Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:1224255100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1779 року
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:216408890.647808
Населення:11 661
Густота населення:1295,7 осіб/км²
Поштовий код:53600 — 53604
Телефонний код:+380 5638
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Вовча

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:216408890.647808
Периметр:84417.4638190196
Сусіди:Катеринівська сільська радаПокровська селищна радаЧаплинська селищна радаЗеленівська сільська радаТрудова сільська радаГригорівська сільська радаДебальцівська сільська радаОрлівська сільська радаШевченківська сільська радаМаломихайлівська сільська радаОлександрівська сільська радаАндріївська сільська рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіПокровське . Покро́вське  —селище міського типувУкраїні , центрПокровського району Дніпропетровської області . Розташоване на річціВовчійза 127 кілометрів на південний схід відДніпропетровська . До нього прилягаєзалізнична станціяМечетнана магістраліЧаплине — Бердянськ . Населення — 10457 мешканців (за оцінкою, у2011році)[1].Покровській селищній радіпідпорядковуються селаВодяне ,Зелена Долина ,Отрішки ,Петриків ,Романки ,Скотувате ,Старокасянівське ,Цикове , таЧорненкове [2].Офіційна історія селища Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське присвоюють статусселища міського типу .
ІсторіяДетальніше: Історія ПокровськогоВ XIV—XVI століттях в місцевості, де тепер розташоване селище, кочувалиорди кримських татар . Вздовж Вовчої пролягавМуравський шлях , якимяничаригнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися татарські найменування приток Вовчої —ГайчуріЯнчур . [ред.₴Період запорізького козацтва У XVII столітті ця місцевість належала до земельЗапорізької Січі . Широка і повноводна на той час ріка була багата на рибу, в навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свії зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім`ями. Згідно з указом азовськогогенерал-губернатораЧерткова Василя Олексійовича , в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі і Покровську. Відтоді й починається історія селища.Найменування селища пов`язане з ім`ямкошового отамана війська запорозькогоІвана Дмитровича Сірка . Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на крим, громив татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців, не давали спокою співвітчизникам. Про один з таких походів згадуєакадемікД. Яворницькийу своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків» . Звідти дізнаємося, що восени 1673 року І. Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, взяв багато в полом, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам`яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам`ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою. СлободаПокровська, що виникла на колишньомукозацькому зимівнику , швидко росла. Згідно перепису 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козачих поселень, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, в батраках — 19, церковнослужитеолів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, конющня з шелюгу для маріупольського легкокінного полку, шо утримувалася коштом слободян. В 1816 населення становило понад 1200 чоловік, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категоріїдержавних селян .У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 чоловік. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богодільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію прийому і видачі всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль у 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней.Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралисябазари , а тричі на рік —ярмарки . [ред.₴XX століття З розвиткомкапіталізмуі дальшим розшаруванням селянства післяреформи 1861 рокув селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки. На таємних нарадах в гуртках читали революційну літературу.З 1957 р. Покровське - селище міського типу. Назва культового походження. За народним переказом, поблизу поселеннязапорізькі козакив сутичці зтатарамивідбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне святоПокрови , тому й село назвали Покровським.