Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:7124981501
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:3696709.2004238
Населення:1735
Густота населення:
Поштовий код:19620
Телефонний код:+380 472
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:112424
До районного центру:10097
До найближчого міста:

Площа:3696709.2004238
Периметр:12287.8767201839
Сусіди:село Новоселівкасело Будищесело Мошнисело Лозівоксело Єлизаветівкаселище Сокирна



Буди́ще—селовУкраїні ,Черкаському районі Черкаської області . У селі мешкає 2777 людей.
Історія села Будище Будищенській сільській раді підпорядковані села Будище,Лозівок , Єлізаветівка та Новоселівка. Село знаходиться за 25 кілометрів від містаЧеркаси  районного і обласного центру, та за 4 км від річкиДніпро .За 2,5 км знаходиться с. Лозівок, яке граничить з селом Єлізаветівка. А на відстані 1 км на схід від Будища розташувалося с. Новоселівка. З південної сторони село обмежене грядоюМошенськіх гір . Із західної сторони будищенські землі омиває річкаВільшанка , яка впадає в Дніпро, а з півночі і сходу село обрамлене лісами.Територія села заселена дуже здавна, про що свідчать численні археологічні знахідки: близько села Лозівка виявлені три поселення епохи пізньоїбронзи  — (тисяча років до н. е.), уламки кераміки скіфської пори (VI ст. до н. е.), поселенняЧерняховської культури(II—V ст. н. е.) та інше.Населений пункт під назвою Будище виник на території біля початку Мошенськой гряди недалеко від Дніпра в другій половині XVIII століття. Появі населеного пункту передував промисел по заготівлі і переробці лісу: стовбури спиляних дерев вивозили, а залишки деревини йшли на виробництво дьогтю, або спалювалися. Частина попелу використовувалася для виробництвапоташу . Такі виробництва іменувалися «буда». Слово «буда» походить від німецького «Вudе», що в перекладі означає намет, будка, сторожка. З часом навколо таких виробництв по переробці деревини утворювалися поселення.Перша письмова згадка про село Будище, за деякими даними, відноситься до1036  року. В 20-х роках XI ст. до1036  р. селом володів князь Мстислав, брат київського князя Ярослава.За Андрусівською угодою1667  року село опинилося на території, що була нейтральною між Російською державою іПольщею . Ще одна письмова згадка про Будище міститься в «Описи местечкам, селениям и деревням, состоящим в Черкасском уезде...», складеної на підставі ревізії в1795  році. У XVIIIст. землі втратили свою незалежність і перейшли у власність польських панів. Спочатку село належало Дмитру Вишневецькому, пізніше його дочка Урмуля вийшла заміж за польсько-литовського магната Радзивіла. Потім землі перейшли до Мопавського, який продав ці землі Любомирському. Останній проміняв ці території графу Потьомкіну, який за це віддав маєток уЛитві .Граф Потьомкін заповідав села мошнівського куща племінниці пані Енгельгард–Браніцькій. Пані Олександра Енгельгард подарувала маєток дочці Єлизаветі, яка пізніше вийшла заміж за князя Воронцова. У 1853 році село мало 119 дворів, в яких проживало 674 особи. Після смерті князя Воронцова у1856  році землі дістались поміщиці Катерині Балашевій, яка була останньою господаркою села.У той час, коли село належало князю Воронцову, за його наказом було збудовано так званий стовп Святослава, названого на честь Київського князя Святослава, який тут, здобувши перемогу над печенігами і повертаючись до Києва, — зупинявся зі своїм військом під Мошногір`ям. Цю споруду називали ще Святославова башта, або Балита Святослава. Стовп було збудовано в 1845 році. Це була трикутна споруда на два поверхи. Сюди до башти Святослава після полювання з`їжджалися гості князя на відпочинок. Розповідали, що в ясну погоду із башти було видно Канів, Лівобережжя і навіть дзвіницю Києво-Печерської лаври. Висота Святославової башти сягала майже 58 м та мала 160 східців. Висота від підніжжя гори до вершини башти становила майже 300 м. У період Великої Вітчизняної війни цю башту було зруйновано.У1896  році село Будище мало 288 дворів в яких проживало 1543 жителів. У центрі села, де зараз магазин, була розташована школа. У ній було 3 класи. Тут викладалися: буквар і граматика, псалтир, Євангеліє. У селі була одна грамотна людина, яка одержувала газету і читала в центрі села — Кирило Іващенко.Після громадянської війни жителі Будищ почали відновлювати зруйноване і розорене господарство. Приступили до ревізії власності колишніх поміщиків. Від палаців і більшості споруд садиби Воронцових-Балашевих залишилися одні розвалини. Про минуле нагадувала лише Святославова башта. У січні 1921 року було ухвалене рішення про узяття пам`ятника архітектури під охорону держави.Першим головою сільської ради був Б.М. Ґуля. Колгосп у селі організовано в жовтні 1929 р. на подвір`ї М.Л. Хижняка. Першим головою колгоспу був Г. Котляренко. При організації колгоспу було — 32 пари волів, 80 коней, 2 корови, 12 голів свиней.Із 7 березня 1923 року Будище входить до складу новоутвореногоЧеркаського району . Після розформування в березні 1925 рокуБілозірського районуутворюється Мошенський район , до складу якого, серед інших увійшло і наше село. У тому ж році в населених пунктах, в яких число жителів перевищувало 1000 чоловік, організовуються сільські ради. Будище стало одним з таких центрів. Під час голодомору 1932—1933 рр.загинуло майже 50% жителів сіл Будище, Єлізаветівки, Лозівок.18 серпня 1941 року Будище і довколишні населені пункти окупували німецько-фашистські загарбники. Для боротьби із загарбниками почали створюватися партизанські загони. Одним з перших в Мошногор`ї утворився загін народних месників чисельністю 52 особи. Весною 1943 році в лісах біля Будищ знову з`явився партизанський загін, очолюваний Григорієм Іващенко, у який вступило більше 40 чоловік. Сміливі дії підпільників викликали серйозну стурбованість гітлерівців. Вони почали концентрувати свої підрозділи, стягувати поліцію, щоб провести масову облаву і знищити партизан. Командир батальйону Ф. Савченко ухвалює рішення відвести партизан з-під удару і передислокуватися в лісиХолодного Яру . Загін пройшов через ряд сіл Черкаського іЧигиринського районів , йому довелося вступати в бої з угорськими і румунськими солдатами, а також місцевими поліцаями. Але в холодноярских лісах партизани не затрималися. Обставини змусили народних месників повернутися в Черкаський ліс. Народні месники не давали спокою окупантам. Було очевидно, що ворог збирається помститися за напади партизан і зігнати свою злість на місцевих жителях. Передуючи погрозам німців і поліцаїв по знищенню населення села Будище за допомогу лісовим месникам, керівництво партизанського загону вирішило 23 вересня 1943 року почати евакуацію жителів села Будище в ліс. Одночасно не припинялися дії народних месників проти ворогів. 13 жовтня загін десантників і партизан на околиці села Будище здійснив напад на німецьку колону. У бою убили фашистського полковника, як потім виявилося - начальника Мошенського гарнізону Гофмана. Виявивши мертвого полковника і його ад`ютанта, фашисти вирішили помститися жителям села Будище. На 20 жовтня вони призначили спалювання села і знищення жителів, що залишилися в ньому. Поліцаї повинні були о 8 годині ранку зігнати за село жителів і розстріляти. Але остерігаючись нападу партизан, вони зібрали жінок і дітей і погнали їх в Мошни, щоб разом з місцевими патріотами спалити всіх в Мошенськой церкві. Пограбувавши підгірну частину села, поліцаї на чолі з начальником будищанскої поліції почали підпалювати будівлі. Так було майже вщерть спалене село. Згідно з «Актом надзвичайної державної комісії з розслідування лиходійств фашистів», складеним незабаром після звільнення, в населеному пункті "…знищено на 100% - 474 будинків, зруйновано на 50 % - 11 будинків, ...". Із 500 будинків залишилося 20 будівель. УНімецько-радянській війнізагинуло 270 жителів села.У післявоєнний період розвивається колгоспне виробництво. Об`єднуються колгоспи села Лозівок і села Будище в один — «Перемога». Організовується спільна сільська рада. З кожним роком зростає сільськогосподарське виробництво. У 1972 році проведена реорганізація колгоспу «Перемога» в радгосп.У 1958 році збудовано приміщення сільської ради, в 1960 році — ФАП, Будинок культури, в 1978 році — дитячий садок на 140 місць, в 1988 році середня школа на 400 учнів.На сьогодні село Будище має 629 дворів (1814 жителів), Лозівок — 280 дворів (782 жителів), Єлизаветівка — 72 двори (102 жителі), Новоселівка — 40 дворів (79 жителів), а всього по сільській раді числиться 1021 дворів (2777 жителів).