Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5320655400
Змін всього:
Дата заснування/створення:865[1]
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:11329070.387236
Населення:7128( 2010 ).
Густота населення:383,370 осіб/км²
Поштовий код:39072
Телефонний код:+380 5365
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:Дніпро

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:207962
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:11329070.387236
Периметр:22239.9283273395
Сусіди:село Котляревськесело Ганнівкасело Максимівкасело Лізкиселище міського типу Градизьк



Гради́зьк(до 1789 року Городище) —селище міського типу Глобинського району Полтавської областіУкраїни. Населення становить 7128 осіб (на 2010 рік).
Історія
Микола Реріх , Прокіп Праведний за невідомих плавців молиться, 1914 [ред.₴ЗаснуванняУ 16-17 ст. недалеко від цього міста (у Максимівці) згадується важлива переправа через річкуДніпро . Але для розбудови нового поселення головне значення мав Пивогірський (Пивський, Пивогородиський) монастир (філія Київського Микільського Пустинного монастиря) — близько 1629 р. його заклали на горіПивиха . Біля нього і для його потреб і виникло Городище (чи існувало вже до того поселення Пива-Пиви чи це варіант уживання топоніму Пивиха неясно). Перша достеменна згадка поселення Городище відноситься до 1639 року (привілей Станіславу Потоцькому наМаксимівкуі Городище). З початкомКозацької революції 1648 рокумонастир цілком відновив зверхність над Городищем та іншими своїми маєтностями (привілей Богдана Хмельницького з 1650 року). Серед відомих (міфічних?) релігійних діячів Пивогірського монастиря — Прокіп Праведний, персонаж картинхудожникаМиколиРеріха .Козацька адміністрація спочатку зосередилася в Максимівці, де за реєстром 1649 року містився сотенний центр Чигиринського полку. Але за часів Руїни, Максимівка, надто відкрита для набігів з іншого берега Дніпра, підупадає і центр козацької сотні переходить до Городища (перша згадка Городиської сотні — 1686 рік). 1676 року під стінами Пивського монастиря склав булаву перед Г.Ромодановським і І.Самойловичем гетьман П.Дорошенко.З занепадом Чигирина, після 1678 року, Городиська сотня підпорядковується Миргородському полку. 1711–1713 років вона прийняла чимало вимушених емігрантів з Правобережжя (зігнаних російськими військами, які не бажали лишати населення на землях, що вимушені були залишити за Прутським миром з Туреччиною), відтак навколо Городища з`являється чимало нових сіл. 1739 під Городище спрямували набіг татари, але були розбиті компанійським полковником Карпом Часником (небожем С.Палія). 1789  року, у зв`язку із катастрофічною повінню у Кременчуці, до Городища ненадовго перевели повітовий центр. Місто тоді перейшло під юрисдикцію Новоросії (з Київського до Катеринославського намісництва) та отримало «підправлену» назву — Градизьк (російською — Градижск).Наприкінці XIX століття селище мало 8911 жителів, земську лікарню, училище, 17 малих промислових і ремісничих майстерень і вважалось «заштатним» у Кременчуцькому повіті Полтавської губернії.