Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:0523983001
Змін всього:
Дата заснування/створення:1600
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:2940787.90607731
Населення:516
Густота населення:172,81 осіб/км²
Поштовий код:24248
Телефонний код:+380 4348
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:236360
До районного центру:14761
До найближчого міста:

Площа:2940787.90607731
Периметр:13122.3007684775
Сусіди:село Кісницясело Антопільсело Вербовасело Андріяшівкасело Марківкасело Колоденкасело Кринички



Маркі́вка—селовУкраїні , вТомашпільському районі Вінницької області . Населення становить 516 осіб.
Історія[ред.₴XVI століття - Перша світова війна Вперше в письмових джерелах село згадується уХVІ ст.Назву воно отримало за іменем першого поселення козака Марка. Довгий час Марківкою володіли польські магнати Четвертинські . За Януша Четвертинськогов1760р. польським королемАвгустом ІІІМарківці було надано магдебурзьке право і поселення було названоЯнушградом . Але це право мало обмежений характер, бо селяни залишались кріпаками. Воєводи, старости вимагали в місцевого населення сплачувати різні побори і виконувати натуральні повинності.Щоб мати додаткові прибутки з ремеслі і торгівлі та захищати себе від народних повстань, Януш Четвертинськийу центрі села побудував обширну ратушу з бійницями і крамницями, подібну до замка фортеці. Замок побудований був з каменя, оштукатурений, форму мав чотирикутника. Площа його була 60000 м2. Зі східної та західної сторін були кам’яні арки висотою 20 м. У них в нижніх частинах знаходилися залізні брами висотою 4 м., а у верхніх – 2,5 м. В центрі арок у верхній частині знаходились гарно оздоблені двохметрові залізні шпилі. На кожному куті, висотою 5 м., були башти з бійницями в нижніх і верхніх поверхах. Північні башти із східними з’єднувалися кам’яними приміщеннями, вкритими кам’яним склепом. В приміщенях були входи і підвали. Вхід у башти і приміщення були з середини замка. Рештки руїн замку збереглися під назвоюТурецька кріпость . Лише в1966році фортеця була повністю зруйнована.З1804р. Марківка входила до складуПодільської губернії , Ямпільського повіту , Князьком Волості. В Янушграді господарями залишались ці ж самі магнати Четвертинські . Останнім з їх роду був Готфрід Антонович . Рід його по чоловічому поколінню прикорочується у1844році, маєток дістається його дочці Емілії, яка вийшла заміж за князя Вітинштейна. У1853році поселення нашої місцевості купив у князя поміщик сусіднього села Вербова Станіслав Перловський. Купивши село, Станіслав Перловський посадив два своїх сина Антонія і Адольфа. Вони побудували для себе розкішні палаци з садами і парками. Палаци були високі, побудовані з каменя, оштукатурені. Двері і вікна були великі, гарно оздоблені, покриті лаковими фарбами. В Антонія і Адольфа були господарські будівлі, які називалися фільварками. Фільварок Антонія містився на північній околиці села, а Адольфа – в західному напрямку за 2,5 км від села.В палаці Антонія зараз міститься загальноосвітня школа, а в палаці Адольфа – квартири для жителів села. Будівлі фільварків знищені в періодгромадянської війни . В цей же час житло селянина-кріпака складалося з невеличкої хатини, побудованої з дерева в зруб, під солом’яною покрівлею. Двері зроблені з обтесаного дуба, збиті кілками на бігунах, замки були дерев’яні. Рам вікон не було, скло вставлялось в дирку вирізану в стіні і обмащувалось глиною. Димоходів не було, дим виходив через солом’яну покрівлю. Хатина поділялась на три частини: в одній жила сім’я, в другій – сіни, в третій – містилася худоба. Такі хати були в Марківці аж до1923р. Всі селяни були неписьменними. До кінцяХІХ ст.в селі школи не було. Письменними були: поміщик, піп, дяк, їхні діти.На початкуХІХ ст.Янушград занепадає в зв’язку з переміщенням торгівельних шляхів і втрачає назву, знову іменуєтьсяМарківка , лише з додатком містечко.Напередодніпершої світової війниземельний фонд с. Марківка становив 2860 десятин. З них належало: поміщикам – 1162 д. десятин;багатим селянам - 140 десятин;церкві - 132 десятин;біднякам і середнякам - 1426 десятин. Дворів було – 846, з них: бідняцьких і середніх – 838;багатих селян – 4;поміщицьких, священиків – 2. В середньому на бідняцький, середняцький двір припадало по 1,7 десятин землі. Крім цього в селі проживало 28 сімей єврейського населення. В цей час населення с. Марківка становило 2646 чоловік, з них українців – 2529, євреїв – 112, поляків – 5.В селі було дві горілчаних крамниці, трактир, водяний млин, який належав поміщикові, піч по випіканні вапна. Було декілька приватних крамниць. В неділю щотижня відбувався ярмарок. Існувала початкова школа, заснована у 1888 році. „В цій школі, - розповідає колишній учень Бондар А.А., - я навчався з1913по1917рр. Містилася вона у старому будинку, критому соломою. В школі були дві класних кімнати, кімната й кухня для вчителя. Завідував школою священик, учителів було двоє. Один проводив навчання з 1 і 2, а другий з 3 і 4 класами. Обліку дітей шкільного віку ніхто не проводив. Зараховували до 1 класу дітей, які на день початку навчання прийшли до школи. У першому класі було 22 учні, у 2 – 15, 3 -10, у 4 – 7. Навчання проводилось на російській мові. Головним предметом був закон Божий. Цей предмет викладав священик, а співів навчав дяк. Перевідні екзамени проводились в третьому, а випускні – у 4 класах. Підготовки до екзаменів не було і проводились вони в один день.Складали у1917р. екзамени з чотирьох предметів: російської мови (диктант), математики (письмово), закону Божого і географії (усно). Екзаменаційних білетів не було, запитання задавала екзаменаційна комісія. Щонеділі і в релігійні свята учні зобов’язані були відвідувати церковну службу в храмі. Неявка в храм вважалася найбільшим порушенням норм поведінки. Хоча школа в Марківці існувала, але понад 80% населення було неписьменним. Перша світова війна , що почалася в липні1914р., принесла трудящим с. Марківка великі бідування. В армію були мобілізовані чоловіки від 18 до 40 років. Водночас для потреб фронту забрали багато коней, не було чим обробляти землю. Підвищилися ціни на предмети споживання. Тільки поміщики Перловські та багаті селяни брати Дубовінаживалися, продаючи за високими цінами хліб, м’ясо та інші продукти харчування. З1915р. знову розгорнулася страйкова боротьба, яка охопила селянство Ямпільського повіту і нашого села. Марківчани відмовлялися працювати на поміщицьких землях, проганяли людей, привезенних з інших сіл, вимагаючи підвищення поденної оплати праці. [ред.₴Червона полоса Марківки Про перемогулютневої буржуазно-демократичної революціїмарківчани дізналися в квітні місяці1917р. від агітаторів залізничниківстанції Вапнярка . В знак солідарності з робітниками і солдатами Петрограда на сільській сходці жителі Марківки прийняли рішення відзначити перемогу революції демонстрацією 1-го Травня. Довідавшись, що марківчани готуються до демонстрації, священик Інокентій Угринович з братами Дубовимивирішили перетворити демонстрацію солідарності з робітничим класом в демонстрацію солідарності з Тимчасовим урядом. 1 Травня вони з хоругвами, церковним хором прибули на площу, де збирався народ, і очолили демонстрацію, яка перетворилася на церковне шестя. На всіх вулицях священик правив молебень, шануючи Тимчасовий уряд іЦентральну раду . Церковний хор вихваляв ці уряди.Звістка про перемогу вЖовтневому перевороті 1917року дійшла в наше село 13 листопада. В цей час в Марківку приїхали з Петрограда більшовик Бойчук Володимир із Бірзули (заразКотовськ ), Задорожний Володимир. За їхніми вказівками відбувся багатолюдний мітинг. Бойчук і Задорожний розповіли марківчанам про події, що сталися в країні і закликали селян до боротьби за владу Рад. На другий день була величезна сільська сходка, на якій вперше за своє життя були присутні жінки. З доповіддю виступив Бойчук В., який розповів селянам про перший Декрет, прийнятий ІІ Всеросійським з’їздом Рад. Був створений революційний комітет. Очолив його Паламарчук Трохим, який в подальшому став прихильникомЦентральної Ради . Був створений також земельний комітет, який приступив до наділення землею безземельних і малоземельних селян. Робоча худоба і сільськогосподарський реманент поміщицьких маєтків були роздані біднякам. Революційні заходи були здійснені також і в галузі освіти.Стара школа перебудувалась на нову, доступну дітям робітників і селян. Запроваджувалася обов’язкова система початкової освіти. Школа була відокремлена від церкви.Незабаром настав період іноземної інтервенції та громадянської війни. На початку квітня 1918 р. німецько-австрійські війська захопили Марківку. В село повернулися поміщики Перловські. З допомогою жителя села Степана Стодолі каральний загін заарештував активістів Іванова Василя, братів Вергелісів: Дорофія і Кирила. Проте марківчани не корилися окупантам, створювалися підпільні організації. Жителі села Вергеліс Автоном, Іванов Василь, Сніцар Марко, Строгий Василь, Хромій Захар брали участь у партизанському загоні у с. Качківці Ямпільського повіту. 10 липня1919р.Армія Української Народної Республікиувійшла в село. Бої між прихильниками „червоних” та петлюрівцями точилися тут з 10 по 12 липня. Ввечері 12 липня частини Червоної Армії відійшли до села М’ястківки. ЗрештоюАрмія УНРперемогла.По закінченнігромадянської війнимарківчани проиступили до будівництва села. 13 червня1921р. відбулися перші вибори до Марківської сільської ради. Першим головою був обраний Вергеліс Микола Микитович, пізніше – Вергеліс Автоном Микитович. 1 серпня1921р. було створено комітет незаможних селян, головою якого обрали Дем’яна Тушинського. Приступивши до відбудови народного господарства, серйозною перешкодою стала посуха 1921 р. Особливо вона позначилась на степовій Україні,НадволжііПівнічному Кавказі . Марківчани вирішили допомогти голодуючим, вони віддали для дітей колишній будинок поміщика Адольфа Перловського. Тут розмістився дитячий будинок, директором якого була Бойко Зося. Це була перша керівник-жінка в селі. Пізніше директором дитячого будинку був житель села Бондар Андрій Антонович. В цей час відремонтовано колишній будинок Антонія Перловського, в якому розмістилася школа.Розпочалася робота по ліквідації неписьменності. Працювало 2 класи і 14 гуртків, якими було охоплено 105 неписьменних. Хата-читальня, відкрита у 1923 р. стала центром масово-культурної роботи на селі. Популярністю і авторитетом серед населення користувався сільський драматичний гурток, який нараховував 36 артистів-любителів (керівник Вергеліс Автоном). Майстерно виконували свої ролі Бойчук Олисько, Каневський Михайло, Дубов Михайло і Вергеліс Автоном. Велику допомогу у драмм гуртку надавали вчителі, вихователі дитячого будинку.У1928р. у Марківці був заснований колгоспБоротьба . Заснували його 8 сімейств бідняків: Краси люк Федір, Каневський Михайло, Янківська Віра, Бондар Антін, Ткач Павло, Вергеліс Василь, Вергеліс Володимир, Бойчук Семен. Першим головою колгоспу був обраний Каневський Михайло Авксентійович. На початку1929р. у колгоспі було вже 18 господарств. На початку1930р. було організовано єврейський колгосп під назвоюМережина . Організаторами цього колгоспу були Фактерман Шльома, Шерман Шимко, Снідковський Валько, Шнейдерман Шай. В цей колгосп вступило багато українців. Першим головою колгоспу був обраний Фактерман Шльома.1930р. був роком масового вступу марківчан у колгосп. Пішов у колгосп середняк – центральна фігура села. Суцільна колективізація закінчилась в1933р. В цей час були розкуркулені заможні селяни Содоль Степан; Дубові: Данило, Степан, Гаврило, Іван; Задриборода Степан; Прохоровський. Почався найжахливіший геноцид українського народу -Голодомор .На початку30-хроків трьох жителів села було репресовано: Коновороцького Павла, Цибульського Олексу, Глухова Павла. До цього часу ніхто не знає, яка доля їх спіткала, так як додому вони більше не повернулися. Лише на початку 80-х років в газеті „Сільські вісті” було надруковано про реабілітацію Олекси.Ще одним випробуванням для жителів села сталаВелика Вітчизняна війна . 22 липня1941р. після чотирьохгодинного бою фашисти захопили село. Бій з фашистами вів батальйон Вапнярського стрілкового полку. Але сили були нерівні і батальйон радянських військ змушений був відступити. Під час оборони Марківки загинуло 12 воїнівРадянської Армії , спалено 3 житлових будинки. Втрати німецько-фашистських військ були значно більшими. Своїх убитих вони підбирали і відвозили в с.Антопіль , там ховали. Вся площа при в’їзді в інтернат була вкрита фашистськими могилами.Окупувавши с. Марківку фашистські загарбники, зруйнували промтоварний і продуктовий магазини, сільський клуб, медпункт, книги бібліотеки спалили. Семирічну школу перетворили у початкову, знищили колгоспи, пограбували жителів села. За час тимчасової окупації загарбники нанесли збитків громадському господарству села на суму 3599 700 карбованців Восени1943р. в Марківці іАнтополірозташувалась німецько-фашистська військова частина. Навчання дітей було припинено, приміщення школи фашисти забрали під казарму. Було введено комендантську годину. Серед окупантів в основному були румуни. Старостою села був призначений бесарабець Парлеску Володимир. 15 березня1944р. війська2-го Українського фронтузвільнили село від загарбників.За роки війни село дало Червоній Армії 216 чол. поповнення. За мужність і відвагу 78 воїнів марківчан нагороджені орденами і медалями. З 216 чоловік, що брали участь у війні, загинуло-128, залишилося інвалідами – 40. Полягли смертю хоробрих Каневський М.А., Вергеліс А.М., Бурячок І.О., Шнайдерман Ш.Г., Вінницький Л., Снітковський Волько.Марківчани свято шанують пам’ять загиблих. В1972р. на пагорбку біля річки Шумилівки збудовано великий художньо – оформлений пам’ятник воїнам визволителям.У 1954 р. відбулося об’єднання сільських рад сіл Марківки і Антополя в Марківську сільську раду . Головою сільвиконкому залишився перший комсомолець с. Марківка, член КПРС з1944р., інвалідВеликої Вітчизняної війниГенріх Станіславович Янківський. У1982р. побудовано завод по виготовленню мінеральної води, який у1987р. вступив у дію.