Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:3221900000
Змін всього:1 Переглянути
Дата заснування/створення:25 вересня 1986 року
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:760898134.784731
Населення:▼ 17160662 ( 1.02.2012)
Густота населення:23.3 осіб/км²
Поштовий код:07600—07653
Телефонний код:+380-4570
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:07600, Київська область, Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Українська, 19, 5-11-14
Веб-сторінка:http://zgurivka-rda.gov.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Явон Василь Михайлович (Розпорядження Президента України N 2011-рп від 16.11.2011 р.)
Голова ради:Малий Сергій Анатолійович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:20Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:20Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:760898134.784731
Периметр:190261.912348736
Сусіди:Переяслав-Хмельницький район Пирятинський район Бобровицький район Ніжинський район Носівський район Прилуцький район Баришівський район Яготинський район



Згу́рівський райо́н   —районуКиївській області України . Наймолодший район в Київській області, утворений Указом Президії Верховної Ради УРСР від25 вересня 1986року. Загальна площа району 763,1 кв.км. Районний центр —Згурівка . У районі 41 населений пункт, одна селищна і 20 сільських рад. Район розташований у Придніпровській низовині.Створено офіційний Згурівський сайт, який постійно оновлюється, за адресоюhttp://zgurivka.com.ua/
Історія Історія заселення нинішньої території Згурівського району становить майже 400 років. Перше поселення — Пасківщина з`явилось у 1612 році. Протягом ХІХ століття територія району перебувала в складі Полтавської губернії Російської імперії. Окремі частини входили до складу Прилуцького, Пирятинського та Переяславського повіту. Згурівка перебувала на території Прилуцького повіту Полтавської губернії.У 1924 р. волосна система управління ліквідується і Згурівка входить до складуТурівського району Прилуцької округи(за даними на 1926 рік округа ділилася на 13 районів: Березово-Рудський, Варвинський, Драбівський, Іваницький, Ковалевський, Малодівицький, Пирятинський, Прилуцький, Срібрянський, Турівский, Харківецький, Яблунівський та Яготинський. Округа ліквідована в липні 1930 року), в якому і перебуває до 1930 року.2 вересня 1930 р. Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР прийняли постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління». Після ліквідації округів і скорочення кількості районів на території колишніх округів Полтавщини залишилися такі райони: Бригадирівський — I кат., Лихівський — I кат., Глинський — I кат., Новогеоргіївський — II кат.,Глобинський — III кат., Олександрійський — II кат., Градизький — III кат., Онуфріївський — I кат., Кишеньківський — I кат., Семенівський — I кат.; Березівський — I кат., Нероновицький Березоворудський — I кат., Сорочинський — I кат., Варвинський — I кат., Оболонський — I кат., Великобагачанський — II кат., Оржицький — I кат., Великобубнівський — I кат., Пирятинський — II кат., Вовчківський — I кат., Покровсько-Багачанський — I кат., Глинський — I кат., Прилуцький — II кат., Драбівський — I кат., Роменський — III кат.,Згурівський — I кат. , Сенчанський — I кат., Іваницький — I кат., Срібнянський — I кат., Ковалівський — I кат., Хорольський — I кат., Комишанський Чорнуський (Комишнянський) — II кат., Чорнухинський — I кат. Лохвицький — II кат., Яблунівський- I кат., Лубенський — III кат., Малодівицький — I кат., Яготинський — I кат.;Миргородський — II кат.9 лютого 1932 р. ВУЦВК прийняв постанову «Про утворення областей на території УСРР». Вся територія Полтавщини (колишня Полтавська губернія) увійшла до складу Харківської та частково Київської та Дніпропетровської областей. Зокрема, до складу Харківської області увійшли Полтава і Кременчук та райони: Бригадирівський Миргородський, (пізніше Козельшинський),Варвинський, Недригайлівський,Великобагачанський, Нехворощанський,Великобубнівський, Новогеоргіївський, Талалаївський, Новосанжарський, Вовчківський Оболонський, (Вовчицький), Онуфріївський, Гадяцький, Опішнянський, Глобинський, Оржицький,Градизький, Пирятинський, Диканський, Прилуцький, Зінківський, Решетилівській,Карлівський, Роменський, Кишеньківський, Сахновщанський (Сахновщинський),Кобеляцький, Семенівський, Красноградський, Хорольський, Липоводолинський, Чорнухинський, Лохвицький, Чутівський. Лубенський. Відповідно,Згурівськийта Яготинський райони увійшли до складу Київської області.Постановою ВУЦВК № 170 від 15.10.1932 «Про утворення Чернігівської области» територія Згурівського району в складі Яготинського району була перечислена до складу Харківської області. Після постанови Центрального Виконавчого Комітету СРСР від 22 вересня 1937 р. була утворена Полтавська область. Від Харківської області до Полтавської відійшли міста: Полтава, Кременчук з підлеглими їм сільрадами райони: Великобагачанський, Миргородський, Великокринківський, Нехворощанський,Гадяцький, Новогеоргіївський, Глобинський, Новосанджарський, Градизький, Новосанжарський, Гребінківський, Оболонський, Диканський, Онуфріївський,Драбівський, Опішнянський,Згурівський , Оржицький, Зінківський, Петрівсько-Роменський, Карлівський, Пирятинський, Кишеньківський, Покровсько-Багачанський,Кобеляцький, Решетилівській, Ковалівський Семенівський, Козельщинський, Сенчанський, Комишнянський, Синівський, Лазірківський, Хорольський, Лохвицький, Чорнухинський, Липово-Долинський (Липоводолинський), Чутівський, Лубенський, Шишацький, Машівський, Яготинський. У такому складі Полтавська область існувала до Великої Вітчизняної війни.Під час окупації території (вересень-жовтень 1941 р. — вересень-листопад 1943 р.) гітлерівці значну частину України включили до складу рейхскомісаріату «Україна» з центром у м. Рівне. Рейхскомісаріат поділявся на генеральні округи, а вони, своєю чергою, на округи (ґебіти), які об`єднували кілька районів. Територія Київської та Полтавської областей входила до складу генеральної округи Київ, яка складалася з 26 округ (ґебітів). Полтавщина була поділена на 12 ґебітів, до кожного з яких входило по 3-4 райони. Тільки Пирятинський включав 6 районів, а Полтавський — 2. До Гадяцького ґебіту відносилися Роменський, Зіньківський і Петрівсько-Роменський райони, до Золотоніського — Гельмязівський, Золотоніський, Іркліївський, Чорнобаївський, до Карлівського — Карлівський, Машівський, Чутівський, до Кобеляцького — Кишеньківський, Кобеляцький, Козельщинський, до Кременчуцького — Великокринківський, Градизький, Глобинський, Кременчуцький, до Лохвицького — Лохвицький, Сенчанський, Чорнухинський, до Лубенського — Лазірківський, Лубенський, Оржицький, до Миргородського — Великобагачанський, Комишнянський, Миргородський, Шишацький, до Опішнянського — Диканський, Котелевський, Опішнянський, до Пирятинського — Гребінківський, Драбівський, Згурівський, Ковалівський, Пирятинський, Яготинський.У складі Пирятинського району Згурівщина перебувала до 1954 року. 6 січня 1954 р. до складу Київської області було віднесено два райони Полтавської області: Згурівський та Яготинський. Статус селища міського типу Згурівці надано 1956 року.Указом Президії ВР УРСР № 64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» N 2н-06, 04.01.1965 був утворений новий укрупнений Яготинський район (і ліквідований Згурівський район):«…Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: У зв`язку з об`єднанням обласних промислових і обласних сільських Рад депутатів трудящих Української РСР і враховуючи пропозиції про розукрупнення районів, внести зміни в адміністративне районування і затвердити такі райони республіки:По Київській області:19. Яготинський район (центр — м. Яготин) в складі м. Яготин,Згурівської селищної Радиі сільрад Яготинського району: Аркадіївської, Безуглівської, Богданівської, Годунівської, Жовтневої, Жоравської, Засупоївської, Капустинської, Красненської, Кулябівської, Лемешівської, Лизогубово-Слобідської, Лозовоярівської, Малоберезанської, Нечипорівської, Новооржицької, Панфилівської, Пасківщинської, Райківщинської, Середівської, Сотниківської, Старооржицької, Сулимівської, Супоївської, Турівської, Усівської, Фарбованської, Черевківської та Черняхівської…»У складі Яготинського району Київської області Згурівка перебувала до 1986 року. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 вересня 1986 р. «Про утворення Згурівського району у Київській області» був утворенийЗгурівський району нинішньому складі. [ред.₴Символіка районуВеликий герб Згурівського району : у золотому полі запорізький козак у синьому кунтуші із червоною підбивкою, у червоному жупані, шароварах, чоботях, із срібним колчаном, із срібними стрілами, що тримає правою рукою срібний лук. У клейноді — червоними стрілами з обох боків поперек пробита срібна мурована вежа. Щит оточений вінком із зеленим листям колосків жита, що перевиті червоною стрічкою із написом срібними літерами «ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОН».Допускається використання герба без вінка чи клейноду (малий герб району).Символіка герба: козак з луком — давній символ запорізького козацтва, захисників українського народу, його культури та віри від ворогів, схожий на щитотримача із герба гетьмана К.Розумовського, який відіграв значну роль в історії краю;срібна башта — символ Переяславщини, до якої входила Згурівщина за козацьких часів;дві червоні стріли — символ готовності жителів регіону до захисту Батьківщини, згадка про К. Розумовського, який володів землями регіону і мав у своєму шляхетському гербі дві подібні стріли;золоте поле щита — символ золотого пшеничного лану, почесної хліборобської праці жителів району;вінок із зелених колосків — символ почесної хліборобської праці жителів району, майбутніх врожаїв і достатку.Прапор Згурівського району  — це почетвертоване квадратне полотнище з косицею в 2 ширини перемінних кольорів: жовтого та червоного, в центрі якого розміщено почетвертований лицарський козацький хрест в 2/3 ширини перемінних кольорів: синього та жовтого.[1]