Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7122083701
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:2579689.81603594
Населення:231(2009)1
Густота населення:167,4 осіб/км²
Поштовий код:19016
Телефонний код:+380 4736
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:67444
До районного центру:5970
До найближчого міста:

Площа:2579689.81603594
Периметр:7624.63372025871
Сусіди:селище Орловецьселище Райоксело Тростянецьсело Лазірцісело Литвинецьсело Ковалісело Козарівкасело Курилівкасело Грищинцісело Пищальники



Історія Перша згадка про село, за переказами, відноситься ще до періоду виникненнякозацтва . У часи заснування село потопало в густих лісах (які з часом знищили) і було хрестоподібно покраяне ярами, що з`єднувалися в центрі села. Звідси і пішла перша назва —Хрещатий Яр .За одним із переказів, нинішня назваКурилівкапоходить від промислу місцевих жителів: тут була винокурня (завод), і куриливиночи то горілку (до сьогодні існує урочищеЗаводський лісз рештками будівельних матеріалів). За іншими переказами, назву Курилівка село отримало за того часу, коли належало панам, а першим паном бувКурило . Лаврентій Похилевичу«Сказанні про населені мсцевості Київської губернії» 1864року пише:
Куриловка, село в 5-ти верстах на запад от Канева. Жителей обоего пола — 638, земли — 1364 десятины. В некотором расстоянии находятся два давних земляных городка, о коих жители не сохранили никакого предания. В 1789 г. село принадлежало к имениям Станислава Понятовского и заключало в себе 60 усадеб и 530 душ обоего пола. С 1800 г. по 1822 г. принадлежало Иосифу Козаринову; в настоящее время — братьям Иосифу и Николаю Донцовым, получившим имение по наследству от матери Анны Александровны, урожденной Казариновой; но 381 десятину крестьяне приобрели в собственность, по силе выкупного договора 1863 г. за 18852 рубля. Перша згадка про церкву датується1719роком. Була вона з липового дерева, вкрита соломою, збудована в честьАрхістратига Михаїла . У1765році церкву було розібрано, а на її місці побудовано більшу з дубового дерева з трьома куполами на місці кладовища. У1814роціЙосип Козариновпобудував нову кам`яну церкву (яка донині не збереглася — зруйнована під часВВВ ).23 квітня 1837року при церкві було організовано богодільню для утримання бідних.З1789року село належалоПонятовському , у1800 — 1822роках —Йосипу Козаринову , який переселив частину селян і заснував нове селоКозаринівка(ниніКозарівка ). Пізніше село було власністю братівЙосипаіМиколи Павловичів-Донцових . У передреволюційні часи власниками села були панЗноско-Боровськийта орендарНевін .На1 січня 1900року в селі налічувалося 168 дворів, 842 жителі, з них — 436 чоловіків та 406 жінок. Основна зайнятість населення — землеробство, виїжджали селяни й на заробітки доТаврійської ,ХерсонськоїтаКатеринославської губерній . З 1066 десятин землі 471 належала селянам, 557 — поміщикам, 30 — церкві. Пожежний обоз складався з 2 бочок та 4 багрів. На той час у селі діяли православна церква, церковно-парафіяльна школа під наглядом пана, 10 вітряних млинів, олійниця, кузня, богодільня, сільський банк (на 1 січня 1900 року нараховувалося 751 карбованець 12 копійок).У1930-тіроки створено першу артіль зі спільного обробітку землі. Голодомор 1932 — 1933  років забрав життя 35 односельців. В рокиВВВ120 односельців пішли на фронт, з них загинуло 88 осіб. Близько 60 дітей, юнаків та дівчат було вивезено на примусові роботи доНімеччини . У селі знаходиться братська могила воїнів, які загинули на території села та його околицях під час війни.Після визволення села навесні1944року почалася відбудова господарства. Відновили роботу колгоспімені Шевченка(перший голова — М. М. Забоєнко), сільська рада (голова — І. Ф. Ждан), неповна середня школа; почала функціонувати соціальна сфера. З1954року неповна середня школа (складалася з двох приміщень) стала середньою і проіснувала до1981року, в ній навчалися також діти і з навколишніх сіл.У50-хроках колгосп об`єднали з сусідніми селами: спочатку — з селомКозарівка , за кілька років — з селомТростянець . У1966році колгосп було об`єднано з Грищинецькимімені Куйбишева . З1965року по1989рік в селі діяла виробнича дільницяКанівської ГЛМС .У1990році в селі було організовано колгосп«Дружба» , головою правління якого обрано М. П. Пустового. У1990-ихроках відновлено будівлю сільської ради, побудовано новийфельдшерсько-акушерський пункт , нові виробничі приміщення колгоспу «Дружба», реставровано школу, прокладено асфальт, водогін.