Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:7122081901
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:2855317.86586915
Населення:480(2007)
Густота населення:258 осіб/км²
Поштовий код:19010
Телефонний код:+380 4736
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:62912
До районного центру:16706
До найближчого міста:

Площа:2855317.86586915
Периметр:7780.80382967579
Сусіди:село Іваньківсело Григорівкасело Малий Букринсело Луковиця


Карта на карту

Географічні координати: 31.406 49.925

Склад (0):

    Сусіди:


    Історія Село виникло не пізнішеХVстоліття, за князівських часів, про що свідчать знайдені тут археологічні знахідки. За часів правління київського князя Омелька Володимировича( 1440 — 1455 ) тогочасне поселення отримав бояринГригорій . Від імені цього власника і пішла перша назва села —Григор`єв . Після смерті боярина село з деякими іншими поселеннями перейшло у спадщину до його синів —ІвашкатаПетра , які мали синівКузьмутаІвашка . Після смерті Петра між його сином Івашком та братом Івашком виникла суперечка за майно, через яку до нас і дійшли перші відомості про село. Івашко Петрович надіслав скаргу київському воєводіМартину Гаштольду( 1471 — 1475 ) про суперечку. Після розподілу спірних маєтків обидві сторони отримали по половині села. Але суперечка виникла знову після смерті Івашка Григоровича. Князь Олександр у своєму рішенні від1494року підтвердив прийняте рішення. Надалі село належало сину ІвашкаПотапу , а потім перейшло до його донькиМілохи . У серединіХVIстоліття вона вийшла заміж заБогуна Морозовича , і село почало належати йому, після чого відомості про сина Григорія зустрічаються в описі Канівського замку 1552року.Цілком імовірно, що за універсалом польського короляСтефана Баторіявід1578року про надання маєтностейТрахтемироваГригорівка стала власністюТрахтемирівського монастиря . Мабуть, на початкуXVIIIстоліття боротьба за село між монастирем і місцевими землевласниками загострилася, і ці землі часто змінювали свого власника. У ХVIІІ столітті Григорівка, як і більшість інших сіл, належала племіннику польського короля Августа Понятовського — князюСтаніславу Понятовському . В1741році у Григорівці було 60 дворів, у1792році — 88, а на початку1860-иху селі мешкали близько 969 осіб. У1855році в селі було збудовано нову дерев`яну церквусвятого Миколая , хоча за переказами, церква у селі була ще до1720року.До колективізації в селі було 14 вітряків. НаДніпрізбудовано два водяні млини. У1922році створено ТСОЗ «Прометей», яке об`єднувало 40 господарств. Перед війною, в1941році, у селі збудували новий клуб. Під часВВВ480 мешканців села воювали на фронтах, 394 з них нагороджені орденами і медалями. На честь воїнів, що загинули в боях при відвоюванні села, закладено місцевий парк. В сільській братській могилі поховано 190 воїнів.Станом на початок1970-ихроків в селі була розміщена центральна садиба радгоспу «Григорівський», за яким було закріплено 2 520 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 1 456 га орної землі. Господарство мало зерновий напрямок з розвинутим тваринництвом. З допоміжних підприємств працювали млин, пилорама, ремонтно-технічна майстерня, виноробний цех. У соціальній сфері працювали восьмирічна школа (навчалось 153 учня), клуб на 250 місць, дві бібліотеки з фондом 15 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт. 45 жителів села були нагороджені орденами і медалями.