Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:0524883101
Змін всього:
Дата заснування/створення:1200
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:2132465.01778486
Населення:514 . , , ,, ,,.. ,«. , , » , –. , 1200 .,. ,,() ()11392, , « ( ( «»,«») ) »’, 25 . , , ( ), , .,, 1404 . (, ) ,( ), , , , , І, .() , , І (), , , .,,,,1395 ,., . , . , 1392 . . , , .’, ( ) ,: Є –:, : . , . , . , . , . . . , . , . , . , .’:, , І ,І ., ( 11392 )(,, , , ,) , ,, , ,., 2012 620 ! «» , ,, , «»,,, , : , , . «» –, , «– ».,.. , .«»«». ,’() ,,(),.– . , , , ,.,, ’,,– . ,, . 1868– (, ,).. ,, , « ». ,, , .,«» ’ ,,. ,.’,«», «». : , , ,, , , , , , , , ,ґ. : ,( )( ,). , ( ,– ), , –(), , . , , ,().,( ), (І)–( )...« ». І І, , ,, ,, ,,(«»,«» )( ), , , , ,()… ,, 11392’,2001 ,,( , ).
Густота населення:205,6 осіб/км²
Поштовий код:22026
Телефонний код:+380 4338
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:155607
До районного центру:31438
До найближчого міста:

Площа:2132465.01778486
Периметр:11665.4922834524
Сусіди:село Андріяшівкасело Червоний Степсело Ступниксело Кропивнасело Клітенкасело Подорожнясело Буряки



Кропи́вна—селовУкраїні , вХмільницькому районі Вінницької області . Населення становить 514 осіб. Тут народився відомий український вчений, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Української технологічної академії, академік Української академії економічної кібернетики, академік Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, Відмінник освіти УкраїниВасиль Григорович Петрук . Походження назви та перша писемна згадка про село Кропивна. Як свідчать поважні історики, зокрема Микола Дорош і його чергова чудова історична книга «Витоки. Дослідження, оповіді, версії» про призабуті сторінки рідного краю, моє село – одне з найдавніших сіл Хмільницького району. З Вікіпедії довідуємося, що воно засноване і відоме з 1200 року. Цей факт треба ще дослідити додатково, звідки взяті ці дані. Однак, у Грамоті дідича та господаря Подільської землі князя Федора Коріатовича, укладеній (кирилицею на пергаменті) та підписаній княжим писарем Андрієм Морхиною (випускником Києво-Печерської лаври) у городі Смотричі 1 липня 1392року, йдеться про те, що він «дарує землі Крапивни (долов ( що означає «місцевість», по-сучасному «басейн») Буга) недалеко від Бердичева пану Гринькові» майже одночасно із даруванням князю Бердишко поселення на річці Гнилоп’ять, що сьогодні є уславленим містом Бердичів Житомирської області і яке знаходиться від нашого села на відстані 25 кілометрів. Гринько або пан Григорій був, очевидно, впливовою людиною і одночасно княжим слугою (членом княжого адміністративно-судового апарату), або навіть княжичем-сином Бориса Коріатовича, який за вірну службу Великому князю заслужив таку милість. Більше того, з цієї Князь-Грамоти дізнаємося, що у 1404 році він залучався як один із суддів у справі про земельну суперечку між польським королем Владиславом Ягайлом та деякими українськими землевласниками. Цьому ж таки Григорію (Грицьку, Гриньку) були подаровані декілька населених пунктів, зокрема Соколецьку волость (теперішній Сокілець), а також Плисків, Дашів, Звенигород, Вороновицю, Іллінці, Нову Прилуку та інші поселення. А ще його теща княгиня Андріанова-Вінницька передала пану Григорію і своїм (його) дітям села Микулинці, Літин, Івчу (Вонячин), Дашківці, Стрижавку, які і сьогодні носять ті ж назви. Що потім сталося з володіннями Гринька, важко дослідити, але відомо, що незабаром, у 1395 році, Великий князь Литовський Вітовт передав їх двоюрідному брату князю Карибутовичу Дмитру Ольгердовичу. Далі володарі цих земель теж змінювались досить швидко, в залежності від суспільно-політичної ситуації того часу. У будь-якому разі, тоді творилося з землею аналогічно сучасним подіям. Отже, поки-що є підстави вважати 1392 рік першою документальною згадкою про поселення Кропивна. Білоруський історик В. Тимошенко після детальних додаткових досліджень першоджерел доводить, що мова йде саме про село Кропивну, що у теперішньому Хмільницькому районі Вінницької області. При цьому треба пам’ятати, що відповідно рішенню ЮНЕСКО вік поселення фіксується від першої писемної (не археологічної) згадки про нього в документах, а їх є чимало: Праці Подільського Єпархіального історико-статистичного комітету; Радзивілівська папка в Мінську – Невядомая грамата Федора Карыятовіча: Беларускі Гістарычны Агляд; історичні праці низки вітчизняних та зарубіжних істориків, зокрема: М. Грушевського, Н. Молчановського, В. Отамановського, А. Зінченко, М. Дороша. Г. Хоткевича, Р. Саввова, П. Меріме, М. Стрийковського, Геродота та ін.; Прадавні українські літературні пам’ятки: Велесова Книга, Повість минулих літ, Іпатіївський літопис, Слово о полку Ігоревім тощо. До речі, свідками при цьому даруванні (а це відбулося 1 серпня 1392 року) були Немиря Бакотський ( володар колишнього міста Бакота поблизу теперішньої Дністровської ГАЕС, на жаль, повністю затопленого водосховищем, а, можливо, і власник міста Немирів) та литовський шляхтич, могутній володар величезних земельних угідь на Поділлі, Павло Ступіч, на честь якого, як стверджують історики, і назване село Ступник.Отже, моєму рідному селу у 2012 році виповниться 620 років! А топонім «Кропивна» походить, можливо, від того, що село знаходиться на самому гребені Придніпровської височини і частіше за інші близькі до нього села з точки зору метеорології поливалося, «окроплювалося» дощами; можливо, його заснував якийсь старійшина Кроп; можливо, від того, що навколо села, особливо в ярах і яругах величезна кількість родючої і пишної рослинності: кропиви, осоки, татарського зілля і іншої всякої-всячини. Найбільш ймовірно він походить від гідроніма «Кропивня» – назви річечки, що протікає тут, етимологія якої походить від «водяної кропиви – кропивки». Тож назва поселення виникла від річки, а не від кропиви. В минулому село знаходилося в долині річечок Кропив`янки та Птинної. Зараз вони носять назву Руда і Рудка, відповідно. Слово «руда» походить від терміну «заплава». Можливо, у давні часи кропив’яни виплавляли (вижарювали) із місцевих болотистих руд крицю, а потім, обробляючи (оббиваючи) її молотом у кузні, отримували залізо. Чому змінилися назви цих річок – невідомо. Проте достеменно відомо, що в царські, а особливо в радянські часи, історія нашого краю свідомо перекручувалася для того, щоб знищити пам`ять народу. А народ, як відомо, без історичної пам’яті, без коренів, без мови та без культури – сіра покірна маса. Це була і, на жаль, є політика колонізаторів. При цьому на карті 1868 року є позначка – Кропивнянська Забара (межа, кордон, гряда з підводного каменю). Так воно і є. Дійсно, наше село і сусідні села знаходяться на гребені Придніпровської височини і у свій час були кордоном між Київщиною, Галичиною, Поділлям та «Диким Полем». При цьому поруч з нашим селом в старину пролягали Чорний і Галіївський шляхи, по яким рухалися завойовники, а також чумаки, козацькі війська тощо.У будь-якому разі, мій рідний край не раз «окроплювався» кров’ю його мужніх захисників, сльозами радості і смутку його Матерів, щедрою росою Бога Дощу і Сонця. Ніхто не знає, звідки походить ця назва. У старослов’янській мові у давні часи могло бути якесь поняття, в корені якого стояли б «кроп», «окріп» та інші. Якщо взяти назви сусідніх сіл: Ступник, Клітенка, Подорожня, Червоний Степ, Вишенька, Чепелі, Тараски, Остріжок, Буряки, Сміла, Чеснівка, Петриківці, то появу їх назв цілком обґрунтовано можна трактувати і сьогодні. Село розташоване на берегах аж трьох річок: Руда, Рудка (тече біля колишнього колгоспу) та потічок Безіменний (тече поблизу нинішнього клубу, який був колись садибою місцевого пана). Дві останні впадають у Руду, що бере свої початки з-під Листопадівки (близько траси, недалеко від колишньої військової частини – Вежі), тече через Клітенку, а далі – Кропивна (поруч теперішньої школи), Погоріла, Ступник. За Ступником вона зливається з річкою Журавель, яка, у свою чергу, біля Великого Острожка впадає в річку Витхлу (Витеклу). Остання тече через Тараски, Пагурці і біля Воронівець впадає у Сниводу (Синю воду), а Снивода біля Янева (Іванів)– у річку Бог (Південний Буг)...Фрагмент з автобіографічної книги Василя Петрука «Любіть Україну».ДАРЧА ГРАМОТА ПОДІЛЬСЬКОГО КНЯЗЯ ФЕДОРА КОРІАТОВИЧА Ми, князь Федір Коріатович, Божою милістю дідич і господар Подільської землі, чиним свідомо цим листом всякому доброму, хто на цей лист гляне і почує, поважаючи його, даруємо, але не чужих земель, а земель ними самими перетвореної Подолії за вірну службу землі Крапивни долов Буга ( «місцевість», по-сучасному «басейн» Бугу ) недалеко від Бердичева ( землі Великого князівства Литовського ) пану Гринькові зі всіма тими ріками, землями, лісами, полями, дібровами і селами, хто там сидять і прислуживають ( проживають )…Княжий писар Андрій Морхина, город Смотрич, 1 липня 1392 року Фрагмент копії дослівного трактування Князь-Грамоти зі старослов’янської на сучасну українську мову, підготовлений археографом Олександром Грушею у 2001 році з оригіналу, написаному кирилицею на пергаменті, що знаходиться в Національному історичному архіві Бєларусі (Радзивілівська папка, Беларускі гістарычны агляд).