Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:1223755100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1772
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:19039210.519779
Населення:4 913
Густота населення:
Поштовий код:51800 - 51804
Телефонний код:+380 5634
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Чаплинка

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:329154
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:19039210.519779
Периметр:22985.7544548688
Сусіди:село Жовтневесело Сотницькесело Лобойківкасело Клешнівкасело Червонопартизанськесело Хутірськесело Іванівкаселище міського типу Петриківка



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіПетриківка (значення) . Петрикі́вка  —селище міського типу , центрПетриківського району Дніпропетровської області ,Україна .Відоме своїм народним мистецтвом —петриківським живописом .
Історія За усним переказом заснував Петриківку запорозький козакПетрик [1].У1766 — 1775роках Петриківка була уПротовчанській паланці .Перенесення у1772році до петриківської слободи зКурилівки  — одного іззимівниківостаннього кошового отаманаЗапорізької СічіПетра Калнишевського  — дерев`яної церкви на честьГеоргія Побідоносця , деякі історики називають датою заснування Петриківки.[2] Затоплення прибережної Курилівки змусило її мешканців переселятися у слободу Петриківку і Єлисаветівку. З часу повалення Запорозької Січі Петриківка ніколи не знала кріпацтва — їй було надано статус казеної слободи.На його місці колись був хутір козака Петрика, від імені якого і пішла назва.[3]На сьогодні у Петриківці збереглася Церква Різдва Богородиці, побудовою якої опікувався сам Петро Калнишевськийще в1772році. На жаль, сьогодні ця культова споруда, що є пам`яткою архітектури України національного значення, знаходиться в доволі занедбаному стані та потребує реконструкції.[4]ВXIX —першій чвертістоліттямістечко було другим за кількостью мешканців населеним пунктомНовомосковського повітута центромПетриківської волості .Станом на1886рік в містечку мешкало 11668 осіб, налічувалось 1768 дворів, 3 православні церкви, синагога, богодільня, поштова станція, 29 лавок, 3 бондарні, 2 постоялих двори, відбувалось 3ярмаркина рік[5].