Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:0520410100
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:10111734.1634398
Населення:▲13223 (01.01.2011)1
Густота населення:1 863 осіб/км²
Поштовий код:24400-24404
Телефонний код:+380-4352
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:бершадський, бершадці[2]
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Дохна, Берладинка

Адреса:24400, Вінницька обл., Бершадський район, м. Бершадь, вул. Радянська, 15, 2-19-64
Веб-сторінка:www.bershad.com.ua
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:215303
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:10111734.1634398
Периметр:41334.3890948736
Сусіди:село Глинськесело Велика Киріївкасело Устямісто Бершадьсело Яланецьсело Флоринесело Бирлівкасело Війтівка



Бе́ршадь  —місто(до1966  —селище міського типу ), центрБершадського району Вінницької області України , на річціДохні(басейнПівденного Бугу ). У місті розташована однойменна залізнична станція вузькоколійної залізниціГайворон - Рудниця . Розташоване на відстані 60 км відКрижополя .В центрі міста знаходиться костел і синагога — пам`ятники архітектури XVIII ст. До них можна віднести найстарший в Україні цукровий завод, побудований в 1827 р. Бершадь внесена до Реєстру історичних міст України.
Історія
Цьому розділу необхідно надатиенциклопедичного стилю .
Допоможіть переписати його згідно зправилами Вікіпедії ! див. такожКатегорія:Статті для зміни стилю . Поблизу міста виявлено пам`яткутрипільської культури [4]. [ред.₴Велике князівство Литовське Місто Бершадь відоме з1459року як фортеця з шестиметровим валом на південному кордоніЛитовського князівства .В середині ХIV ст. Поділля було самостійним князівством, на чолі якого стояла родина князів Коріатовичів. Брати Юрій, Олександр, Костянтин таФедірвдало лавірували між сильними сусідами — Литвою, Волинню і Польщею, орієнтуючись більше на останню. Згодом, литовський князьВітовт , зосереджуючи усі сили проти Польщі, наділив подільськими землями іншого представника з когорти Гедиміновичів —Дмитра Корибута , сина славнозвісного Ольгерда. Якщо це так, то князь Корибут є родоначальником відомих у нашому краї династій Збаразьких та Вишневецьких. Надалі литовська влада зміцнює свої позиції у Східному Поділлі, будуючи ряд нових укріплень, у тому числі в Літині, Могильові, Теплику, Бершаді.За місцевою традицією часом появи Бершаді вважають1459рік. Ця дата умовна, адже підтвердження її архівними даними автору допоки не відоме. Можна лише стверджувати, що розташування Бершаді свідчить на користь досить раннього існування тут поселення та зведення литовської фортеці. До речі, час, про який говоримо, був досить сприятливим для просування цивілізованого життя в степи міжДніпромі Дністром.Однак, на рубежі ХV-ХVІ ст. майже всі українські землі були спустошені кримськими татарами. Залишатися жити на татарському порубіжжі могли тільки відчайдухи, які й започаткували нову військово-господарську корпорацію — козацтво. [ред.₴Річ Посполита (1569–1648) В1569  р. Литва та Польща об`єдналися, що сприяло потужній хвилі шляхетської і селянської колонізації краю.Протягом XVI ст. у Європі різко зросло споживання. Землевласники відреагували оперативно й почали на Брацлавщині випасати худобу на експорт, створювати фільварки, розвивати селітряну промисловість, потрібну для виробництва пороху. Отже, саме власники великих і малих маєтностей мали вирішальний позитивний вплив на розвиток нашого краю. З часом найбільшими землевласниками тут стали князі Збаразькі.Тільки на Брацлавщині їх володіння обіймали Прилуцький ключ та територію від Погребища до Бершаді, від Ладижина до Немирова.Можна припустити, що Бершадь та ряд сусідніх із нею волостей потрапили до Збаразьких десь на самому кінці XVI ст. Відомо, що осадчий Збаразького Василь Босий поставив у Бершаді фортецю, яка згодом стала гніздом місцевого козацтва.Цікаво, що сеймовою ухвалою1609  р. за значні заслуги перед короною польський магнат Валенти-Александр Калиновський отримав Уманщину. Тож володіння двох знаних родин стикалися саме на Бершадщині, імовірно вздовж річкиПівденний Буг .По смерті Єжи Збаразького, пінського старости, королівського кравчого, краківського каштеляна, останнього з роду, вся власність Збаразьких переходить до його тітки Маруші Загоровської, а від неї — до доньки Анни, дружини Костянтина Вишневецького, воєводи руського. Отже, маєтності, у тому числі й Бершадська волость, потрапили до рук Вишневецьких. Іван Франко , говорячи про фатальну помилку поляків, зауважував, що Варшава сама ж надсилала коронні війська для знищення козацтва, яке було одним природним захисником кордонів польської та української земель від татар й, відповідно, повинно було бути самим вірним союзником Польщі.За посилення кордону якраз виступали брати Збаразькі, але марно. «Битися зараз треба, а не просити», — говорили вони. Їхню позицію можна зрозуміти, адже володіння родини на Брацлавщині безпосередньо виходили до небезпечних південних рубежів. Як відомо, кордон із Туреччиною проходив тоді по річці Саврань. Тобто Бершадь була прикордонною фортецею.В1617  р.Річ Посполитаопинилася перед загрозою з боку османів, які вислали в Україну свого кращого полководця Іскендер-пашу. Був укладений Бушівський договір , за яким польська сторона брала на себе зобов`язання платити данину татарам, не втручатися у справи Молдавії, Трансільванії та Валахії, заборонити козакам виходити в Чорне море, зруйнувати прикордонні козацькі фортеці Бершадь і Рашків, аХотинвідали Османам.Про сумні події 1617 р. розповідає І. Франко у статті «Спалення Бершаді». Під час польсько-турецьких переговорів у Буші турки скаржилися: здобувши через свою енергію у всяких ділах становище старшини в Бершаді, Василь Босий призвичаїв міщан до того, що вони відти почали робити часті напади. Недовго перед тим, наприклад, Босий, узявши в полон свояка одного із турецьких воєвод, демонстративно тримав його в кайданах. Посланці султана Ахмеда скаржилися на зухвальства козаків і виставляли давні і нові шкоди. Під цим приводом вони домагалися знищення містечок, що були осідками козаків. Поляки опиралися вимозі знищити стільки важливих фортець. І тоді турки виголосили ультиматум султана, що коли поляки не згодяться зруйнувати свого містечка Бершаді, розташованого над річкою Аскіякою, прозваною Малим Дніпром, їм велено зірвати переговори. Гонорова шляхта зметикувала, «що легше дійти до миру через шкоду, ніж через війну». Поляки лише остерігалися, щоб цьому не спротивилися князіЗбаразькі , яким належало містечко. Одначе все залагодив великий коронний гетьманЖолкевський . Він домовився із Єжи Збаразьким, котрий на той час перебував зі своїми вояками у розташуванні гетьманських військ. Останній великодушно відступив Бершадь. Тим більше, що після козацького нападу на його маєтки у1613  р. старший Збаразький став противником козацтва.Напередодні нищення Бершаді козаків терміново послали у похід, начебто перейняти орду. Тоді посланець князя на прізвище Пясковський прибув з польським загоном до Бершаді. Повідомивши міщан, що їм загрожує напад ворогів, він схилив їх до того, аби схоронилися в безпечніше місце. Сам же, не гаючи часу, велів кільком посвяченим у таємницю людям підпалити містечко.Нагадаю, що усі міста того часу, як твердив подорожній Павло Алепський, були укріплені. Вони мали вал з дерев`яним частоколом для відбиття атак кінноти, а другий вал — «замок» — мав, звичайно, подвійний ряд укріплень з рівчаком поміж ними. Рештки старих земельних валів-укріплень зберігалися у Бершаді довгий час й, навіть, потрапили до міського герба 1796 року, а також до сучасного герба. Ще у середині минулого століття про наявність валів свідчили спеціалісти, які вели паспортизацію пам`яток історії та культури. Зараз у переліку таких пам`яток району бершадські вали не значаться. Місцеві краєзнавці вказують на правий берег річки Дохно в межах сучасного міського автовокзалу та підприємства «Агромаш», де розташовують козацьку фортецю.Після подій1617  р. краківський літописецьПетриційоповідає, що
« козаки, розлючені, не лише до порту і найближчих приморських, а й до внутрішніх міст і сіл турецьких стали проникати, облягати й руйнувати  ». Отже, бершадські козаки не знали про замисел шляхти й були впевнені, що місто спалили турки.Мешканці Бершаді були переведені на лівий берег Дохни, де засновано нове містечко. До нього прибуло багато євреїв , які займалися торгівлею, ремісництвом та корчмарством. В історії Бершаді започатковувався етап — становлення торговельно-ремісничого містечка, яким воно й залишилося до XX століття.Історія міста пов`язана з іменем герояВизвольної війни 1648–1654 рр .М.Кривоноса . Здавна місто вважалось форпостом, який захищав Поділля від турецьких та татарських завойовників. Про це нагадують оборонні вали. [ред.₴Гетьманщина В1648році Бершадь стала сотенним містомУманського полкуКозаки полку брали участь у військових діях проти влади Польщі. Бершадь розташована у 35 км від місця історичноїбитви Богдана Хмельницького під Батогом . [ред.₴Річ Посполита (1667–1793) У1667році Бершадь відійшла до Польщі після укладенняАндрусівського миру . 1672році місто було зруйнуванно військамиОсманської імперії .1734року козаки міста приєдналися догайдамак . [ред.₴Російська імперія В1793відійшло доРосійської імперії . В1797році Бершадь повітове місто Подільської губернії, а з1804року Бершадь містечко Ольгопільського повіту.Станом на1885рік у колишньому власницькому містечкуБершадської волості Ольгопільського повіту Подольської губерніїмешкало 3354 особи, налічувалось 423 дворових господарства, існували 3 православні церкви, католицька часовня, 2 синагоги, 7 єврейських молитовних будинків, молитовний будинок розкольників, 6 постоялих дворів, 14 постоялих будинків, 145 лавок, базари по п`ятницях та неділях, 4 водяних і вітряних млини, черепичний та винокурний заводи[5]. За 4 версти — Бершадський чоловічий монастирз 4 православними церквами, богодільнею та ремесленим училищем. За 16 верст — винокурний завод. За 15 верст — бурякоцукровий завод.Під час першої російської революції у 1906 році робітники цукрового заводу створили заводський комітет. Його члени взяли участь у роботі з`їзду представників робітників цукрових заводів Ольгопільського повіту, який відбувся у серпні1917року. З`їзд створив районний комітет профспілки трудящих цукрових заводів з постійним місцем перебуванням в місті. [ред.₴Після 1917 Під часгромадянської війнивлада переходила з рук в руки. В серпні1918року тут було проголошено радянську владу.1922року Бершадь стала центром Ольгопільського повіту. В 1923 році в місті створюється сільськогосподарські артілі «Колос» і «Серп». 29 липня 1941року Бершадь окупована німецькими і румунськими військами. Вони влаштували єврейськегеттоде тримали євреїв міста а також привезених з Бессарабії і Буковини. Багато мешканців гетто загинуло від голоду і хвороб або вбито.14 березня 1944року визволена військамиДругого Українського фронтурадянської армії.