Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:0521282403
Змін всього:
Дата заснування/створення:1798
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:4808053.51195208
Населення:1028
Густота населення:248,91 осіб/км²
Поштовий код:22721
Телефонний код:+380 04345
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:166282
До районного центру:5884
До найближчого міста:

Площа:4808053.51195208
Периметр:13054.72062669
Сусіди:село Якубівкасело Красненькесело Мар'янівкасело Бондурівкасело В'язовицясело Шевченковесело Жорнищесело Луговасело Іваньки



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіЖорнище . Жо́рнище  — село в Іллінецькому районі , центр сільської ради, до складу якої входять села ШевченковетаВ`язовиця . Жорнище розташоване на притоках річкиСібок . Річка Семерічка , ще тече через село, починається за Бондурівкою Немирівського району, колишнього Брацлавського повіту, і впадає в Сібок павпроти с. Лугової, за дві верстви від Жорнищ.Навколишні поля дещо глинисті, але родючі. Найблища залізнична станція —Немирів , яка знаходиться за 22 кілометри на південний захід від села.Село Жорнище розташоване за 12 км. від райцентру Іллінціна захід.
Історія Територія тут була заселена здавна. Тут розташовані такі пам`ятки археології: Трипільські поселення в урочищах «Куряча» та «Галявина».Скіфські могильники, що складаються з багатьох курганів у Слободецькому лісі.Слов`янське поселення у ІІІ-ІХ ст. н.е "Галявина".Слов`янське городище Х-ХІ ст. н. е. «Сухостави», відкрите П. І. Хавлюком. Щодо заснування села, то воно виникло досить давно. Навіть приблизну дату важко встановити. Що собою являлє на цей час територія немалої частини теперішньої Київщини та Поділля, можна судити з таких слів так званої Вінницької люстрації:
« В Жорновище (Жорнище) земли на 5 миль, людей нет, бобровые гоны и зверинные ловы, а ктобы пчелой стояти, або зверь ловити … тот повинен таку (себ-то старості) куницу дати.  »З цих слів видно, що недалеко від Вінниці простяглася на десятки миль (верств) зовсім незалюднена напівпустеля, яка давала повну можливість проводити екстенсивну експлуатацію фауни.Отже, село виникло десь в І половині15 століття . Саме в цей час в Україні відбувався швидкий розвиток феодального землеволодіння. Основою феодального способу виробництва є феодальна власність на землю — основний засіб виробництва. Отже, с. Жорнище виникає в епоху, коли відбувається швидкий процес розвитку феодального землеволодіння. Всюди виростали великі фільварковігосподарства. Багато продукції цих господарств потрапляло на внутрішні і зовнішні ринки. Через село проходили два великих шляхи: державний трактЛиповець  —Нижча Кропивна  —Брацлав , і пізніше Іллінці — Немирів.Цей край декілька століть перебував під владоюПольсько—Литовської держави , потім Польщі. Протягом18 століттяЖорнище, як сотенне містечкоКальницького полку , було значним військовим укріпленням, за яке часто точилися запеклі бої. В1675  р. польські війська під проводом самого польського короля вели бої за Жорнище проти загонів українського гетьманаПетра Дорошенка . Чимало героїчних сторінок в історіївизволення українського народу проти польської шляхти 1640 — 1654 рр . вписали козаки Жорницької сотні — однієї з найчисельнішої в Кальницькому полку. В Жорнищах у той час проживало 6500 жителів. Цей населений пункт був чи не найбільшим в Брацлавському воєводстві .ПісляПереяславської ради 8 січня 1654  р. територія Поділля, і зокрема Жорнище, залишилось під польської шляхти аж до1793року. Після другогоподілу Речі Посполитоїв 1793 році Правобережна Україна ввійшла до складуРосії . В1875році містечком Жорнище володіли поміщики Антонії Вислоцький, Маріена Хлопицька. За наказом від27 серпня 1879року створенаКиївська губернія , в яку увійшли повіти, розташовані на правому березі Дніпра. Містечко Жорнище увійшло до Липовецького повіту Київської губернії. Через Жорнище проходив Білоруський великий почтовий тракт ізСанкт-ПетербургавОдесу . Жорнище остання станція Київської губернії. Це сприяло розвитку ремісництва, садівництва, городництва. Раз в два тижні по неділях тут збиралися великі ярмарки.На початкуХХ століттяв Жорнищах булаправославна церква , однасинагога , одна однокласна міністерська школа, 8 кузень, 4 водяних млини. В січні1918року в селі було встановлено владу більшовиків. Жителі села сприйняли це по різному. В1918році в Жорнищі діяв фельшерський пункт, а в1921році на його базі була організована лікарня. На початку 20 років в селі була відкрита школа з п`ятирічним строком навчання, а в1927році був перший випуск семерічки. В Жорнищах існувала єврейськатрудова школа, в якій навчалось 95 учнів. В селі був клуб, який тоді називався сільбудом. У1926році селяни об`єднались в «Товариство спільного обробітку землі», а в1929році жорнищани створили колгосп. Його першим головою став Притула Венедикт Савович.Однією з трагічних сторінок в історії України є голодомор 1932—1933 років . Кількість жертв серед етнічних українців ще й досі остаточно не підраховано, тому що люди вмирали цілими родинами і навіть цілими селами. Але, за свідченнями старожилів, ні одна єврейська родина, яких на той час дуже багато мешкало у Жорнищах, жодним чином не постраждала. Вже в роки незалежності при в`їзді в село було відкрито пам`ятник жертвам голодомору. Мирне трудове життя в селі було перерване німецькою навалою. Вже в липні1941року Жорнище було окуповане. Гітлерівці зруйнували синагогу, єврейську школу, пограбували багате єврейське майно. Окремі мешканці села як могли допомагали радянським партизанам, що переховувалися в навколішніх лісах. В березні1944року Жорнище було визволено. На фронтах війни проти ворога билися 360 мешканців села, але додому повернулося лише 165.1 вересня 1944 року почався новий навчальний рік у сільській неповній середній школі. Учнів було 335 дітей, їх навчали 13 вчителів, що говорить про значно меньші втрати місцевого населення в роки німецької окупації, ніж під час Сталінського голодомору. В школі була також бібліотека, яка нараховувала 40 книжок для позакласного читання учнів.