Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7122083103
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1712484.29924274
Населення:392( 12009 )
Густота населення:426 осіб/км²
Поштовий код:19034
Телефонний код:+380 4736
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:84797
До районного центру:8111
До найближчого міста:

Площа:1712484.29924274
Периметр:8291.37265109432
Сусіди:село Полствинсело Яблунівсело Малий Ржавецьсело Гамарнясело Хмільнасело Межирічсело Бабичісело Михайлівкасело Кононча



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіГамарня . Гама́рня—селовУкраїні , вКанівському районі Черкаської області , підпорядковане Конончанській сільській раді. Розташоване на трасі Черкаси—Канів за 2кмвід селаКононча . Населення становить 392 чоловіка (на1 січня 2009року).
Історія За переказами старожилів відомо, що біля річки жив князь Парчевський. Він збудував у1762році винокурню та пивоварню. Тягнеться вздовж р. Росави. На лівому березі річки ковалі споруджували кузні, ковальські міхи яких приводилися в рух за допомогою води, Це так звані металоплавильні майстерні - гамарні, звідси люди, що обслуговували такі майстерні - називалися гамарниками, а саме заняття - гамарством. Гамарити - плавити метал гамарниками. Такі кузні називалися гамарні. Звідси i назва села, яке утворилося навколо таких майстерень - Гамарня. Як розповів уродженець цього села Микола Тимофійович Диренко, а йому ці відомості передав його батько Тимофій Сизонович, 1904 року народження, який у свою чергу отримав ці дані ще від старішого жителя села, колишнього голови сільської ради Оксентія Осауленка: «Гамарню на річці Росаві заснував пан Парчевський в 1762 році. Він заселив цю місцевість вихідцями трьох повітів, які тут забудували 20 дворів. Була споруджена гребля, біля якої і облаштувалася „гамарня ". Тут освоїли виробництво мідних листів, котлів та інших металевих виробів. 1766 року збудовано винокурню та пивзавод. З цього часу й село починає називатися Гамарнею. 1953 року на колишній греблі, біля якої працювала кузня-гамарня, за радянського часу запрацювала Гамарнянська ГЕС, яка. обслуговувала і ряд навколишніх сіл Конончу, Яблунів, Бабичі, Межиріч.»По річціРосавапобудовано мідеплавнікузні , які називалися «гамари». Мабуть, від цього слова і пішла назва села. У селі було 6млинів - вітряків , горілчаний та два цегельних заводи.У1930році було створено першийколгосп .Село втратило в роки голодоморумайже третину населення.В рокирадянсько-німецької війни , загинуло 56 жителів вела. На каторжних роботах в Німеччині були 15 осіб. Село відвойоване у нацистів4 лютого 1944року.У1967році збудованомістчерез річку Росава.У1979році засаджено перші 60га яблуневого«Саду космонавтів». Перші 18 дерев посаджено матір`юЮ. Гагаріна .В1991році селу повернуто його історичну назву.