Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:0524881801
Змін всього:
Дата заснування/створення:1788
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:4736233.75213118
Населення:2015 . Є1946. ,–. .. ,. ,–.1961 .,., , , . 1788 .1795ІІ() ., . 1898 .19146641 ( 7 . ). , , , , , , , , ,, , .404() , . .394 362(584 38),350 20 . , , ( 1859 ) ..10 ... “ »,181918,, , , . . 171918 . .,, ,.151941. ., , , ,,.50., ,. 4 (14 ), . 71944.
Густота населення:419,79 осіб/км²
Поштовий код:22050
Телефонний код:+380 4338
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:188800
До районного центру:4173
До найближчого міста:

Площа:4736233.75213118
Периметр:15835.0758298396
Сусіди:селище Ольгинесело Соколовасело Дібрівкасело Жданівкасело Качанівкасело Українськесело Семки



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіЖданівка (значення) . Жда́нівка  —селовУкраїні , уХмільницькому районі Вінницької області . Населення становить 2015 осіб. Є цукровий завод Село Жданівка до 1946 року мало назву Війтівці. Археологічні дані вказують на те, що у I – V ст. н.е. на цій території існувало поселення давніх слов`ян, можливо антів. Антами візантійські автори називали частину східних слов`ян, які проживали між Дністром і Дніпром і у IV – VII століттях були об`єднані в міцному міжплемінному союзі. У 1961 р. поблизу села було виявлене давнє поховання, в якому знаходилися кістяки довжиною понад два метри. Цілком можливо, це і є поховання антів, адже всі давні історики стверджували, що анти були високого зросту.Війтівці вперше згадуються в архівних документах за 1788 рік. Після третього поділу Польщі у 1795 році імператриця Катерина ІІ подарувала Хмільник з навколишніми селами (в тому числі і Війтівцями) графу Григорію Кушелеву-Безбородько. Близько ста років ці землі належали родині Кушелєвих-Безбородько, а наприкінці XIX століття вони були продані генерал-майору Володимиру Васильовичу Левашову. Після його смерті в 1898 році маєток переходить до його дочки Катерини Володимирівни Левашової.Згідно архівних даних у 1914 році їй належало в цілому 6641 десятина землі (приблизно 7 тис. гектарів). Крім Хмільника вона володіла також селами Вербівка, Кушелівка, Соколова, Тершпіль, селами Стара та Нова Гути, Мазурівка, Війтівці, Качанівка, Семки, Малий Митник, Порубинці, Лелітка і Голодьки. Згодом частину свого маєтку вона нарізала на 404 дільниці по одній десятині кожна (трохи більше гектара) і частково розпродала, а частково здала в оренду.На початку XX ст. у селі Війтівці проживало православних 394 чоловіка і 362 жінки (в тому числі селян 584 і міщан 38), католиків 350 душ і євреїв до 20 душ. Селяни займалися землеробством, ремісництвом, а також працювали на цукровому заводі (який був тут збудований у 1859 році) і бурякових плантаціях. Під час будівництва цукрового заводу у селі було закладено парк. За рахунок цукрового заводу у Війтівцях працювала лікарня на 10 ліжок. Обслуговувалась вона один раз в тиждень приватним лікарем з Хмільника. В інші дні проводив амбулаторний прийом і лікував хворих фельдшер.Згідно “Земельного закону», прийнятого 18 січня 1918 року почався розподіл поміщицьких, церковних та монастирських земель в першу чергу між безземельними селянами, вдовами-солдатками, солдатами, що повернулися з фронту і малоземельними селянами. Польські поміщики організували воєнізовані загони для захисту маєтків і повернення землі. 17 березня 1918 р. польський загін оточив село Митинці. Селяни Митинець, об`єднавшись із селянами Війтівець, Маркушів, Рибчинець і Качанівки зі зброєю в руках виступили проти нападників і дали їм відсіч.15 липня 1941 року Війтівці були захоплені німецько-фашистськими військами. Селян заставляли працювати від зорі до зорі. Фашисти постійно забирали худобу, птицю, хліб, яйця, молоко і інші продукти, а також теплу одежу для потреб німецької армії. На примусові роботи до Німеччини було забрано 50 мешканців села. Для того, щоб молодь не тікала від німецької каторги, фашисти застосовували систему заложників. До гетто в Хмільнику було вивезено 4 єврейські родини (14 чоловік), яких пізніше розстріляли. 7 березня 1944 року радянські війська звільнили село від фашистських окупантів. == Посилання ==Погода в селі Жданівка