Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:1224255100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1779 року
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:13648332.0557932
Населення:11 661
Густота населення:1295,7 осіб/км²
Поштовий код:53600 — 53604
Телефонний код:+380 5638
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Вовча

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:474075
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:13648332.0557932
Периметр:25526.8563151507
Сусіди:село Писанцісело Богодарівкасело Червоний Лимансело Олександрівкасело Чорненковесело Гапоно-Мечетнесело Циковеселище міського типу Покровськесело Новоскелювате



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіПокровське . Покро́вське  —селище міського типувУкраїні , центрПокровського району Дніпропетровської області . Розташоване на річціВовчійза 127 кілометрів на південний схід відДніпропетровська . До нього прилягаєзалізнична станціяМечетнана магістраліЧаплине — Бердянськ . Населення — 10457 мешканців (за оцінкою, у2011році)[1].Покровській селищній радіпідпорядковуються селаВодяне ,Зелена Долина ,Отрішки ,Петриків ,Романки ,Скотувате ,Старокасянівське ,Цикове , таЧорненкове [2].Офіційна історія селища Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське присвоюють статусселища міського типу .
ІсторіяДетальніше: Історія ПокровськогоВ XIV—XVI століттях в місцевості, де тепер розташоване селище, кочувалиорди кримських татар . Вздовж Вовчої пролягавМуравський шлях , якимяничаригнали в неволю українських селян. Відтоді залишилися татарські найменування приток Вовчої —ГайчуріЯнчур . [ред.₴Період запорізького козацтва У XVII столітті ця місцевість належала до земельЗапорізької Січі . Широка і повноводна на той час ріка була багата на рибу, в навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свії зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім`ями. Згідно з указом азовськогогенерал-губернатораЧерткова Василя Олексійовича , в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі і Покровську. Відтоді й починається історія селища.Найменування селища пов`язане з ім`ямкошового отамана війська запорозькогоІвана Дмитровича Сірка . Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на крим, громив татар і турків, які своїми наскоками спустошували поселення українців, не давали спокою співвітчизникам. Про один з таких походів згадуєакадемікД. Яворницькийу своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків» . Звідти дізнаємося, що восени 1673 року І. Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном татар, розгромив їх, взяв багато в полом, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам`яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам`ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою. СлободаПокровська, що виникла на колишньомукозацькому зимівнику , швидко росла. Згідно перепису 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козачих поселень, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, в батраках — 19, церковнослужитеолів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, конющня з шелюгу для маріупольського легкокінного полку, шо утримувалася коштом слободян. В 1816 населення становило понад 1200 чоловік, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категоріїдержавних селян .У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 чоловік. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богодільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію прийому і видачі всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль у 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней.Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралисябазари , а тричі на рік —ярмарки . [ред.₴XX століття З розвиткомкапіталізмуі дальшим розшаруванням селянства післяреформи 1861 рокув селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки. На таємних нарадах в гуртках читали революційну літературу.З 1957 р. Покровське - селище міського типу. Назва культового походження. За народним переказом, поблизу поселеннязапорізькі козакив сутичці зтатарамивідбили селян, яких ті гнали в полон. Ця подія трапилася на релігійне святоПокрови , тому й село назвали Покровським.