Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:0524887402
Змін всього:
Дата заснування/створення:1508
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1975958.14823496
Населення:692
Густота населення:329,52 осіб/км²
Поштовий код:22034
Телефонний код:+380 4338
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:169414
До районного центру:17381
До найближчого міста:

Площа:1975958.14823496
Периметр:9367.19592003546
Сусіди:село Пагурцісело Хутори-Кривошиїнецькісело Сьомакисело Чернятинцісело Лознасело Воронівцісело Уланів



Ця стаття потребує переробки. Прохання поліпшити її, згідноДовідка:Досконала стаття . <₴> Воро́нівці—селовУкраїні , вХмільницькому районі Вінницької області . Населення становить 692 осіб.Село розташоване за 25 км. від міста Хмільника. Назва походить від прізвища керівника укріплення на березі річки Сниводи Ворона чи Ворони. Укріплення було засноване в ІІ половині 15 століття. Трішки пізніше було зміцнене, на вимогу брацлавського старости К.І. Острозького та кам’янецького старости П. Лянцкоронського. Поселення знаходилося на прикордонні польсько-литовських і татарських володінь. Спочатку складалося з кількох укріплень вздовж бродів річки, аж до впадіння в неї притоки Витекли (Витхли). До 20 – 30 – х років 20 століття поселення носило назву Воронинці.Інша версія говорить, що після знищення татарами попередніх поселень, що були на місці нинішніх Воронівець, а саме: на північ, за селом – Селисько, на південь – Головщина, на південний схід Скаржинці. Шляхтичі Вороничі (Воронецькі) отримали тут землі для заселення. Спочатку їх осідок мав назву Воронича (Вороняча) слобода. Невдовзі власники зміцнили поселення, обгородили його, поселення переросло у Воронича (Вороняче) городище. Для цього пристосували навіть колишні, ще домонгольські два вали, що захищали давній осідок на південному сході села.У 1508 році тут сталася битва з татарами, яких розбив львівський каштелян Ян Кам’янецький. 2000 татар було в результаті битви знищено.Доречно зауважити, що на території краю, в тому числі й на місці, де розташовані Воронівці, 1362 року відбулася велика битва русько-литовських об’єднаних військ на чолі з князем Ольгердом проти ординських ханів Котлубуга, Качибея і Дмитра-Солтана. Нині три уже майже розораних могили нагадують односельцям про страшну січу на берегах річки Синьої Води (Сниводи).Слід зауважити, що на згаданих могилах жителі села (під час татарських набігів) влаштовували спостережливі пункти. З дерева будувалися «вишки». Вони були у кожному поселення з півдня України на північ на віддалі доброї видимості. Такий пункт спостереження знаходився у Хуторах Кривошиїнських. Коли на ньому запалювали вогонь, дозір у Воронинцях запалював своє вогнище, щоб його побачили у сусідніх Пагурцях. Звідти, ніби по естафеті, палили багаття на вежі в іншому поселенні, тобто забачивши влітку куряву від копит кінноти татар, чи рухливу цятку нападників, спостерігач повідомляв запаленим смолоскипом інший дозір. Другий сигнальник передавав вість третьому, той наступному. На дзвінниці церкви чергував дзвонар, котрий сповіщав про небезпеку. Люди забирали дітей, найцінніше майно і втікали у ліси, річкові зарості, де й переховувалися.У назві села є також суфікс присвійності –ин (ц) –і, який вказує кому належало село. Варто відзначити, що цей суфікс на Поділлі позначав часто жителів поселень (не обов’язково нащадків). Назва «Воронинці» - утворена від прізвища у формі множини. А це свідчить, що першопоселенцями була досить велика родина чи навіть декілька родин зі спільним прізвищем. Саме прізвище «Воронич», «Воронячі» чи «Воронецькі» передавалося з покоління до покоління і згодом закріпилося за всіма жителями слободи, городища, села. Таким чином прізвище ставало назвою поселення. Ось як описує М. Грушевський про утворення перших поселень, осідків, сіл: «Група родин – дворищ, зв’язана сусідством економічними, а часто й кровним зв’язками, творила з часом село. Кровний зв`язок, або пам`ять про нього лишали часто свій слід в загальній іменній, патронімічній назві, що прикладаласьдоцілої групи дворищ: численні патронімічні назви осад на нашій території на –вичі, -івці, зісталися слідом таких родових зв’язків. Пам`ять приналежності до одного роду мусіла довго жити в членах такої групи,оживляючи ті зв’язки, які виникали з територіальної близькості, сусідства й мотивів економічних. Ліси, сіножаті, води довго зіставалися в неподільнім уживанню всіх родів-дворищ»…Окрім села Воронинці, подібне творення назви було у селах Петриківці, Куманівці, Скаржинці, Колибабинці, Торчинці (Торчин), Маркушівці (Маркуші) та ін.На території села люди проживають досить давно. Археологами виявлено поселення пізньої бронзи, білогрудівської культури 11 – 9 ст. до н. е., поселення залізного віку – 8 – 3 ст. до н. е., ранньослов’янське поселення 7 – 8 ст. н. е. та ін.Є деякі дані, що потомки засновників поселення могли бути від сина Ольгердасіверського князя Дмитра-Корибута (1350 р.н.) – родоначальника волинських княжих родів Воронецьких, вихідців з Литовського князівства. Ця територія була на прикордонні литовсько-татарських володінь, отже потребувала особливої охорони біля бродів і переправ. У 1847 – 1848 роках у воронинському маєтку княгині Кароліни Івановської-Вітгенштейн гостював великий угорський композитор, піаніст-віртуоз і диригент Ференц Ліст. Тут, у Воронинцях він створив цілий цикл музичних творів під назвою «Колоски з Воронинець». Уродженець села, скульптор Микола Шакула, створив пам’ятний знак геніальному маестро, який відкрито у 2008 році.У селі народилися митці Протор’єви. Валерій – відомий скульптор, кераміст, майолік, Євген – художник. Воронівці вивели у світ начальника Вінницького обласного управління в справах захисту споживачів І.І. Сороку, начальника Вінницького обласного управління Ощадного банку України Л.М. Крутенка. Звідси вийшли голова Хмільницької районної Ради і Голова Хмільницької держадміністрації у минулому М.І. Меть, доктор Філософських наук, професор М.О. Темнюк та багато інших видатних особистостей.Воронівці є місцем народження Володимира Очеретного, лауреата і переможця багатьох обласних і республіканських виставок образотворчого мистецтва, фотокореспондента, заслуженого журналіста України, почесного громадянина міста Тиврова.Село особливо постраждало під час неймовірного голоду 1932 – 1933 років. Більше половини (850) жителів переселилось під пишні цвинтарні барвінки. Уродженець села, фермер, Василь Шакула фінансував пам’ятний знак жертвам Голодомору.Село відноситься до Уланівської сільської Ради. Нині в ньому проживає майже 700 жителів. У 1898 році тут мешкало лише православних 1308 чоловік, а ще ж були католики, євреї.