Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7124986505
Змін всього:
Дата заснування/створення:17-18 ст.
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1136252.31666866
Населення:96
Густота населення:0 осіб/км²
Поштовий код:19610
Телефонний код:+380 472
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:95316
До районного центру:30565
До найближчого міста:

Площа:1136252.31666866
Периметр:4721.39248967406
Сусіди:село Гута Станіславчицькасело Хрещатиксело Софіївкасело Шелепухисело Станіславчиксело Михайлівка



Станісла́вчик—селовУкраїні ,Черкаському районі Черкаської області . У селі мешкає 96 людей.Село Станіславчик засноване в 17-18 століттях. Розташоване в лісі, оточене багатьма болотами. Влітку надзвичайно багать комарів, через що, мабуть, перша назва села — Комарівка. Поруч, у 1,5 км на захід, містилося село Стара Гута (нині —Гута Станіславчицька ). Приблизно за такої ж відстані на схід було розташоване село Мащенки (Селище), яке було спалене у 18 ст. під час татарського нападу. Відродилося село Мащенки північніше на 2 км від свого первісного розташування, нинішня назва —Хрещатик . Вперше село Комарівка згадується у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» Л.Похилєвича виданих у 1864 р. Можливо є згадки про село у польських літописах.За спогадами старожилів цього села та довколишніх сіл, які передавалися з покоління в покоління, приховане розташування села серед лісу і боліт влаштовувало як населення так і польських, а потім російських поміщиків-землевласників, які не вносили село до реєстру і не сплачували податків. Землі вважалися вільними «слободними» тому село носило і другу назву Слобода, яка була досить популярною серед мешканців довколишніх сіл і у 20 ст. Лише на початку 19 ст., після Вітчизняної війни 1812 р., село було внесене до реєстру і мешканці відбували панщину в «економії» Енгельгарда, Балашової, на полях розташованих біля с. Кумейки.Щодо виникнення нинішньої назви села існує декілька версій. По одній з них село назване на честь польського графа Станіслава Потоцького. За іншою – назва села походить від імені поляка Станіслава, який був власником склозаводу у с. Стара Гута. Саме село розширювалося і земля для обробітку збільшувалася за рахунок вирубування та розкорчовування лісу. Про це свідчать спогади старожилів та назви урочищ «Великий ліс», «Березина» тощо. Так у 20-30 роках минулого століття площа села збільшилася майже у два рази саме за рахунок вирубування лісу.