Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5925355300
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:16569449.728329
Населення:7 652
Густота населення:511 осіб/км²
Поштовий код:41140—41141
Телефонний код:+380 5449
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Осота

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:225211
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:16569449.728329
Периметр:34023.1465300527
Сусіди:селище міського типу Вороніжсело Холодівщинасело Перемогасело Пиротчинесело Масиківсело Курдюмівка



Воро́ніж  —селище міського типувУкраїні , вШосткинському районі Сумської області . Розташовано на обидвох берегах річкиОсоти .15 вересня 2007 року селище Вороніж відсвяткував своє 830-річчя.
Історія
Михайлівська церква . Вигляд з північного сходу. 16 серпня 1993 рокуТериторія сучасного Воронежа була заселена з давніх часів. Поблизу нього знайдені кременеві знаряддя пізнього палеоліту (15 тис. років тому), а також виявлено поселення часів бронзи, скіфських часів, слов`янські VІІ-VIII ст. і староруський курганний могильник. Існує думка, що саме тут знаходилося згадане в літописі від 1177 р. місто Вороніж.Чимало є гіпотез про виникнення назви селища. Народний переказ говорить про те, що жителі селища не витримували більше напади жорстоких татар, які грабували і вбивали. Отож, вони побудували захисні укріплення від них. І в тяжки часи облоги, коли у селищі панував голод, люди вбивали тих птахів, зокрема воронів, які залітали в поселення. Звідси і пішла назва — «Вороніж».
« "... на узвишші вирізнялось на голубому тлі неба знайома сторожова огорожа, її завешували чотирикутні вежі з гострими остішками. З трьох боків узвишшя оточували ліси, а з четвертого до нього прилягала низьким рівним берегом тиховодна річка, що омивала селище. Засіки, частоколи, завали, потайні глибокі ями звідусіль перекривали підходи до Воронежу, аби нападники не мали змоги непомітно напасти на селище..." »

— ось таким чином постає Вороніж у художньому творі Воронізького письменника Василя Іващенка "За рікою, за Десною".У1283є згадка про воронізькі ліси, в яких переховувались липецький князь Святослав від татарського збирача податків Ахмата.Далі історія не відома до XVII століття. Припускається, що він був знищений і довгий час не відбудовувався.На початку XVII ст. тут виникає хутір Вороніж, коли Пісочинський заселяв південно-східну частинуНіжинського полку . Вірогідно що Вороніж виник з білямлинового хутора, що осів на березі річки Осоти, при дорозі, якою їздили посеймські села на базар в Новгород-Сіверський.Коли Україна об`єдналась з Московським царством,1654року став сотенним містомНіжинського полку .1664року був розорений поляками, після чого за сотника Сави Прокоповича був відновлений. Відбудова сталась завдяки тому, що російський уряд звільнив воронежців від сплати податків на десять років. При цьому відновленні селище було обнесено валом, частини якого збереглися до сьогодні. 18 лютого1664 року під час походу армії короля Яна II Казиміра в околицях Воронежу російські війська князя Григорія Ромодановського розбили війська коронного гетьмана Стефана Чарнецького.У часиРосійської імперіїВороніж був містечкомГлухівського повітуЧернігівської губернії. 1859року у містечку козачому та власницькому, центріВоронізької волості Глухівського повіту Чернігівської губернії , мешкало 3516 осіб (1713 осіб чоловічої статі та 1803 — жіночої), налічувалось 527 дворових господарства, існували 7 православних церков, приходське училище, ратуша, поштова станція, 3ярмарки , базари, 2 винокуренних заводи, 2 цукрових заводи[1].Протягом XVIІI століття воронежці були закріпачені. Проте жорсткі приниження й безправність викликали серед народу хвилі незадоволень, які часто вливались у відкриті виступи проти російських пригноблювачів, тому і виник дружинний народник месник, селянин за походженням Семен Гаркуша.

Панорама Воронежа (29 березня 2009 року)