Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:1223255600
Змін всього:
Дата заснування/створення:1704
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:16373894.5163808
Населення:5768( 12010 )
Густота населення:550,4 осіб/км²
Поштовий код:51250 — 51252
Телефонний код:+380 05693
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Губиниха

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:363440
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:16373894.5163808
Периметр:20854.6751178007
Сусіди:село Миколаївкаселище міського типу Губиниха


Карта на карту

Географічні координати: 35.254 48.809

Склад (0):

    Сусіди:


    Губи́ниха  —селище міського типу Новомосковського району Дніпропетровської області .Розташоване надрічкою Губиниха .Губиниській селищній раді підпорядкованеселоЄвецько-Миколаївка .
    Історія селища Селище засноване в1704році. Першим тут оселився в своємузимівникустарийкозакОверко Губа (Губін). Після зруйнуванняЧортомлицької Січів1709році, Губа перевіз в свій зимівник все своє майно і назавжди осів тут. Від прізвища козака і пішла назва селища.Також, ймовірно, що назва опосередкована і походить від прізвиська жіночої статі, утвореного від прізвища Губин чи Губина тасуфікса-иха[1]. Порівняйте селоКоржихавід Корж (неподалік від Губинихи), річка ВирищихавідантропонімаВиришко[2].Інтенсивне заселення Губинихи здійснювалось після зруйнуванняПідпільненської (Нової) Січів1775році. Тоді із Січі в зимівник Губіна приїхали сім’ї козаків Сови, Клименка, Павленка, Заговори, Оберемка та інших. Ці козаки захопили багато родючої землі, яку обробляли сезонні селяни і збіднілі козаки.В1776році запорозький старшина Федір Романович Білий отримав дозвіл відАзовського губернатораЧєрткова на заснування державної військовоїслободи— Губинихи. Білий намагався привчити запорожців до мирного трудівничого життя.В1782було розпочате будівництвоцерквиРіздва Пресвятої Богородиці, котре було завершене в1785році. Згодом церква оволоділа 180десятинамиземлі.Відомо, що в кінці ХVІІІ століття в селі налічувалось близько 900 жителів, село простягалось понад річкою на 2 км.Вже в1886році[3] в Губинисі мешкало 2784 особи, було 472 двори, волосне правління, православна церква, школа, поштова станція, 3 крамниці, 2 ярмарки, базар по святах. Слобода Губиниха була центром і єдиним поселеннямГубинівської волості Новомосковського повіту .У1902році в Губинисі відкрито першуцерковнопарафіяльну чотирикласну школу , в якій навчалось 20 дітей (на 1000 дворів).До1917року в Губинисі була вже п’ятикласна школа, де налічувалося 135 учнів.У1914роціземствомбула збудована лікарня. До революції через Губиниху була прокладена залізнична колія і збудована залізнична станція.Мешканці Губинихи разом з мешканцями навколишніх сіл активно боролися проти царизму в1905 — 1907  р.р. та в 1917 р. Радянську Владу в Губинисі було проголошено 14 січня1918року о 14 годині дня після арештугетьманськихставлеників повстанцями під керівництвом Архипа Андрійовича Свічкаренка та його сподвижників Копила Федора Івановича, Кулеби Федора Петровича, Копійки Семена, Старікова Матвія, Хобота Дмитра Григоровича, Корнієнка Порфіра Охрімовича, Ткаченка Івана Свиридовича та інших. Всього кількість повстанців дорівнювала 42 чол.Повстанці скасували всі розпорядження гетьманської влади і згідно з ленінським декретом селяни одержали землю. Уповноваженими до розподілу землі були призначені Лисогоря Олександр Іванович, Січкаренко Архип Андрійович. Незабаром селяни одержали у власне користування до 5 тисяч десятин землі.Осередок комсомолу в Губинисі було створено 4 травня1920року. Секретарем осередку було обрано Головача Спиридона, а членами були Ганна Можеровська (перша дівчинакомсомолкав селі), Іван Тоц, Григорій Руденко.Створення колективних господарств по обробітку землі у Губинисі почалося ще в1927році. Тоді 12 партизанських сімей об’єдналися вартіль«Червоний партизан», обравши головою Д.П. Носенка.В1932році в листопаді з одногоколгоспубуло створено три: «Червоний партизан», ім.Постишева, ім. 15-річчя Червоної Армії.В кінці1934року було створено 5 колгоспів: «Червоний партизан», «Іскра», «15-річчя Червоної Армії», «Шевченко», «Ворошилов».Перед ВВВ в селі було відкрито 2 семирічні школи і середня школа, збудовані нові корпуси лікарні, будинки кооперації, будинок пошти і закладено сад на 130 га., ставки на 20 га.Губиниха була окупована німецькими військами 27 вересня1941року. За час окупації було розстріляно 946 осіб, у тому числі 10 сімей. Близько 300 осіб вивезено на каторжні роботи уНімеччину . 1960 жителів Губинихи воювали із гітлерівцями на фронтахВеликої Вітчизняної війни , близько 1000 з них загинули. 236 бійців удостоєні бойових нагород. Уродженець Губинихи льотчик І.А.Тараненко, який здійснив 265 бойових вилетів і брав участь у 50 повітряних боях та особисто збив 11 ворожих літаків у1942році був удостоєний званняГероя Радянського Союзу . Під час тимчасової окупації селища німецькими військами, в Губинисі діяв партизанський загін, який очолював А. А. Свічкаренко.Село перебувало в окупації майже 2 роки і було звільнене 23 вересня1943року.В пам`ять про загиблих воїнів в центрі селища встановлений обеліск; встановлений бюст загиблого командира партизанського загону А. А. Свічкаренка; на братській могилі воїнів-визволителів збудований меморіал. 1964року Губиниха стала селищем міського типу.