Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5321855300
Змін всього:
Дата заснування/створення:17 ст. до 1636 р.
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:8703225.02180669
Населення:5786
Густота населення:
Поштовий код:39221
Телефонний код:+380 5343
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:276798
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:8703225.02180669
Периметр:24989.2936899821
Сусіди:село Жукисело Галі-Горбаткисело Колісниківкасело Кустолові Кущіселище міського типу Біликисело Комарівкасело Ліщинівкасело Фрунзесело Жиркисело Рубанисело Забрідки



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіБілики . Бі́лики  — селище міського типу вКобеляцькому районі Полтавської області .За переписом 2001 року налічується 5786 жителів.
Історія Перша письмова згадка про селище Білики датується 1636 р. Селище згадується у люстрації Переяславського староства. Енциклопедичні видання початку ХХ ст. виникнення містечка помилково датують 1765 р. За легендою поселення було засноване пасічником Іваном Біликом з Говтви та гончарем зі Сміли Микитою Страженом. За іншою версією у місцевості осів загін козаків Андрія Білика після поразки Северина Наливайка, начебто на поч. ХХ ст. місцеві мешканці бачили кам`яну плиту з написом «Вічна пам`ять Андрієві Білику — засновнику Біликів. 1628 рік». На Генеральній карті України Гійома де Боплана (1648 р.) фіксується топонім Bielikowy brod.У березні 1709 р. у Біликах було розквартировано загін кошового Костя Гордієнка. У червні 1709 р. тут вже квартирували шведські кавалеристи із загону підполковника Мунка, які мали прикривати відступ армії. Ранком 29 червня 1709 р. повз Білики проходить вже переможена армія Карла ХІІ.Важливим джерелом з історії Біликів початку XVIII ст. є Компут усього полку Полтавського…від 8січня 1718 р. З нього дізнаємося, що у Біликах проживає 481 мешканець, у приналежних до сотні Комарівці — 137, Федорівці — 28 козаків. Також дізнаємося, що у Біликах створені шевський, різницький та кушнірський цехи, окрім того виділяються колісники, ковалі, бондарі, гончарі.У 1726 р. в Біликах нараховується 417 козаків та 331 посполитий, у 1732 р. 704 посполиті, 5 підсусідків, окрім того Біликам належні 16 хуторів, 7 шкіл, 2 шпиталі. З іншого джерела довідуємося, що в 1723 р. у Біликах функціонували 21 шинок, 2 броварні та 3 солодовні, у Комарівці ж працювало чотири тютюнника.Також цікавим джерелом виступає «Книга полку полтавського о всех маєтностях, местечках, селах…» 1730 р. У ній довідуємося, що сотенне містечко Білики, яке налічувало 705 дворів, не належало на жодні уряди і не перебувало у чиїйсь власності, а належало лише на полковий уряд і відбувало військову повинність. Село Комарівка, належне до сотні, має 96 дворів, а належить здавен на уряд полтавського полкового обозництва. Федорівка (нині куток с. Білики) відмічена як слобідка на 17 дворів, на землі полковника Федора Жученка у володінні обозного Лаврентія Нікітіна. У джерелах також зафіксовано тяжбу останнього з полковником Кочубеєм за маєтність, а в універсалі гетьмана Данила Апостола від 20 серпня 1730 р. довідуємося про наявність у Біликах водяного млина.У 1748 р. Білики отримують сотенного герба — синю восьмипроменеву зірку на срібному тлі.У 1750 р. в Біликах (містечко налічувало на той час 182 двори) відбувається козацько-селянське повстання проти сотенної старшини. Очолили його місцевий житель Литвиненко та військовий товариш Л. Васильєв. Було розгромлено сотенну канцелярію, побито отамана Вараву та збирача податків Піщанського. Адміністрацію було переобрано, атаку першого загону з Полтави було відбито. Другому, більшому, загонові врешті вдалося зламати спротив.1751 роком датуються згадки про гайдамацький рух, що перекинувся на Поворскля. Кілька козаків напали на маєток білицького сотника Павла Кота й викрали худобу і коней. Їм навздогін було виправлено значний загін із двома гарматами, та солдат ів з Новосанжарської сотні з однією гарматою. Така потужна відсіч наводить на думку про не пересічність крадіжки. Злодіїв врешті було схоплено, однак деякі змогли втекти на Запоріжжя.У маєтку П. С. Жевахова в 1787 р. гостювали імператриця Катерина ІІта полководецьО. Суворовна шляху в Крим. Місцева легенда пов`язує облаштування підземних комунікацій Білицької фортеці саме з іменем князя Жевахова [Джерело?] .Під час совєцької окупації село постраждало від Голодомору-Геноциду, проведеного урядом СССР 1932—1933. У 1938 році в Біликах було відкрито Будинок творчості та відпочинку для письменників.16 вересня 1941 із села втекли сталіністи. Одразу ж було розстріляно 13-х — активістів комуністичної партії. На фронтах Другої світової загинуло 154 біличанина, 224 було вивезено на примусові роботи до Німеччини. Селище знову захопили сталіністи 24 вересня 1943. Під час операції ліквідовано 40 сталінських солдатів. В результаті боїв у селі згоріли 4 школи, колгоспні будівлі, садиби біличан. У Біликах зведена братська могила рекрутам Сталіна, оскільки комуністи рідко витрачалися на персональні могили. У часи брежнєвщини спорудили помпезний меморіальний комплекс, який осквернили комуністичною символікою.Після війни комуністи знову мучать голодом селище, особливо 1946—1947. З 1957 р. Білики — селище міського типу. Селище індустріалізується. З 1950 до 1955 р. будується цукровий завод, відкритий у 1955 р., тоді ж молочно-консервний завод, що у 1966 став комбінатом. Відновлені після війни дві школи доповнюються двома новозбудованими, також відкривається музична школа, 2 дитсадки, 2 бібліотеки, діють 2 лікарні, ревматологічний диспансер та протитуберкульозний санаторій.Білицьку селищну раду очолювали В. П. Папай, А. І. Науменко, П. О. Гресь, М. С. Лаврик, П. І. Латиш, О. Ф. Калашник, П. П. Шпак, С. С. Пуха. З 4 листопада 2010 р. селищну раду очолює О. Г. Киричко.