Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5322055500
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:3696378.73258651
Населення:2658
Густота населення:
Поштовий код:39140
Телефонний код:+380 5342
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:249566
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:3696378.73258651
Периметр:12315.9898432148
Сусіди:село Бондаріселище міського типу Нова Галещинасело Бутоярівкасело Велика Безуглівкасело Нижня Жужманівкасело Василенкисело Солоницясело Шевченкисело Верхня Жужманівкасело Горбанісело Заруддясело Підгорівкасело Василівкасело Ревівка



Нова Галещина  —селище міського типу Козельщинського району Полтавської областіУкраїни.Нова Галещина - селище Козельщинського району Полтавської області, центр селищної Ради народних депутатів. Розташована за 11,5 км від райцентру, в селищі знаходиться залізнична станція Галещина.
Історія Територія сучасної Нової Галещини почала заселятися в основному з ХVІІІ століття, коли тут виникло ряд хуторів, заснованих переважно вихідцями з сотенного містечка Келеберди, частково — з Кобеляк.В останній чверті ХVІІІ століття в тодішньому Говтвянському повіті Київського намісництва існували володіння багатого поміщика, надвірного радника Петра Галецького. Від його прізвища, вірогідно, і пішла назва одного з хуторів - Галещина. Наприкінці 60-х-на початку 70-х років ХІХ століття через територію Солоницької волості почала прокладатися Харківсько-Миколаївська залізниця, назва станції пішла від назви хутора Галещина (зараз – Заруддя). Перші поїзди пройшли влітку 1871р. на рубежі ХІХ-ХХст. Галещина майже виключно була зайнята відправкою хліба (щорічно – близько 300 тисяч пудів зерна).За переписом 1900 року навколо станції була велика кількість хуторів, які входили до складу Солоницької козацької сільської громади Солоницької волості Кременчуцького повіту: Борсуківщина, Горбані, Безуглівка Мала і Велика, Канівці, Козари, Чемериси, Чирви, Фидрі та інші (всього 38). На самій же станції Галещина у 1910 році було всього 7 дворів, проживав 31 житель. З січня 1918 року (коли було проголошено Радянську владу) йде запекла боротьба за даний стратегічний пункт. Станцію періодично захоплювали (до кінця 1919р.) австро-угорські війська, гетьманці, петлюрівці, григор`євці, денікінці. На 7 березня 1923 року Галещина та прилеглі хутори відносились до Солоницької сільради Потоцького району, Кременчуцького округу. На 7 вересня 1923 р. — 111 жителів. 1926р. було створене Галещинське сільськогосподарське кредитне товариство " Жовтень". У 1931році було створено Галещинську біологічну фабрику №17 "Нова зоря". Спочатку вона знаходилась На початку 40-х років на станції Галещина почав споруджуватись хлібоприймальний пункт, оскільки вона продовжувала відправляти хліб. В час Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. ця територія стає ареною боїв Червоної Армії з німецько-фашистськими військами. 18 серпня 1941року бронепоїзд "Маршал Будьонний", збудований і укомплектований кадровими робітниками і службовцями Полтавського паровозоремонтного заводу, вийшов на бойове завдання по охороні і перекриттю від ворожої авіації та десантників залізничного полотна Кобеляки - Ганівка -Галещина - Потоки. Вночі бронепоїзд стояв на станції Галещина , а вдень патрулював дорогу. В грізні роки війни 1500 вихідців з території станції Галещина та ближніх хуторів билися на фронтах з ворогом і показували зразки стійкості, доблесті і героїзму. В оборонних боях 1941року на території тодішньої Солоницької сільради загинуло багато бійців і командирів Червоної Армії, частина яких померла тут у військовому госпіталі, але точних даних про кількість загиблих не збереглося. 25 вересня 1943 року станція Галещина була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Тут же одразу було облаштовано кілька госпіталів в с. Горбанях, с. Велика Безуглівка, с. Солониця, ст. Галещина (в районі біофабрики). Населення сіл як могли допомагали пораненим. Але часто поранення були тяжкими і люди помирали. На кладовищі с. Велика Безуглівка є пам`ятник. Тут були поховані померлі в госпіталях. За деякими даними їх всього 131, але імен записано на дошці зовсім мало. У 1958 році чотири села, розташовані навколо станції Галещина, Животівське, Мала Безуглівка, Пархоми(Пархоменки) та Сохинівка об`єднано в єдиний населений пункт – село Нова Галещина, яке стало центром Новогалещинської сільради. У 1959 році з села Лутовинівки до Нової Галещини було переведено Агрегатний завод, який виготовляв запчастини для тракторів та автомашин,різне обладнання та механізми. Він почав називатися Галещинський ремонтний завод. На початку 60-их років розгорнули виробництво сучасні машзавод і біофабрика, частина вулиць(Молодіжна, Фрунзе, Гагаріна) з’явились з початком роботи Кременчуцької геологорозвідувальної експедиції. Адже з появою нових робочих місць в Нову Галещину переїхало багато сімей з навколишніх сіл. Деякі з цих сіл (наприклад Осначі) в 70-их роках зникли через масове переселення людей. Найвизначнішою подією 1975 року стало будівництво школи в нашому селищі. Нову триповерхову школу на 600 місць було побудовано за рекордно короткий час: за 3 місяці (травень-липень 1975р.) і називалась вона: Солоницька середня школа. В 1991р. Солоницьку середню школу було перейменовано на Новогалещинську середню школу. Не кращі часи пережила Нова Галещина в часи перебудови та в перші роки після проголошення незалежності України. Майже всі підприємства опинилися перед загрозою закриття, припинив своє існування дитячий садок “Тополька”.