5 до — середина 4 тисячоліття до н. е.) — залишки давнього поселення були знайдені на північно-східному кутку острова Хортиці. Іншим відомим археологічним пам`ятником євознесенський комплекс  — кам`яна споруда, яку пов`язують з хозарами, булгарським ханомАспарухом(VII ст.), Князем Святославом Ігоровичем (X ст.).В часи Київської Русі на території сучасного міста існували переправи через Дніпро — це Крарійський та Кічкаський на півночі, перевіз і поселенняПротолчана півдні острова Хортиця. У 1103 році в районі острова Хортиця отримали переломну перемогу надполовцямируські князі Святополк Київськийі Володимир.У XV–XVII століттях місцевість міста входила доЗапорожжя  — краю вольностейзапорозькихкозаків. Першою і єдиною Січчю, розташованою безпосередньо в межах сучасного міста, була Хортицька. Вона була заснована в 1552 році шляхтичемДмитром Вишневецькимна островіМала Хортиця(Байда), однак 1557 зруйнована турецько-татарським військом.У 1734-75 роках територія Запоріжжя входила доСамарської паланкиі правобережжя — доКодацької паланки .1770року на місці сучасного Запоріжжя була закладенаОлександрівська фортецяДніпровської лінії, завершення її будівництва у 1775 році співпало зі знищенням останньої Запорозької січі —Підпільнянської , з ініціативиПотьомкіна . [ред.₴Заснування міста
    Олександрівськ у ХІХ ст.
    Карта Олександрівська, початок XX століття[3]Формування сучасного міста пов`язане з Олександрівською фортецею, поблизу якої формуватися так званий «фурштат», де селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. Після остаточного захоплення Криму росіянами в 1783 роціДніпровська лініявтратила військове значення і була скасована, в результаті у 1800 році й Олександрівська фортеця втратила статус військового об`єкту.У 1806 році поселення близько 2 тисяч чоловік отримало статус повітового міста за назвою Олександрівськ. На околицях міста існували поселення переселенців з Німеччини, які прибували на запрошенняЄкатерини ІІз 1787 року. Так, на північний захід від міста Олександрівськ раніше існувало село Вознесенка(сучасна територія м. Запоріжжя), а також низка німецьких менонітських колонійХортицької волості( Кічкас (Ейнлаге) ,колонія Хортиця ,Розенталь , Шенвізетощо).У 1873 році завдяки проведенню залізниці місто поступово перетворилося на важливий транспортний вузол, де вантажі перевантажувалися із залізниці на річковий транспорт, що слідував на Одесу. Потужний поштовх для подальшого розвитку промисловості дало місту спорудження у 1902 році залізниці, що поєднала місто зКриворізькимтаДонецькимбасейнами.У 1905 році, Олександрівськ, як і багато інших міст Російської імперії, став центром робітничих страйків, які 11-14 грудня переросли у збройне повстання, придушене імперськими військовими. Того ж року в місті відзначився єврейськими погромамиСоюз Михаїла Архангела . [ред.₴Роки українсько-радянської війни22 листопада 1917рішенням більшості своїх голосів (147 проти 95) олександрівська рада прийняла рішення про інтеграцію вУкраїнську Народну Республіку . Втім у січні 1918 місто було взято анархістами за підтримки російських червоногвадрійських загонів, на чолі «революційного комітету» в Олександрівську сталиМаруся НикифороваіНестор Махно [4]. Після укладанняБерестейського миру18 квітня 1918[5] року місто було відвойовано силамиЗапорізького корпусу Армії УНРза підтримки німецьких загонів, однак уже в грудні 1918 було остаточно втрачено під натиском більшовицьких сил.
    Кічкаський міст, підірваний махновцями при відступу в січні 1920 рокуПротягом наступних двох років місто стало ареною бойових дій між більшовиками, білогвардійцями та махновцями[6]. Вперше білогвардійським військам вдалося відвоювати місто у червні 1919 року, однак уже в жовтні вони були витіснені загонами Махна. Розрив Махна з більшовиками призвів до збройного протистояння між цими силами, і в січні 1920 року Олександрівськ був утретє захоплений більшовиками. 19 вересня 1920 року[5] містом заволоділи білогвардійські війська під командуванням Врангеля, проте вже в жовтні 1920 більшовики остаточно встановили в Олександрівську радянську владу. [ред.₴Радянські часи
    БудівництвоДніпроГЕС ,1934рік
    Житлові будинки по вул. Леніна, фотографія 1936 року 23 березня 1921року місто було перейменовано у Запоріжжя, а губернія стала називатися Запорізькою. Протягом довоєнних п`ятирічок місто стало великим індустріальним центром, чому сприяло відкриття у 1932 роціДніпроГЕСу  — найпершої іздніпровських гідроелектростанцій . Разом з тим були збудовані такі підприємства як завод листових сталей ( «Запоріжсталь» ), коксохімічний, алюмінієвий, феросплавів, завод інструментальних сталей (тепер«Дніпроспецсталь» ).В рокидругої світової війнимісто протягом двох років — з4 жовтня 1941по14 жовтня 1943знаходилось під владою німецьких окупантів. Входженню німецьких військ у місто передував підривДніпроГЕСу 18 серпня 1941року, здійснений військами НКВС без оповіщення населення і військ, що переправлялися через річку[7]. Руйнівна хвиля води, що ринула через пробоїну в греблі призвела до багатотисячних жертв як з боку цивільного населення, так і червоноармійців, що переправлялися через Дніпро[8]. Подібну спробу підриву ДніпроГесу намагалися здійснити при відступі і німецькі війська, однак ця спроба була зірвана радянськими розвідниками.Повоєнні роки відзначені подальшим ростом міста. У 1950-ті — 1960-ті роки були закладені житлові масиви Вознесенка, Космічний таШевченківський , а в 1970-ті —Хортицький , Бородинський, Осипенковський та Південний. Було введено в експлуатаціюЗапорізький трансформаторний завод , заводи високовольтної апаратури, «Запорожкабель» та «Перетворювач». В кінці 1980-х років населення міста досягло свого максимуму — близько 900 тис. чоловік, після чого почало зменшуватись.