Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:0521255400
Змін всього:
Дата заснування/створення:1420
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:8866866.21855863
Населення:▼3989 (01.01.2011)1
Густота населення:529 осіб/км²
Поштовий код:22740
Телефонний код:+380 4345
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:Соб

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:155659
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:8866866.21855863
Периметр:22143.7400133828
Сусіди:село Копіївкаселище міського типу Дашівсело Іванівкасело Кам'яногіркасело Китайгородсело Купчинцісело Кальник



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіДашів . Да́шів  —селище міського типув Іллінецькому районі Вінницької області України . Назва походить від туранських коренів Dash-ow, що означаєкам`яне містечко
Історія Перша згадка датована1420р. Являв собою замок, оточений валом і повноводною річкою Соб. У XVII ст. Дашів став ремісничим центром Поділля, а 1648—1712 рр. — сотенним містечком Вінницького та Брацлавського воєводств. У другій пол. 18 ст. містечко стало володінням графа Плятера, а в останні роки 18 ст. перейшло до польського магната В. Потоцького. Після приєднання Правобережної України до Росії Дашів увійшов до складу Подільської губернії. Географічне розташуання Дашева на дорозі з Липовця в Умань сприяло розвитку торгівлі та промисловості. Після скасування кріпосного права Дашів почав розвиватися інтенсивніше. У 1886 р. Дашів став центром волості. У 1872 р. на його околиці швейцарець Ф.Енні побудував цукроварню. У 1881 р. на місці старого дерев`яного млина побудований кам`яний. Орендував його австрієць Х. Лангер. У 1895-97 рр. побудовані два невеликих чавуноливарних заводи, що виробляли сільгоспзнаряддя й інвентар. У 1905 році чисельність населення становила 6200 осіб, у тому числі 3200 євреїв. 714 було ремісниками, 278 із яких майстри, 176 шевців, 80 ковалів, 72 виробника меблів. Вони виробляли на 10000 рублів на рік і продавали на сусідніх ярмарках. Близько 17 сімей тримали корів. Були благодійні установи. Триста дітей навчались вхедері[3]