Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7122081101
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:3434310.86323335
Населення:1113(2009)
Густота населення:392,2 осіб/км²
Поштовий код:19014
Телефонний код:+380 4736
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:70531
До районного центру:2204
До найближчого міста:

Площа:3434310.86323335
Периметр:11211.0259889534
Сусіди:село Тростянецьсело Бобрицясело Грищинцісело Студенецьсело Трощинсело Глинча



Історія Біля села знайдено поселення та курганні могильникидоби бронзитаскіфського періоду , ранньослов`янський могильникзарубинецької культурита 3 давньоруських городища. За часів козацтва село вперше згадується в універсалі-привілеї гетьманаПавла Тетерівід12 грудня 1663року до Канівського монастиря . Існує версія, що назваБобрицяпоходить від місцевого струмка з угіддямибобрів .У1720році на місці старої закладено нову церквусвятого Миколая . У1792році село налічувало 96 дворів та 835 жителів. У«Сказання про населені місцевості Київської губернії» Лаврентія Похилевичазазначено, що у1798році Бобриця була куплена за 1500 карбованців асигнаціями у князяСтаніслава ПонятовськогомайоромАнтоном Кандратьєвим , а після його смерті у1845році перейшла його внуку —Олександру Кириченко-Астромову . З1857року Бобриця належала двом родичкам останнього —ГаннітаОлімпіаді . Селяни отримали після викупу у1863році 306 десятин землі.У період російської революції 1905—1907 роківв селі відбувались селянські заворушення проти поміщика. У1909році під відомством міністра землеробства в селі було відкрито школу садівництва, яка згодом мала 30 десятин садової землі, у1916році тут навчалося 50 учнів. В1918 — 1920роках місцеві партизани виступали проти іноземних окупантів. На базі школи у1970 — 1990роках працювало профтехучилище. Тут залишилось єдине в районідослідне господарство ім. Шевченка .У рокиВВВ273 жителі села воювали на фронтах, з них 98 нагороджені бойовими орденами і медалями. На честь загиблих у боях односельчан в селі споруджено обеліск Слави.Станом на1972рік у селі містилась центральна садиба колгоспуімені Шевченка , якому належало 1,8 тисяч га землі, з них 1,4 тисячі га орної. Основним напрямком господарства було рільництво та тваринництво. 64 селян було нагороджено орденами і медалями. В селі працювали 2 фельдшерсько-акушерських пункти, восьмирічна школа (навчалось 207 учнів), професійно-технічне училище, клуб на 260 місць, дитячий садок, 3 бібліотеки з книжковим фондом 14,5 тисяч примірників, сільмаг, продуктовий магазин, пошта.