Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:7423810100
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:з 1960 року
Поділ міста:
Площа:36665184.6487836
Населення:▼14185 (01.01.2011)1
Густота населення:
Поштовий код:17100
Телефонний код:+380-4642
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Носівочка

Адреса:17100, Чернігівська обл., Носівський р-н, м.Носівка, вул.Центральна, 20
Веб-сторінка:
Мер міста:Пугач Іван Іванович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:63450
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:36665184.6487836
Периметр:48603.1634289254
Сусіди:село Дебревесело Підгайнемісто Носівкасело Ясна Зіркасело Осокорівкасело Лукашівкасело Жовтеньсело Наумівкасело Ставок



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіНосівка (значення) . Носі́вка  — місто на річціНосівочка , центрНосівського району Чернігівської області . Залізнична станція. Населення — 14,600 тис. меш. (2010).
Історія
Святотроїцька церква
Міст через річку Носівочка
Вигляд з будівлі адміністрації (р.Носівочка )
Споруда залізничної станціїДавньоруське поселення Носів на Руді згадується В Іпатіївському літописі під1147роком. Тоді Носів був у складіЧернігово-Сіверської земліДержавиРюриковичів , а після її розпаду — у складіЧернігівського князівства , яке від 1240-х було залежне від державиДжучидів .У середині 14 століття захоплена литовськими феодалами ввійшла до Київського князівства, з1471року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. У 15 столітті відоме під назвою Носове. Після Люблінської унії1569  — в складі Польщі.З 1630-х належала Київському воєводіАдаму Киселю . Польський король подарував йому Носівське староство за хоробрість у війні проти Московії[2][3]. Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637), Я. Остряниці (1638).З1648року Носівка — центр сотніНіжинського полку(в 1649 разом з Кобижчею, 1654–1663 окремо), з 1667 — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 — губернії.В 1652 Носівка дуже потерпіла від епідемії чуми, яка скосила майже все населення міста.У 1662 і 1679 Носівка була спалена татарською ордою.У 1719-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків проросійськи налаштованої старшини. Козаки виступили проти призначення без їхньої згоди на посаду сотника ставленика старшини багатого козака Билини. Повсталі козаки знищили Універсал гетьмана, зламали сотникову хоругву. Виступ був жорстоко придушений — 30 козаків у кандалах заслано до Сибіру.[4]У 18 столітті Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 Носівка — містечко.З 1751 — власницею Носівки сталаРозумовська Наталія Дем`янівна .[5].У 17 — 18 століттях в Носівці діяло 5 козацьких шкіл, богодільні. На 1859 внаслідок «воз`єднання» України з Росією залишилася тільки одна парафіяльна школа.У 1861 через Носівку проходив останній шляхТараса ШевченказПетербургадоКанева . На пам`ять про це перед спорудою залізничної станції встановлене погруддя поета.У 1866 році у Носівці 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні (2) заводи, училище, відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.У 1897 — 3155 дворів, 16 947 жителів. Муровані — Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев`яні — Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі.В 1932-33 багато носівчан померло внаслідок голодомору  — навмисно зорганізований радянською владою голоду. Число жертв голодомору в Носівці невідоме, однак опублікованісвідчення носівчан .З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, 4 лікарняні заклади.В 1960-1980-х проведено реконструкцію центру Носівки. Один з організаторів і втілювачів реконструкції — Олександр Іванович Комар  — будівничий і господарник[6].